
- •Мова і суспільство. Функції мови
- •Сучасна українська літературна мова і мова професійного спрямування
- •Державний статус української мови. “Закон про мови в Українській рср” від 28 жвтня 1989р
- •4. Мова у професійній діяльності економіста
- •5. Походження і формування української літературної мови
- •6. Мовна норма. Види норм української літературної мови. Нормативність як основа професійної мовної культури
- •7. Особливості усної форми української літературної мови
- •8. Особливості писемної форми української літературної мови
- •9. Поняття про функціональний стиль української літературної мови. Основні стилі ураїнської літературної мови
- •10. Характеристика наукового стилю української літературної мови
- •11. Характеристика публіцистичного стилю української літературної мови
- •12. Характеристика офіційно-ділового стилю української літературної мови
- •13. Писемна форма офіційно-ділового стилю. Документи їх різновиди
- •Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста
- •Характеристика розмовного стилю української літературної мови. Мовленевий етикет – основа спілкування студентів і спеціалістів.
- •Лексика ураінської мови. Словниковий склад української мови з погляду походження
- •Лексика укр мови з погляду вживання
- •Багатозначні і однозначні слова. Пряме і переносне значення слів. Точність слововживання як ознака офіційно-ділового і наукового стилів укр літературної мови
- •Омоніми, синоніми, параноніми, антоніми у різних функціональних стилях укр літературної мови
- •Синонімія, паронімія й омонімія у науковому тексті
- •Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах
- •Місце і роль економічної термінології в словнику укр літературної мови
- •Загальновживані слова, професіоналізми і терміни
- •Запозичення із загальноєвропейських мов та їх роль у формуванні укр економічної термінології
- •Взаємодія національних та інтернаціональних елементів у процесі формування економічної терміносистеми
- •Грецькі та латинські терміноелементиі слова у сучасному економічному словнику
- •Активний і пасивний словник української мови. Неологізми в галузі економічної термінології. Застаріла термінолексика (архаїзми, історизми) в економічній мові
- •Фразеологія. Джерела виникнення фразеологізмів
- •Роль фразеологізмів в оптимізації професійного мовного спілкування
- •Українська лексикографія. Типи словників. Їхня характеристика. Специфіка тлумачення економічних термінів у загальномовних і спеціальних словниках
- •Енциклопедичні словники, їх роль у навчанні та професійній діяльності
- •Лінгвіністичні словники, їх роль у навчанні та професійній діяльності
- •Особливості української орфоепії
- •Українська орфографія. Принципи українського правопису
- •Вживання великої літери
- •Правопис слів іншомовного походження
- •Графічні скорочення, їх використання у міжнародній правовій та економічній практиці
- •Правопис складних слів
- •Правопис складних іменників
- •Правопис українських префіксів і суфіксів
- •Правопис прізвищ
- •Іменник. Відмінкові закінчення іменників-термінів чоловічого роду 2-ої відміни в родовому відмінку однини
- •Іменник. Відмінкові закінчення іменників чоловічого роду 2-ої відміни в давальному відмінку однини у ділових документах
- •Складні випадки відмінювання українських прізвищ, імен та імен по батькові
- •Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників. Аналітична і синтетична форми у науковому й офіційно-діловому стилях
- •Ступені порівняння прикметників
- •Числівник. Відмінювання числівників в українській мові. Способи передавання цифрової інформації у наукових текстах і текстах документів правопис та відмінювання числівників
- •Займенник. Особливості відмінювання займенників
- •Прислівник. Особливості функціонального навантаження прислівників у різних стилях укр літературної мови
- •Дієслово. Дієслівні форми та способи їх творення. Специфіка творення дієприкметників в укр мові
- •Прийменник. Прийменникові конструкції у мові офіційних документів
- •Синтаксис. Словосполучення та речення. Синтаксичні особливості наукових та офіційно-ділових текстів
- •Правила узгодження складеного підмета з присудком в українській літературній мові
- •Правила узгодження числівника з іменниками в укр літературній мові
- •Прості та складні речення. Їх функціональне навантаження у різних стилях укр літературної мови
- •Пунктуація. Розділові знаки у простому і складному реченнях
- •Пряма, непряма і невласне пряма мова. Діалог як продуктивна форма усного професійного спілкування
- •Цитати. Їх роль у науковому стилі мови. Розділові знаки при цитатах
- •Культура мови і мовний етикет
- •Структура та мовні особливості обліково-фінансових документів (доручення, розписка)
- •Структура та мовні особливості документів щодо особово складу (заява, автобіографія, резбме)
- •Структура та мовні особливості довідково-інформаційних документів (доповідна записка, пояснювальна записка)
- •Мова і суспільство. Функції мови
Займенник. Особливості відмінювання займенників
Займенником називається повнозначна частина мови, якап вказує на предмет (він, вона, воно, ти, ми), ознаки (той, цей, такий), кількість (скільки, стільки), але не називає їх.
