3.Становлення філософського знання. Передфілософія Індії.

Зародки філософського мислення виникли у найдавніших регіонах світової цивілізації в І тис. до н.е. – Стародавній Індії, Стародавньому Китаї та Греції. Джерелом знань щодо духовної культури Стародавньої Індії є Веди (почали створюватись з 3 тис. до н.е.). Веди – це збірник легенд та гімнів на честь богів. Веди містять різні частини – Брахмани,Араньякі, Упанішади. В них відображений первісний світогляд аріїв,

це своєрідний художньо-міфологічно-релігійний комплекс.Найвищою варною (прошарком) давньоіндійського суспільства були брахмани. Тільки брахмани мали право роз’яснювати зміст священних текстів, здійснювати обряди та ритуали. Вчення, що протягом багатьох століть розробляли та пропагували брахмани, називають брахманізмом.

В Упанішадах вперше використовуються поняття “Брахман” і“Атман”, позначуючи перехід від міфологічного (чуттєво-образного) осмислення світу до абстрактного. Брахман – це генетичне начало і

водночас завершення всього сущого. Атман має значення “я” , “себе”і виражає людину в двох аспектах – як реальну індивідуальність і яккосмічно-універсальне психічне буття.Світ отримав від давніх індійців оригінальну ідею – душа живе вічно і може переселятися з однієї тілесної форми до іншої. Слово “сансара” в перекладі означає блукання, кругообіг, безперервне переродження. Згідно з сансарою, смерть не є завершенням життя, це лише крок до наступного перетворення. Найвища мета життя – це звільнення від сансари та злиття із світом Брахмана. На рубежі VI–V ст. до н.е. виникає буддизм. Згідно з легендою, творцем цього релігійно-філософського вчення був Сіддхарта Гаутама. Він отримав прізвисько Будда – просвітлений. Щодо філософського змісту, то буддизм заперечує феноменальний світ. Той світ, що його спостерігають люди, – це своєрідна ілюзія. Світ складається з «драхм» - першочасток. Життя – прояв руху драхм.Якщо людина здатна осягати та заспокоїти рух драхм, вона досягне мети життя – стану Будди, нірвани. Будда проголосив “чотири благородні правди” :перша – все життя є страждання;друга – люди з несвідомості прив’язуються до життя;третя – до мети доходить, той хто вирікається любові до життя;четверта – шлях до спасіння веде восьма стежинами ( чесний погляд, чесна воля, чесне слово, чесне діло, чесне життя, чесне змагання, чесна думка, чесне заглиблення в себе).

На відміну від брахманізму, буддизм звертається до всіх людей,незалежно від їх національної, станової або професійної приналежності. Буддизм – це найдавніша з трьох світових релігій.

Джайнізм — релігія, що виникла в Індії в VI ст. до н.е. одночасно з буддизмом як опозиція брахманізму, що освячував кастовий лад. Джайнізм виражав інтереси прогресивних верств індійського рабовласницького суспільства. Послідовники джайнізму (нині їх близько 2 млн. чоловік, в основному з буржуазного середовища) поклоняються 24 пророкам, останнім з яких був нібито легендарний засновник джайнізму Вардхамана, за прізвиськом Джина (санскр. — переможець): звідси назва джайнізму. Розповіді про Джина і його учнів склали канонічну релігійну літературу джайнізму (сіддханта). Згідно з джайнізмом Джина проповідував п'ять істин: не убий, не говори неправди, не кради, не прив'язуйся до земних речей, будь непорочним (для монахів). Джайнізм зберіг ряд елементів брахманізму — віру у перевтілення душ, вчення про карму, про періодичну появу пророків.

Джайнізм і буддизм заперечують кастовий лад, вчення про індивідуальне позбавлення від страждань, святість Вед, брахманістські обряди. Обряди джайнізму передбачають поклоніння Джину як божеству, а також його учням, читання священних текстів, прилюдні сповіді. В наші дні робляться спроби модернізувати джайнізм, що проявляється в русі ануварт (моральне відродження суспільства), яке ставить за мету звільнити людину від вад виховання.