
- •Мова і суспільство. Функції мови
- •Сучасна українська літературна мова і мова професійного спрямування
- •Державний статус української мови. “Закон про мови в Українській рср” від 28 жвтня 1989р
- •4. Мова у професійній діяльності економіста
- •5. Походження і формування української літературної мови
- •6. Мовна норма. Види норм української літературної мови. Нормативність як основа професійної мовної культури
- •7. Особливості усної форми української літературної мови
- •8. Особливості писемної форми української літературної мови
- •9. Поняття про функціональний стиль української літературної мови. Основні стилі ураїнської літературної мови
- •10. Характеристика наукового стилю української літературної мови
- •11. Характеристика публіцистичного стилю української літературної мови
- •12. Характеристика офіційно-ділового стилю української літературної мови
- •13. Писемна форма офіційно-ділового стилю. Документи їх різновиди
- •Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста
- •Характеристика розмовного стилю української літературної мови. Мовленевий етикет – основа спілкування студентів і спеціалістів.
- •Лексика ураінської мови. Словниковий склад української мови з погляду походження
- •Лексика укр мови з погляду вживання
- •Багатозначні і однозначні слова. Пряме і переносне значення слів. Точність слововживання як ознака офіційно-ділового і наукового стилів укр літературної мови
- •Омоніми, синоніми, параноніми, антоніми у різних функціональних стилях укр літературної мови
- •Синонімія, паронімія й омонімія у науковому тексті
- •Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах
- •Місце і роль економічної термінології в словнику укр літературної мови
- •Загальновживані слова, професіоналізми і терміни
- •Запозичення із загальноєвропейських мов та їх роль у формуванні укр економічної термінології
- •Взаємодія національних та інтернаціональних елементів у процесі формування економічної терміносистеми
- •Грецькі та латинські терміноелементиі слова у сучасному економічному словнику
- •Активний і пасивний словник української мови. Неологізми в галузі економічної термінології. Застаріла термінолексика (архаїзми, історизми) в економічній мові
- •Фразеологія. Джерела виникнення фразеологізмів
- •Роль фразеологізмів в оптимізації професійного мовного спілкування
- •Українська лексикографія. Типи словників. Їхня характеристика. Специфіка тлумачення економічних термінів у загальномовних і спеціальних словниках
- •Енциклопедичні словники, їх роль у навчанні та професійній діяльності
- •Лінгвіністичні словники, їх роль у навчанні та професійній діяльності
- •Особливості української орфоепії
- •Українська орфографія. Принципи українського правопису
- •Вживання великої літери
- •Правопис слів іншомовного походження
- •Графічні скорочення, їх використання у міжнародній правовій та економічній практиці
- •Правопис складних слів
- •Правопис складних іменників
- •Правопис українських префіксів і суфіксів
- •Правопис прізвищ
- •Іменник. Відмінкові закінчення іменників-термінів чоловічого роду 2-ої відміни в родовому відмінку однини
- •Іменник. Відмінкові закінчення іменників чоловічого роду 2-ої відміни в давальному відмінку однини у ділових документах
- •Складні випадки відмінювання українських прізвищ, імен та імен по батькові
- •Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників. Аналітична і синтетична форми у науковому й офіційно-діловому стилях
- •Ступені порівняння прикметників
- •Числівник. Відмінювання числівників в українській мові. Способи передавання цифрової інформації у наукових текстах і текстах документів правопис та відмінювання числівників
- •Займенник. Особливості відмінювання займенників
- •Прислівник. Особливості функціонального навантаження прислівників у різних стилях укр літературної мови
- •Дієслово. Дієслівні форми та способи їх творення. Специфіка творення дієприкметників в укр мові
- •Прийменник. Прийменникові конструкції у мові офіційних документів
- •Синтаксис. Словосполучення та речення. Синтаксичні особливості наукових та офіційно-ділових текстів
- •Правила узгодження складеного підмета з присудком в українській літературній мові
- •Правила узгодження числівника з іменниками в укр літературній мові
- •Прості та складні речення. Їх функціональне навантаження у різних стилях укр літературної мови
- •Пунктуація. Розділові знаки у простому і складному реченнях
- •Пряма, непряма і невласне пряма мова. Діалог як продуктивна форма усного професійного спілкування
- •Цитати. Їх роль у науковому стилі мови. Розділові знаки при цитатах
- •Культура мови і мовний етикет
- •Структура та мовні особливості обліково-фінансових документів (доручення, розписка)
- •Структура та мовні особливості документів щодо особово складу (заява, автобіографія, резбме)
- •Структура та мовні особливості довідково-інформаційних документів (доповідна записка, пояснювальна записка)
- •Мова і суспільство. Функції мови
Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників. Аналітична і синтетична форми у науковому й офіційно-діловому стилях
Прикметники — це слова, що вказують на ознаку предмета і відповідають на питання який? яка? Як? чий? чия? чиє?
Ступені порівняння прикметників
Якісні прикметники мають два ступені порівняння: вищий і найвищий.
Вищнй ступінь порівняння вказує, що ознака властива одній людині чи одному предмету в більшій мірі, ніж іншим: красивіший, молодший, більший.
Вищий ступінь утворюється від основи чи кореня метника за допомогою суфіксів -ш-, -іш-: довший, дешевший. При цьому в основі чи корені втрачаються суфікси -к-, -ок-, -ек- перед суфіксом -ш- (тонкий - тонший, глибокий– глибший). Перед суфіксом -іш- суфікси -к-, -ок-, -ек- зберігаються (чіткий – чіткіший, стрункий–стрункіший) тощо.
