Тема . Особистість
Людина (особистість) – первинний суб’єкт, який соціально наділений здатністю брати участь у соціальному житті і впливати на соціум.
соціалізація – процес засвоєння індивідом впродовж життя соціальних знань, норм і цінностей суспільства. Цей процес триває безперервно впродовж усього життя суспільства і набуває форми відвертого або прихованого передавання досвіду.
Типи соціалізації:
Гармонійний – відображає психологічно-нормальну взаємодію людей й інститутів соціуму, раціональне і шанобливе ставлення людини до правопорядку держави, усвідомлення нею своїх громадських обов’язків;
гегемоністський – відображає негативне ставлення людини до будь-яких соціальних систем, крім “своєї”;
плюралістичний – відображає визнання людиною рівноправності з іншою громадою, здатність змінювати свої соціальні пристрасті і переходити на їх традиції;
конфліктний – формується на основі міжгрупової боротьби, протистояння взаємозалежності інтересів і тому має на меті соціальну участь, збереження лояльності до своєї групи та підтримки в боротьбі з противниками.
Типи особистості (Вятр)
Активісти – особи, позиції яких стосовно соціуму є активними;
компетентні спостерігачі – тип людей, які цікавляться соціумом, розуміють його значення, але не бажають брати в ньому участі;
компетентні критики – на відміну від спостерігачів ставляться до соціуму негативно, інтерес до соціуму пов’язаний з відразою до соціальної діяльності;
пасивні громадяни – до соціуму ставляться негативно або нейтрально, не цікавляться соціальними справами, хоча іноді добре інформовані;
асоціальні і відчужені – категорично не беруть участі у соціумі, не цікавляться ним і мало що про нього знають, наче живуть за межами системи.
Соціальна діяльність може здійснюватися у вигляді:
соціальної участі,
соціонального функціонування.
Рівні і типи соціальної участі
Рядовий член суспільства і громадянин з мінімальним соціальним впливом;
громадянин, який є членом громадянського суспільства і опосередковано залучений до сфери соціальної практики;
громадянин, що є членом організації, яка має яскраво виражений політичний характер;
професіональний політик, для якого спеціальністю, головним заняттям і змістом життя є політична діяльність – політичний лідер.
Типи соціальної участі
Реакція на імпульси, що надходять з соціальної системи і не пов’язані з неохідністю високої активності людини – епізодична участь в соціумі;
діяльність, яка пов’язана з делегуванням повноважень і участі у виборах і референдумах;
участь у діяльності громадянського суспільства;
виконання політичних функцій в межах державних інститутів;
професійна, керівна політико-ідеологічна діяльність;
участь у позаінституційних політичних рухах, яка спрямована на докорінну перебудову існуючої політичної системи.
Політичний лідер – найбільш авторитетний член організації, особистий вплив якого дозволяє йому грати суттєву роль в політичних процесах.
Риси лідера :
гострий розум і політична інтуіція;
організаційний талант і організаторські здібності;
політична воля і відповідальність;
популярність, вміння подобатися людям і завойовувати їхні симпатії;
наявність яскравої політичної програми, що відповідає інтересам більшості політичних груп.
Макіавелі в роботі “Государь” розробив теорію ефективного лідерства:
влада лідера тримається на підтримці прихильників;
піддані мають знати, на що чекати від лідера, і чого він чекає від них;
лідер повинен мати волю до виживання;
правитель – завжди зразок мудрості і справедливості для своїх послідовників.