7.Металургійні райони України, особливості їх формування та структурної трансформації в ринкових умовах. Основні центри.

Економічні і природні передумови розвитку чорної металургії:

1. велика потреба господарського комплексу в металі, металевих трубах та іншій продукції галузі;

2. наявність кваліфікованих кадрів;

3. вагомий науковий потенціал, розвинута структура науково-дослідних, проектно-конструкторських інститутів і організацій;

4. розвинута густа транспортна мережа, яка забезпечує транспортно-економічні й виробничі зв'язки підприємств чорної металургії;

5. Україна має потужну сировинну базу. Загальні запаси залізної руди в Україні оцінюються в 30—32 млрд. т, у тому числі майже 25 млрд. т — балансові .

6. в чорній металургії України використовуються як багаті залізні руди (без збагачення), так і магнетитові та залізисті кварцити, які збагачуються.

Сировинна база України:

1. Криворізький басейн. Тут сконцентровано близько 80 % розвіданих балансових запасів залізних руд країни. Загальні запаси залізних руд у басейні складають 18—19 млрд. т, у тому числі понад 16млрд т — промислові запаси. Протяжність басейну — майже 100км, а глибина залягання від 100 до 2000 м і більше. Тому видобуток залізної руди тут здійснюється як шахтним (переважно багаті руди), так і відкритим способом (бідні руди) в кар'єрах чотирьох діючих гірничо-збагачувальних комбінатів (ГЗК): Північного, Центрального, Південного та Інгулецького. Видобуток залізної руди в басейні становить понад 80 % її видобутку в Україні.

2. Кременчуцький залізорудний басейн. Район в Полтавській області має протяжність 50 км, а його загальні запаси становлять понад 4,5 млрд. т. Його руди переважно бідні (вміст заліза в руді – 35 – 40 %), тому підлягають збагаченню. На території басейну працює Полтавський ГЗК.

3. Білозерський залізорудний район. Розміщений в Запорізькій області. Загальні запаси становлять 2,5 млрд. т. Руди тут в основному багаті (понад 60 % заліза в руді) і не потребують попереднього збагачення.

4. Керченський залізорудний басейн розташований на Керченському півострові Криму. Його загальні запаси становлять 1,4 – 1,8 млрд. т.

5. Марганцева руда. Вона використовується для виплавки феросплавів, дзеркального чавуну. Марганець є важливим легуючим елементом для сталі й чавуну.

Металургійний комплекс України повністю забезпечений марганцерудною сировиною. За її запасами Україна займає друге місце в світі після Південно-Африканської республіки. Загальні запаси марганцевих руд у країні становлять понад 3 млрд. т і сконцентровані в двох марганцеворудних басейнах: Нікопольському (Дніпропетровська область) та Велико-Токмацькому (Запорізька область).

6. Коксівне вугілля є основним паливом у чорній металургії є (третина загальних запасів кам'яного вугілля Донбасу). Коксохімічна промисловість України працює переважно на власній сировині (понад 85 % потреби) і частково за рахунок імпортованого з Росії та Польщі коксівного вугілля.

7. Металургійне виробництво широко використовує нерудну металургійну сировину: м'яку вогнетривку сировину (каолін, вогнетривку і формувальну глину, формувальні піски) та міцну вогнетривку сировину (флюсові вапняки, доломіти). Більшість цієї сировини розміщується на території металургійних регіонів України (в Донецькій, Дніпропетровській, Харківській Запорізькій та інших областях).

8. Важливим фактором розвитку і розміщення підприємств чорної металургії є наявність прісної води. Всі металургійні підприємства України використовують переважно воду Дніпра (металургійні комбінати Запоріжжя, Дніпропетровська, Дніпродзержинська) або його каналів: Дніпро—Кривий Ріг та Дніпро—Донбас. Частково використовується опріснена вода Азовського моря (на металургійних комбінатах Маріуполя).

Основні принципи розміщення підприємств, чорної металургії України:

1. орієнтація на сировинну базу і довізне паливо — металургійні підприємства Придніпров'я, на паливну базу і довізну сировину — металургійні підприємства Донбасу;

2. наявність дешевої електроенергії для виробництва феросплавів

Типи металургійних підприємств:

1. Металургійні комбінати повного циклу - великі підприємства, на яких поєднується виробництво коксу (як основного палива), чавуну, сталі і прокату. Основною сировиною для них є залізні й марганцеві руди а головні принципи їх розміщення полягають у орієнтації на:

- сировинну базу (наявність залізної і марганцевої руди);

- наявність палива, тобто на запаси коксівного вугілля;

- крупного споживача та на довізну сировину і паливо.

2. Підприємства переробної металургії — це металургійні заводи, на яких переплавляють металобрухт і відходи машинобудівних підприємств (стружку). Тому вони розміщуються, як правило, з орієнтацією на сировину (металобрухт) та споживача чорних металів.

3. Підприємства «малої» металургії являють собою металургійні виробництва, на яких з довізного чавуну виплавляють необхідні марки сталі. Розміщуються такі виробництва поблизу або на території машинобудівних заводів і виплавляють марки сталі, потрібні для цих підприємств. Райони чорної металургії України:

1. У Придніпровському металургійному районі чорна металургія стала профільною комплексоутворювальною галуззю. На долю Придніпровського металургійного району припадає більше половини випуску чавуну, сортового прокату, понад 60 % сталевих труб, близько 40 % сталі й коксу, 80 % видобутку товарної залізної руди і 100 % марганцевої руди. У районі також сформовано три потужні металургійні вузли: Дніпропетровський, Криворізький і Запорізький.