Найвищий ступінь порівняння виражає найвищу міру ознаки предмета і утворюється додаванням до вищого рівня префікса най-: найближчий, найдорожчий. Форма найвищого' ступеня може підсилюватися частками як, що, які з прикметниками пишуться разом: якнайбільший, щонайзручніший.
Аналітичні форми вищого ступеня прикметників утворюються за допомогою слів більш, менш (менш зручний, більш здібний), найвищого — додаванням до форми звичайного ступеня слова найбільш (найбільш приємний, найбільш веселий).
Форми вищого і найвищого ступенів прикметників відмінюються за родами, числами і відмінками.
Деякі прикметникові форми виявляють стилістичне забарвлення. У діловому стилі використовуються прикметники з префіксами архі-, гіпер-, ультра-, над-: архіважливий, ультрамодний, надтвердий, гіперінфляційний. Якщо ці прикметники потрапляють у художні тексти, то набувають різних емоційно-експресивних відтінків.
За структурно-морфологічним типом творення існує проста, або синтетична, і скадена, або аналітична, форма вищого ступеня. Синтетична форма вищого ступеня утворюється від основ первинних і похідних якісних прикметників додаванням суфікса –іш- або –ш-, напр.: молодий– молодший, густий – густіший. Аналітична форма вищого ступеня інтенсивності ознаки утворюється додаванням до прикметника із самою помірної ознаки слів більш або менш, напр.: менш вдалий, більш кваліфікований.
Найвищий ступінь інтенсивності ознаки, його синтетична форма утворюється додаванням префікса най- до форми прикметника вищого ступеня, напр.: потужніший – найпотужніший. Аналітична форма найвищого ступеня утворюється шляхом поєднання прислівника найбільш з формою неступеневого прикметника, напр.: найбільш вивчений.
Числівник. Відмінювання числівників в українській мові. Способи передавання цифрової інформації у наукових текстах і текстах документів правопис та відмінювання числівників
1. Числівники п'ять, шість, дев'ять, десять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, шістнадиять, сімнадцять, вісімнадцять, дев 'ят-надиять, двадцять, тридцять пишуться у кінці з м'яким знаком.
2. Складні числівники п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят, а також складні числівники п 'ятсбт, шістсот, сімсдт, вісімсот, дев'ятсот пишуться без м'якого знака.
3. Числівник п'ять пишеться з апострофом та м'яким знаком: при відмінюванні в усіх непрямих відмінках він має дві форми, а саме: у родовому — п 'ятй і п 'ятьох,
у давальному — п 'ятй і п 'ятьом,
у знахідному — п 'ять або п 'ятьох,
в орудному — п 'ятьма і п 'ятьома,
у місцевому — п 'ятй і п 'ятьох.
Другу форму вживають переважно з іменниками — назвами осіб.
4. Як числівник п'ять відмінюються числівники дев'ять, десять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п'ятнадцять, шістнадцять, сімнадцять, вісімнадцять, дев'ятнадцять, двадцять, тридцять.
5. Складні числівники п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят при відмінюванні також мають дві форми, причому в них відмінюється лише друга частина. Наприклад, числівник п 'ятдесят у родовому відмінку має форму п'ятдесяти і п 'ятдесятьох, у давальному — п'ятдесяти і п'ятдесятьом, у знахідному — п'ятдесят або п'ятдесятьох, в орудному – п'ятдесятьма і п'ятдесятьома, у місцевому — п 'ятдесятй і п'ятдесятьох.
6. При відмінюванні складних числівників двісті, триста, чотириста, п'ятсот, шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот змінюються обидві частини, наприклад: у називному відмінку – двісті, в родовому – двохсот (пор. рос. – двухсот), у давальному – двомстам, у знахідному – двісті, в орудному – двомастами, у місцевому – (на) двохстах.
Числівник п'ятсот в орудному відмінку має дві форми: п'ятьмастами і п 'ятьомастами.
7. У складених кількісних числівниках відмінюються усі складові частини: з чотирьохсот шістдесяти семи тисяч шестисот п 'ятдесятй дев 'яти (гривень).
8. Числівники сорок, дев 'яносто, сто в усіх відмінках, крім називного і знахідного, мають закінчення -а: сорока, дев'яноста, ста.
9. Збірні числівники двоє, обоє, троє в непрямих відмінках мають форми від два і оба, три: двох, двом, обох, обом.
10. Збірний числівник обидва (обидві) має в непрямих відмінках такі форми: обох, обом, обома, на обох.
11. Збірні числівники четверо, п 'ятеро, шестеро, семеро, восьмеро та под. в непрямих відмінках мають форми відповідних кількісних числівників: чотирьох, чотирьом.
12. Числові назви тисяча, мільйон, мільярд відмінюються як іменники.
13.Неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількадесят відмінюються як числівник п'ять: кільканадцяти й кільканадцятьох, кількадесятьма і кількадесятьома.
14. Порядкові числівники, які закінчуються на -ий, відмінюються як прикметники твердої групи: перший, першого, першому, першого, першим і т. д.
Числівник третій відмінюється як прикметник м'якої групи: третій, третього, третьому і т. д.
15. У складених порядкових числівниках відмінюється лише останнє слово: сто двадцять перший (студент), сто двадцять першого (студента) і т. д.
16. Числівники півтора, півтори, півтораста не відмінюються.