План.

1. Особливості житла.

2. Національний одяг.

3. Традиційна кухня.

4. Релігія.

5. Звичаї і свята.

6. Мистецтво.

7. Риси соціального устрою,етичні норми.

Міністерство освіти і науки молоді та спорту

Вінницький державний педагогічний університет ім. М.Коцюбинського.

Доповідь на тему :

Німці.

Виконала студентка 5 курсу групи Б

Снігур Алла

Вінниця-2013

Житло.

Для Німеччини була характерна каркасна будівельна техніка (фахверк),

лише на півдні і місцями в колишніх слов'янських районах на сході зрубна

(цямринна). У невеликих містах, що зберігають середньовічний колорит,

чимало фахверкових будинків. Будівлі в готичному стилі і каркасні

будинки збереглися й у більш великих містах. З кінця 19 ст. планування

нижньонімецького будинку зазнало значних змін: вогнище замінене каміном,

житлове приміщення розділене на кілька кімнат, господарські будівлі

відділені від житлової частини. Середньонімецький будинок - каркасний,

двоповерховий. У нижньому поверсі - житлова частина, у верхньому -

підсобні приміщення, пізніше спальні. Будинок і двоповерхові

господарські будівлі (стійла, сарай та ін.) охоплюють двір з 3-х чи 4-х

сторін. Будинок розділений на три частини, вхід з бічної сторони веде в

теплі сіни, до задньої стіни житлової частини примикає корівник (під

одним дахом). Крім відкритого вогнища в житловому приміщенні - піч. У

Верхній Баварії переважає альпійський будинок (характерний і для

австрійців). Локальні особливості можна побачити в обробці меблів іпобутових предметів: на півночі - різьблення, на півдні - розпис.

Шварцвальский будинок: житлові і господарські приміщення розташовані під

одним дахом.

КУХНЯ

Cуп-пюре гороховий із грінками . Горох 240 г, морква 60 г, петрушка 20

г, цибуля ріпчаста 60 г, кістки 600 г, свинина 200 г, хліб 100 г, олія

вершкове 20 г, сіль.

Варений горох протирають через сито разом з відваром. З пасерованого

борошна і бульйону готують білий соус, перемішують із протертим горохом,

кип'ятять і проціджують через сито. Потім суп заправляють пасерованими

дрібно нашаткованими коренями з додаванням свинячих шкварок. Як усі

німецькі супи, гороховий повинен бути густим. Подають його зі свининою в

бульйонних чашках. Грінки, нарізані кубиками і підсмажені на вершковій

олії, подають окремо.

Лабскаус . 300-400 г нежирної солонини, 1 кг картоплі, 6 добре вимочених

половинок оселедця, 3 солоних огірки, 250 г маринованого червоного

буряка, 2 цибулини, 3 ст. ложки жиру, перець, 4 яєчні.

М'ясо відварити до м'якості, охолодити і пропустити через м'ясорубку.

Картоплю зварити без солі, злити воду і підготувати пюре. Половину

буряка, 2 огірки і 2 половинки оселедця крупно порубати. Розтопити жир у

каструлі і засмажити в ньому дрібно нарубану цибулю. Додати м'ясо,

картопляне пюре, нарубаний маринований буряк, огірки й оселедець.

Приправити перцем (солі в цих продуктах достатньо). Розігріти пюре,

постійно помішуючи. На гарнір подати малосольний оселедець, нарізаний

скибочками, буряк, огірки. До кожної порції додають також яєчню. У

такому вигляді лабскаус цілком придатний для подачі до столу.

Різдвяне печиво . 400 г пшеничного борошна, 100 г крохмалю, 1/2 пачки

розпушувача, 200 г цукру, 1 пачка ванільного цукру, по 1/2 чайної ложки

кориці, меленої гвоздики й імбиру, сіль, 100 г натертих волоських

горіхів, 2 яйця, 250 г маргарину, лимонна глазур.

