15. Характеристика розмовного стилю української літературної мови. Мовленевий етикет – основа спілкування студентів і спеціалістів.

Розмовний стиль використовується у бесідах, приватних листах. Ним користуються під час обміну інформацією, думками, враженнями, проханням чи наданням допомоги. Він є засобом невимушеного спілкування. Застосовується у побутових стосунках з родичами, друзями, знайомими, в усному повсякденному спілкуванні в побуті, на виробництві. До ознак розмовного стилю можна віднести такі: усна форма спілкування, неофіційність стосунків між мовцями і невимушеність спілкування, непідготовленість до спілкування, безпосередня участь у ньому, використання позамовних чинників (ситуація, рухи, жести, міміка), лаконізм, емоційні реакції.

Використовуються мовні засоби: побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлені та просторічні слова, звертання, вставні слова, вигуки, неповні речення тощо; багатство інтонацій, суфіксів суб”єктивної оцінки, різних типів простих речень, можливі діалектизми, фольклоризми, скорочені слова.

Етикет (з французької еtiquette — ярлик, етикетка) — це правила поведінки і спілкування людей у суспільстві; зовнішній прояв відносин між людьми, культури особистості.

Якщо поняття "етикет" містить у собі обов'язки людей один щодо одного, норми і правила їх поведінки і спілкунання у різних ситуаціях, то поняття "службовий ети­кет" визначає норми і правила спілкування тільки на роботі. Мовленнєвий службовий етикет — це правила мовленнєвої поведінки на роботі.

Перше враження про людину складається з того, наскільки щиро і привітно вона вітається. Наше враження може бути хибним, але, незважаючи на всю логіку, людина підсвідомо орієнтуються на свої почуття під час привітання. І тому, незалежно від настрою, треба вітатися завжди привітно. Поганий настрій не слід поширювати на інших людей, оскільки можна наразитися на зустрічну неприязнь. Загальна і мовна культура людини виявляється у вмінні ви­брати доречну форму привітання чи прощання.

16. Лексика ураінської мови. Словниковий склад української мови з погляду походження

Розглядаючи словниковий склад української мови з точки зору його походження і стилістичного використання, зазначемо, що за походжнням виділяються в ньому 4 шари, а саме: слова спільнослов”янські, східнослов”янські, власне українські й іншомовні, а за стилістичним використанням в ньому виділяють лексику загальновживану, специфічно-побутову, виробничо-професійну, науково-термінологічну, адміністративно-ділову, емоційно-забарвлену та ін., а також лексику книжну й розмовну.

Оскільки словниковий склад української мови весь час розвивається, змінюється, збагачується, в ньому розрізняють 2 шари: активний, який охоплює загальновживану лексику та слова, що вживаються у спілкуванні спеціалістів певної галузі народного господарства, науки і культури, і пасивний, до якої належать слов, що вийшли з активного мовного вжитку (архаїзми) і використовуються лише за певної потреби, а також слова-неологізми, які ще не стали загальновживаними. Архаїзми в сучасній українській мові використовуються переважно в художній літературі і науково-дослідних працях; неологізми, крім художніх творів, – у науковому, публіцистичному й газетно-інформаційному стилях.