6.Сучасний стан розвитку та регіональні особливості територіальної організації:

а) чорної металургії України;

Металургійний комплекс — це сукупність видобувних та обробних галузей промисловості, підприємства яких видобувають та збагачують руди чорних і кольорових, благородних та рідкісних металів, виробляють чавун, сталь, прокат, металеві труби, феросплави, кольорові метали, кокс, вогнетриви, нерудну металургійну сировину; здійснюють обробку чорних і кольорових металів. Це — базовий господарський комплекс України. Металургійний комплекс в Україні є головним джерелом валютних надходжень до бюджету держави та визначає її економічну й політичну незалежність.

За наявними потужностями металургійний комплекс України нині займає п’яте місце у світі після Японії, США, Китаю та Росії. Він включає чорну і кольорову металургію та налічує понад 620 металургійних підприємств, на яких зайнято понад 500 тис. чол.

Основою металургійного комплексу України є чорна металургія, яка дає майже 96 % продукції всього комплексу. Основним споживачем чорних металів залишається машинобудування (до 70 % виробництва металів у країні).

Чорна металургія України характеризується високою територіальною і виробничою концентрацією. Більшу частину її продукції дають металургійні комбінати повного виробничого циклу, розміщені переважно в чотирьох областях: Донецькій, Луганській, Дніпропетровській і Запорізькій.

б) галузей кольорової металургії України.

На сучасному етапі розвитку науково-технічного прогресу неможливо обійтися без кольорових металів, які є незамінними в машинобудуванні і особливо широко використовуються в таких його галузях, як електронна, електротехнічна, радіо-телевізійна, приладобудівна та ін. Серед проблем, пов'язаних із розвитком кольорової металургії,найголовнішими є забруднення повітря, нагромадження великої кількості порід, некомплексне використання сировини. Україна має тісні економічні зв’язки з іншими країнами СНД по забезпеченню її потреб у кольорових металах.  ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ГАЛУЗІ. Кольорова металургія, на відміну від чорної, в Україні розвинута порівняно слабо. Вона має ряд особливостей:  а) у рудах міститься незначна кількість металу, що вимагає розміщення багатьох підприємств кольорової металургіїпоблизу джерел сировини;  б) у рудах кольорових металів міститься багато різних металів, а це вимагає комплексного використання сировини.

Підприємства, які переробляють руди з незначним вмістом основного металу, тяжіють до джерел сировини (виплавка ртуті, нікелю, рідкісних металів та ін.);  в) галузь потребує багато енергії і води, а також згубно впливає на довкілля. Енергомісткі виробництва (титано-магнієве, цинкове, алюмінієве) розміщуються в місцях дешевої електроенергії, як правило, поблизу потужних електростанцій.  В Україні сформувалися два райони кольорової металургії — Донецький і Придніпровський. Перспективним є Карпатський район. Центри. У структурі кольорової металургії України провідне місце займає алюмінієва промисловість. Вона працює на привізній сировині (бокситах з Угорщини, Росії, країн Африки), її підприємства розміщені біля портів і в місцях виробництва електроенергії. Галузь представлена великим глиноземним заводом у Миколаєві, продукція якого (глинозем — напівфабрикат для отримання готового металу) використовується в Україні й відправляється в Росію.

У Запоріжжі працює алюмінієвий завод, у Свердловську (Луганська область) — завод алюмінієвих сплавів. Серед інших галузей кольорової металургії виділяється виробниц­тво магнію (Калуш), титану і магнію (Запоріжжя), феронікелю (Побужжя, Кіровоградська область). Ці виробництва працюють на власній сировині, най­більш забезпеченими з них є титанова (родовища руд у Житомирській і Дніпропетровській областях). Також на власній сировині в Донбасі виникло виробництво ртуті (Горлівка), а на Закарпатті – золота (Мужієво). У даний час ці підприємства призупинили роботу, хоча запаси сировини залишаються доволі великі (насамперед, ртуті). У Костянтинівці на привізній сировині створено цинкову галузь