1) Особові зайиенники він і вона в непрямих відмінках мають форми з іншими основами: в називному – він – вона, в родовому – його – її (неї), в давальному – йому – їй, у знахідному – його (нього) — її (неї), в орудному — ним — нею, в місцевому — на ньому (нім) — ній.
Форми займенників третьої особи (він. вона, воно, вони) після прийменників уживаються з приставним н: до нього, за неї, з них. Орудний відмінок мас форму з н і без прийменника: ним, нею, ними.
2) Зворотний займенник себе не має називного відмінка.
3) Присвійні, вказівні, питальні та означальні займенники чоловічого роду, в місцевому відмінку однини мають дві форми: на моєму і на моїм, на тому і на тім, ца цьому і на цім.
4) Складні неозначені і заперечні займенники відмінюються лише в основній частині: абихто, абикого, абикому; деякий, деякого, деякому. Ніхто, нікого, нікому, ніким, ні на кому.
Прислівник. Особливості функціонального навантаження прислівників у різних стилях укр літературної мови
Прислівник — незмінна самостійна частина мови, що характеризує дію, стан або ознаку предмета і вступає в реченні обставиною. За своїм загальним граматичним значенням прислівники поділяються на означальні і обставинні. Означальні прислівники поділяються на три групи: якісно-означальні, кількісно-означальні і способу дії.
Якісно-означальні прислівники походять від прикметників, закінчуються на -о, -е і вказують на якість ознаки, дії, відповідають на запитання як? Наприклад: Тихо в лісі. Спокійно в горах.
Кількісно-означальні прислівники характеризують дію, стан, чи ознаку відповідно до кількості міри вияву, відповідають на запитання скільки? як багато? якою мірою? Наприклад: Недостатньо активний.
Прислівники способу дії вказують, яким способом відбувається дія чи виявляється ознака, відповідають на запитання як? яким способом? Наприклад: Іти поруч. Заходили поодинці.
Обставин ні прислівники поділяються на такі групи: прислівники місця, прислівники часу, прислівники причини, прислівники мети. Прислівники місця вказують на місце або напрямок дії, відповідають на запитання де? куди? звідки? Наприклад: навколо, вниз.
Прислівники часу означають час дії, відповідають на питання коли? доки? відколи? з якого часу? до якого часу? Наприклад: сьогодні, тепер.
Прислівники причини називають причину дії, відповідають на запитання чому? через що? з якої причини? Наприклад: поневолі, ненароком, спросоння.
Прислівники мети вказують на мету дії, відповідають на запитання з якою метою? для чого? Наприклад наперекір, навмисне.
ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ
Словниковий шар прислівників поповнюється переважно за рахунок прийменниково-іменниковнх сполук. Деякі з цих сполучень перейшли у прислівники і пишуться разом або через дефіс.
Разом пишуться: Прислівники, утворені сполученням прийменника і іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником: потім, занадто, вночі. Складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов.
Окремо пишуться: Прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. Найуживаніші з них такі: без кінця, без черги, на добраніч, на жаль, до речі, з радості, з жалю, в разі, уві сні, в далечінь.
Прислівникові сполучення, в яких повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік як рік. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою.
Через дефіс пишуться: Прислівники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи, по-домаш ньому, по-літньому.
Прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше, по-друге, по-третє.
Прислівники, утворені від синонімічних або антонімічннх слів: зроду-віку, видимо-невидимо. Прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними): довго-довго, ледве-ледве.