Просіяти борошно і розпушувач і швидко змішати з іншими продуктами.

Поставити тісто на 30 хвилин, розкотити і вирізати будь-які фігурки.

Випікати на змазаному олією листі на несильному вогні. Верх можна

покрити глазур'ю.

Національний одяг.

Традиційний німецький костюм починає складатися з 16-17 ст. на основі

середньовічних елементів одягу і міської моди. Зберігається в деяких

районах Німеччини (Шаумбург, Ліппе, Гессен, Шварцвальд, Верхня Баварія).

Основний елемент жіночого одягу - корсаж або кофта, збірчаста спідниця

(або декілька, як у Гессені, різної довжини з товстої вовняної тканини),

фартух. Нерідко носили на плечах хустку. У Верхній Баварії в 19 -

початку 20 ст. замість спідниці і кофти носили сукню. Особливою

розмаїтістю відрізнялися головні убори - хустки, які пов'язують різними

способами, різної форми і розмірів чіпці і солом'яні капелюхи. У 19 ст.

поширилися шкіряні башмаки з пряжками, подекуди півчобітки. Місцями до

20 Ст. Носили дерев'яні башмаки. Традиційний чоловічий костюм складався

із сорочки, коротких (до колін) чи довгих штанів, безрукавки (пізніше

жилета), шийної хустки, башмаків або чобіт. У 19-20 ст. поширився

(включаючи і міста) так званий тірольский костюм. Біла сорочка з

отложным коміром, короткі шкіряні штани на підтяжках, червона сукняна

безрукавка (жилет), широкий шкіряний пояс, панчохи до колін, туфлі,

капелюх з вузькими полями і пером. Існує професійний традиційний одяг

вівчарів, сажотрусів, гірників, гамбурзьких тесль.

Релігія.

Німеччина була навернена у християнство за часів франків. Хрестителем Німеччині вважається святий Боніфацій, колишній єпископ Майнца, який навернув до християнства значну частину сучасної Німеччини (зазнав мученицьку смерть від язичників у 754 році). На початку XVI століття в Німеччині і Швейцарії розпочалася реформація церкви, в основі якої лежали вчення Ульріха Цвінглі та Мартіна Лютера.

У результаті реформації і релігійних воєн, що супроводжували її (головною з яких була Тридцятилітня війна 1618-1648 рр.), Німеччина розділилася на католицькі і протестантські (лютеранські) регіони. Головним принципом, закріпленому в Аугсбурзькому релігійному мирі (1555), став принцип "cuius regio euius religio" ("чия влада, того і віра"), тобто піддані того чи іншого феодала були зобов'язані приймати його віру: католицьку або протестантську.

Конституція Німеччини гарантує свободу віри та релігій в країні. Перед Другою світовою війною 2/3 німців були протестантами, 1/3 римо-католиками. Сьогодні 29,7% німців - лютерани або інші протестанти, 31,2% - католики, 3,9% - мусульмани та 0,1% - євреї. У Німеччині живе приблизно 3 мільйони мусульман, біля 100.000 православних, 380.000 новоапостолів та 100.000 іудеїв. Приблизно 25% населення Німеччини не належать до жодної релігійної групи.

Звичаї та свята.

Карнавал

Перед початком великого посту проводять карнавал. Це грандіозне свято

походить з середньовіччя і зберігає елементи язичництва. Під час і

напередодні карнавалу дозволено усе, що зазвичай є строго

регламентованим. Це свято повної розкутості, переодягань та перевтілень.

На думку вчених, подібне свято психологічно дуже корисне. Сміх, жарти,

пустощі дорослих мають компенсувати відчуття цілковитої залежності

людини середньовіччя від жорстких соціальних та церковних приписів у

повсякденному суцільно заієрархізованому житті.