2. Донецький металургійний район включає металургійні центри Донецької (без м. Маріуполь) та Луганської області. Район має великі потужності з виплавки сталі (близько 58 % усіх потужностей країни), чавуну (майже 50 %), виробництва коксу (понад 60 %), готового прокату (56 %), листового прокату (понад 74 %), металевих труб (третина).

У Донецькому металургійному районі працюють п'ять металургійних підприємств повного циклу (Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Костянтинівка, Краматорськ), сім коксохімічних заводів (Єнакієве, Горлівка, Авдіївка, Ясинувата, Донецьк, Макіївка, Алчевськ), трубні заводи (Харцизськ, Макіївка), феросплавний завод (Стаханов) і багато інших спеціалізованих підприємств (Часів Яр, Микитівка, Докучаєвськ, Костянтинівка тощо).

3. Приазовський металургійний район охоплює частину Донецької області і Керченський півострів АР Крим. Головним металургійним центром є Маріуполь, де працюють два великі металургійні комбінати «Азовсталь» і ім. Ілліча та коксохімічний завод. У районі розвинуті всі види металургійного виробництва: доменне, сталеплавильне, виробництво прокату і металевих труб.

Сировинну частину комплексу чорної металургії України складають:

а) гірничорудна промисловість, до якої належать підприємства, видобуваючі, збагачуючі і переробляючі залізорудну й марганцеворудну сировину;

б) коксохімічна промисловість, що охоплює спеціалізовані заводи і цехи вуглезбагачування, підготовки вугільних шахт та безпосереднього коксування для отримання металургійного коксу;

в) виробництво вогнетривких матеріалів;

г) нерудна промисловість, яка включає підприємства з видобування флюсових вапняків, доломітів і вогнетривкої сировини;

д) феросплавна промисловість, охоплює спеціалізовані підприємства з виплавки електроферосплавів та ін.;

є) брухтопереробна промисловість, підприємства якої здійснюють заготівлю брухту та його первинну переробку.

Головною виробничою ланкою чорної металургії є металургійна промисловість яка складається з доменного, сталеплавильного і прокатного виробництв у складі металургійних підприємств. За кількісними показниками розвитку чорної металургії Україна займає передові позиції серед «металургійних» країн світу. Зараз вона виплавляє майже 4 % світового обсягу сталі, займаючи сьоме місце після Китаю, Японії, США, Росії, Німеччини та Північної Кореї.

Проблеми чорної металургії України:

1. Якщо кількісні показники розвитку чорної металургії України, не зважаючи на їх суттєве зниження, виводять її на передові позиції в світі, то за якісними й структурними параметрами, рівнем техніки і технологій Україна займає одне з останніх місць серед країн-виробників чорних металів.

2. Технічне і технологічне відставання від розвинутих країн. Майже всі її металургійні підприємства відзначаються високою сировинно-, паливно- та енергомісткістю. Витрати на енергоресурси в цій галузі України становлять понад 40 % проти 20 – 25 % в Японії та США.

3. Неефективна структура металургійної сировини. Всупереч світовій тенденції в Україні знижується питома вага брухту як сировини і збільшується доля переробного чавуну.

4. Майже половина сталі виплавляється в Україні низькопродуктивним, енерговитратним мартенівським способом (у світі в середньому цей показник становить менше 5 %), тоді як у Японії, США та Південній Кореї таке виробництво практично відсутнє.

5. На виплавку чавуну в Україні припадає понад 60 % загальних енерговитрат металургійного циклу, а енергомісткість тонни чавуну вдвічі вища за енергомісткість тонни металобрухту.

6. Методом безперервної розливки сталі (який був винайдений уперше в світі саме в Україні) нині розливається лише 16 % сталі, тоді як у Росії —41%, у світі - 83 %.

7. Низький рівень використання прогресивних технологічних досягнень в гірничорудній промисловості. Випуск продукції на застарілому обладнанні і за відсталими технологіями призводить до високої собівартості й низької якості, а отже, і до не конкурентоспроможності продукції галузі.

8. Незбалансованість структури виробництва та споживання продукції чорної металургії. Нині Україна виробляє металопродукції більше ніж споживає і значну частину її експортує. Разом з цим, Україна змушена завозити для власних потреб інші види металургійної продукції, які не виробляються в країні або яких недостатньо.

9. Майже повна орієнтація галузі на експорт. Нині більше третини продукції чорної металургії України експортується, тоді як у розвинутих країнах близько 80 % продукції витрачаються на внутрішнє споживання.

10. Недосконала структура експорту металопродукції. В експорті України переважають сировинні матеріали (чавун, феросплави) та напівфабрикати (заготовки), а готовий прокат складає менше 50 % проти 90—95 % у Японії та розвинутих країнах ЄС. Таке співвідношення в експорті металопродукції негативно впливатиме на економіку України в сучасний кризовий період .Тому збереження позицій України на світових ринках у найближчий період залишається під постійною загрозою.