Розділ 3. Виставкова діяльність в Україні

1. Поточний стан виставкової діяльності в Україні

Актуальність виставкової діяльності для України конкретно можна

підтвердити фактом, що упродовж кількох останніх років Україна переживає справжній виставковий бум – кількість виставок зростає,. Так за даними Ради з питань виставкової діяльності, сьогодні у 27 найбільших містах нашої країни проводиться більш ніж 600 виставок щороку, і ця цифра має тенденцію постійного зростання: як зазначають фахівці, кількість виставкових заходів в Україні, незважаючи на всілякі економічні негаразди збільшується стрімкими темпами (на 20-22% щорічно)

Тематика заходів, за думкою керівників виставкових фірм, повністю відповідає головним напрямкам розвитку економіки та споживацького ринку. З певною часткою умовності їх можна розташувати в такій послідовності:

• продукти харчування та спиртні напої,

• будівництво,

• комп’ютери та оргтехніка,

• реклама, маркетинг, ЗМІ,

• автомобілі,

• засоби зв’язку,

• споживацькі товари,

• банки,

• медицина та охорона здоров’я,

• сільське господарство,

• безпека

• розваги та відпочинок (в тому числі -- туризм),

• освіта.

Із запланованих виставок більше 220 визначались як

міжнародні та більше 300 мали статус національних, у яких також беруть участь інофірми.

Як відзначають експерти з міжнародної економіки, особливістю усіх східноєвропейських держав є економічно розвинутий центр, який завжди на голову вище та на два корпуси попереду регіонів країни. Це проявляється, наприклад, у тому, що найбільш значимі та популярні виставкові заходи в Україні, а також українські експозиції за кордоном організуються в основному київськими виставковими компаніями. Виставки проводяться практично по всіх основних галузях економіки, аспектах життєдіяльності, важливих для міста Києва та держави в цілому.

Найбільш представницькими за обсягами виставкових площ є виставки:

будівельні (виставка “Будівництво та архітектура”, організатор -ЗАТ“Київський міжнародний контрактовий ярмарок”), автомобільні (міжнародний автосалон “SІА”, організатор - компанія “Автоекспо”), меблеві (виставка “Київ Експо Меблі”, організатор - АТ “Київський міжнародний контрактовий

ярмарок”), медичні (виставка “Охорона здоров’я”, організатор – компанія “ЗовнішЕкспоБізнес”), поліграфії та пакування (виставки “Поліграфія” та “ПАК Україна”, організатор -Національний комплекс “Експоцентр України”), комп’ютерні (виставка “EnterEx”, організатор – компанія “Євроіндекс”), продуктів харчування (виставка “Прод Експо Україна”, організатор - АТ “Київський міжнародний контрактовий ярмарок”) та інші.

Експобізнес у більшості регіонів України в останні роки

розвивається швидкими темпами, особливо активно в Донецьку, Львові, Запоріжжі, Одесі, Луцьку, Дніпропетровську. Виставкові компанії в цих містах досить активно функціонують у цій сфері бізнесу. Організацією виставок займається більше восьмидесяти українських фірм, з яких біля тридцяти -- столичні. Для п’ятидесяти вітчизняних фірм організація виставок – основний вид діяльності. Біля двадцяти компаній мають власне виставкове обладнання й біля десятка -- свої виставкові площі. Останнім здавати в оренду приміщення незрівнянно вигідніше, ніж самим організовувати заходи, а тому проведення виставок для таких структур -- бізнес далеко не основний. Більшість же фірм-організаторів орендують приміщення та обладнання. Конкуренція серед виставкових компаній привела до того, що рентабельність їх бізнесу знизилась до 10--15%. Наприклад, з кожної з шести виставок, що проводяться компанією "Євроіндекс", щорічно конкурують в середньому два виставкових заходи, а з кожної з семи виставок АТ "Международные ярмарки Украины" -- мінімум три. Організатори

виставок не відчувають з цього приводу особливої радості, хоча і

знають, що цей факт примушує їх працювати більш ефективно,

підвищувати кількість та якість послуг, які вони надають експонентам та відвідувачам.

Звичайно, найбільш масштабними та цікавими є київські виставки, які проводять лідери вітчизняного експобізнесу, такі як “Київський

міжнародний контрактовий ярмарок”, “Євроіндекс”, “Примус-Україна”, “Автоекспо”, “Зовнішекспобізнес”, “Морські технології”(Одеса), “Зовнішекспобізнес”, “Морські технології”(Одеса), “Експо-Донбас”(Донецьк). Але не залишаються поза увагою і регіони. Цілеспрямована координаційна

робота проводиться в Харківській, Львівській, Одеській, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Запорізькій, Луганській, Херсонській областях, де при облдержадміністраціях створені Комітети або Ради з питань виставкової діяльності.

Активно освоюють ринок виставкових послуг іноземні компанії, серед яких спеціалісти називають: NOVEA International (Дюссельдорф, Німеччина), Crokus International (США), ВТО (Голландія), ITE (Англія), Helexpo (Греція), Hamburg Messe (Німеччина), Frankfurt Messe (Німеччина), BVV

(Чехія), Туркель (Туреччина). Багато з них діють через свої російські представництва. За оцінками українських маркетологів, участь у вітчизняних виставкових акціях беруть біля 5 тис. фірм у Києві, а в регіонах біля 3 тис. Але потенційно кількість учасників може перевищувати 50 тис.