За старих часів приводом для карнавалу вважали лише перехід від зими до

літа. Перед Мишастою середою підводили підсумок ділових відносин,

оплачували відсотки за договорами і виконаною панщиною, наставала черга

розрахунків за рік, а в містах часто відбувалася зміна міського правління. Початок посту відчували завдяки радикальній зміні правил

харчування. На час посту, який повинні дотримувати всі, крім жінок на

останніх місяцях вагітності, старих і хворих, потрібно було відмовитися

від м'яса тварин, яєць, молока, сиру, олії і т.і.

Тому найбільш радісними подіями (наприклад, „Жирний четвер”) карнавалу

були ситна їжа і питво напередодні посту. Якщо в далекі часи багато їли

і пили тільки в Карнавальний вівторок, то пізніше ця традиція поширилася

і на Рожевий понеділок, а потім і на суботу, яку називають Смальцевою.

Продовольчими приготуваннями звичайно займаються в Жирний четвер.

Сьогодні Карнавал проходить інакше, ніж у період його первісного

розквіту 500 років тому. Але як і раніше це улюблене свято в Німеччині.

Рожевий понеділок і Карнавальний вівторок - офіційні вихідні дні.

Карнавал, як правило, відкривають в неділю дитячим ходом. Потім у

понеділок і у вівторок проводять костюмований парад дорослих. Протягом

двох днів по вулицях у супроводі оркестрів їдуть машини з декораціями, з

них люди в карнавальних костюмах кидають у юрбу глядачів пригорщі

солодощів.

У Мишасту середу життя знову входить у звичне русло. Лише влаштовані у

вітринах магазинів експозиції фотознімків, що змагаються в кількості і

розмаїтості знятих персонажів: наполеонівські солдати, мушкетери,

блазні, королі, клоуни, відьми, - нагадують про відшуміле свято.

День пам'яті Святої Гертруди

Весна в Німеччині починається раніше, ніж у нас, однак і там селяни не

дуже довірливо ставляться до березня. "Від березневих квітів добра

немає", "Березнева зелень незабаром загине”, "Сіяти рано в березні ?

даремна праця", - кажуть німецькі прислів'я. Однак 17 березня в багатьох

місцевостях Німеччини вважають більш-менш надійним початком весни.

І це не дивно. Адже 17 березня - день пам'яті Святої Гертруди. Її ім'я

викликає асоціацію зі словом Garten ? сад, і саме в цей день багато хто

починає роботи в саду. Але не тільки ім'я святої, а більшою мірою її

характер і доля викликали довіру в людей.

Відомо, що Гертруда у віці 20 років стала ігуменею монастиря в Нівелі

біля Брюсселя. Вона була невтомна: її дні проходили в молитвах і

безустанній праці. Господарство монастиря при ній процвітало, у ньому

знаходили притулок і захист мандрівники. Тому трудівницю Гертруду, у

зображеннях якої незмінно присутня прядка, вважають також покровителькою

мандрівників.

Свято Благовіщення

Благовіщення святкують 25 березня. Вважають, що в цей день архангел

Гаврило приніс Діві Марії звістку про те, що вона стане Божою Матір'ю.

Благовіщення можна вважати також і початком справжньої весни. У березні

влаштовують проводи зими. Зазвичай його відзначають у четверту неділю

великоднього посту. У цей день організовують символічне вигнання зими:

добровольця в довгій шубі і хутряній шапці, який тягне на собі санчата,

лижі, ковзани та інші зимові атрибути, із шумом і гамором виганяють з

міста. У деяких місцевостях із зимою чинять ще більш жорстоко: її в образі великої солом'яної ляльки просто спалюють. У деяких містах у день

вигнання зими влаштовують хід дітей з літніми лозинами, що являють собою

великі гілки ліщини з яйцями, яблуками, кренделями і букетиками фіалок,

що висять на них. Під час вигнання зими варто робити якнайбільше шуму,

щоб добряче налякати її і всіх злих духів.

Після свята проводів зими або після Благовіщення запалювати світло в

будинках ввечері було не прийнято. У деяких місцях від цього дня аж до