Більше половини учасників виставок представляють середній та малий бізнес України. Великі підприємства, а особливо монополісти у своїх галузях, надають перевагу участі у міжнародних виставках, вважаючи, що їх потенційні ринки – там. Іноземні фірми складають не більше, ніж 30% учасників, що значно менше, ніж 6 років тому. Однак вони не втратили свого інтересу до такої форми маркетингу. Справа в тому, що багато з них за цей час відкрили представництва, сформували дилерську мережу, заснували спільні підприємства, які виходять на подібні акції вже як вітчизняні оператори. Зростання кількості виставкових заходів та кількості експонентів є опосередкованим свідченням того, що українські компанії розуміють важливість участі в подібних заходах. Однак проблема полягає в тому, які саме цілі ставлять вони перед собою та які виставки обирають. Серед цілей участі у виставках домінує збут, реалізація продукції, що свідчить про недостатнє розуміння та використання українськими компаніями всього арсеналу функцій виставкових заходів.

Їх результативність не завжди проявляється миттєво, а тому сприймати це як марнування часу і витрату коштів не слід. Отримана комерційна інформація, спостереження, дані про конкурентів та відвідувачів за умови їх поглибленого аналізу у післявиставковий період обов’язково позитивно позначаться в подальшому на результатах маркетингової діяльності компанії.

Добираються певні критерії, за якими фірма братиме участь у виставці, розробляється попередній план проведення заходів, формується відповідний бюджет тощо. За місяць до початку виставки проводиться перевірка виставкового обладнання, всієї документації, страхування експозиції, остаточна підготовка персоналу тощо. Приклади всесвітньовідомих та найбільш конкурентноспроможних компаній світу підтверджують, що їхні

успіхи багато в чому залежать від прогресивної корпоративної культури і орієнтації керівництва на застосування нових маркетингових технологій, а також відкритості до експериментів .

Українські компанії на міжнародній арені. У 1998 році Україна приймала участь у Всесвітній виставці у Лісабоні (Португалія).

На 1999 рік була передбачена участь українських товаровиробників у 54 виставкових заходах за кордоном у 19 країнах світу, а саме:

• в Німеччині у 15 виставках,

• в Росії – у 8,

• в Польщі, Італії, Франції – у 4,

• в Чехії, Китаї, ОАЕ – у 2,

• у Великій Британії, Білорусі, СЩА, Узбекистані, Ізраїлі, Болгарії, Туреччині, Ірані, Японії, Індії, Сингапурі – у 1 виставці.

• У 2000 році Україна брала участь у Всесвітній виставці “EXPO-2000” у Ганновері (Німеччина).

• У 2001 році українських товаровиробники приймали участь у міжнародних виставках “Ганновер Мессе”, “Цебіт”, “Лігна” у Німеччині, першій національній багатогалузевій виставці “Україна представляє 2001-й” у Словаччині, у міжнародній виставці озброєння в ОАЕ “Айдекс-2001” та Паризькому авіасалоні “Ля Бурже” .

• У 2010 році Україна на всесвітній виставці, яка проходила в Шанхаї.

Причинами низької активності вітчизняних виробників на міжнародній виставковій арені пояснюється експертами відсутністю грошей. Хоча участь у виставках, як і будь-яка інша маркетингова акція, є інвестицією у майбутнє зростання продажу.

Деякі виставкові фірми надають українським компаніям пільги, які

викликають нарікання західних учасників міжнародних акцій. При цьому самі західні виставкові фірми розуміють, що таким чином вони значно доповнюють власні промислові форуми представниками молодих та дуже перспективних ринків, що вигідно, передусім, їх відвідувачам. Таким чином, пільги для українських учасників є не благодійністю, а досить

грамотною стратегією. Зрозуміло, що західного підприємця хвилюють не стільки українські мотори, зерно та прокат, скільки специфічні умови виробництва. В той же час, крім ринку економічно розвинутих країн, експерти радять українським виробникам частіше звертати увагу на регіони, які раніше називались “третім світом”.

Проаналізувати виставковий бізнес в Україні практично неможливо так як в цілому він залишається непрозорим.. За експертними оцінками, загальний обсяг виставок в Україні – приблизно 500.тис.кв.м. чистої площі, кількість підприємств-учасників – близько 25 тисяч, відвідувачів – 5,5 мільйонів осіб. . Останніми роками з’явилось дуже багато порівняно успішних виставок, орієнтованих на вузькі вертикальні ринки (тобто присвячені обмеженому колу товарів і послуг для певної невеликої групи споживачів). Загалом нині практично усі виставкові ніші зайнято (хоча це не значить, що виставки у всіх галузях є однаково успішними), а виставковий сервіс досяг необхідного рівня. У кожній галузі економіки є 1-2 провідні виставки, а у виставковому бізнесі в цілому сформувалася невелика група лідерів.