40. Правопис прізвищ

Найголовніші правила щодо правопису слов'янських прізвищ такі:

1. Російський звук е, польські і, е, болгарський і сербський е, чеські е, ё після приголосних передаються літерою е: Александров, Венгеров.

2. Російський звук е передається літерою є в таких випадках:

а) На початку слів: Євдокимов, Єлизаров.

б) У середині слів після голосного і після апострофа і м'якого знака: Буєрков, Вересаєв.

в) Після приголосних (за винятком шиплячих, р і ц) у суфіксах -єв, -сев російських прізвищ: Ломтєв, Медведєв.

г) Коли кореневому російському е в аналогічних українських ко­ренях відповідає і (тобто на місці колишнього ъ): Бєлінський.

3) Російська літера ё в українській мові передається:

а) Сполученням літер йо на початку слова, у середині після голосєних, а також після губних б, п, в, м, ф, коли ё позначає звукосполучення й+о: Бугайов, Йолкін.

б) Через ьо в середині слова після приголосних, коли ё позначає сполучення м'якого приголосного з о: Алфьоров, Корольов

Але в прізвищах, утворених від спільних для української і росій­ської мов імен, пишеться е: Артемов, Семенов.

в) Через о під наголосом, після ч, щ: Грачов, Хрущов.

4) Російська літера и передається:

а) Літерою і на початку слова: Іванов, Ігнатьєв, та після приголосних у суфіксі -ін: Пушкін.

б) Літерою ї пісдя голосного, апострофа і м'якого знака: Воїнов.

в) Літерою и:

1) Після ж, ч, ш, щ, дж, ц перед приголосним: Гаршин, Гущин це стосується й прізвишщ інших народів: Абашйдзе, Вашингтон, але перед голосним пишеть­ся і: Жіоно.

2) У прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для української, російської та інших слов'янських мов: Борисов, Виноградов

3) У префіксі при-: Пришвін

4) У суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -нщ-: Бєликов, Голик

5) Російське ы передасться літерою и Рибаков, Циганков.

6) Суфікси слов'янських, переважно російських прізвищ -ск(нй), -цк(ий) передаються відповідно через -ськ(нй), -цьк(ий): Маяковський, Мусоргський.

7) Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються так: -ый через -ий; -ий після твердого приголосного — через -ий; після м'якого приголосного — через -ій; -ая, -яя — через -а, -я: Бєлий, Горький. Закінчення -ой передасться через -ой: Донськой.

8) Апостроф у прізвищах пишеться після губних, задньоязико­вих і р перед я, ю, є, ї: Аляб'єв, Ареф'є.,

Перед йо апостроф не пишеться: Соловйов, Воробйов.

9) М'який знак в прізвищах пишеться після д, т, з, с, ц, л, н:

а) Перед я, ю, є, ї: Дьяконов, Панкратьєв,

б) Перед приголосними: Вольнов, Коньков.

3) У кінці слова: Соболь, Лось. Твердий кінцевий приголосний ц у прізвищах із суфіксом -ець пом'якшується: Скиталець, Борове ць.

41. Іменник. Відмінкові закінчення іменників-термінів чоловічого роду 2-ої відміни в родовому відмінку однини

У родовому відмінку однини іменники II відміни мають закінчення -а, -у (у м'якій групі — -я, -ю). При визначенні закінчення беруть до уваги семантико-морфологічні та акцентологічні (наголос) ознаки іменника, Закінчення -а, -я мають такі групи іменників чоловічого роду:

– загальні і власні назви людей: професора, викладача, товариша; також назви істот та уособлені предмети і явища: лева, слона, кота;

– назви населених пунктів: Львова, Києва, Харкова;

– географічні (власні) назви з наголосом на кінцевому, складі у родовому відмінку та з суфіксами -ов, -ев, -єв, -ськ: Дніпра, Трубежа, Ірпеня;

– назви речей, предметів: трактора, стола, автомобіля;

– назви мір простору, довжини, ваги, часу: метра, гектара;

– назви днів тижня: понеділка, четверга;

– числові й грошові назви: десятка, карбованця;

– назви будівель, приміщень, споруд: коридора, сарая, погреба (але льоху),

Примітка: деякі назви цієї групи вживаються лише з закінченням у-: поверху, палацу, залу;

–наукові й технічні терміни іншомовного походження, що означають одиничні поняття: ромба, квадрата, метра;

– українські терміни, коли вони утворені за допомогою суфіксів: відмінка, числівника, чисельника;

– назви танців, ігор: вальса, кроков'яка, футбола.

Закінчення -у, -ю мають такі групи іменників чолові чого роду:

– назви збірних понять: колективу, пленуму, хору, оркестру, ансамблю (але вишняка, березняки, на гарника— з наголосом на кінцевому складі);

– назви речовини, маси, матеріалу: меду, квасу;

– назви різних переживань, почуттів: гніву, страхи стиду, болю, відчаю;

– назви установ, закладів, організацій: університету, клубу, штабу;

• назви процесів, станів, властивостей, ознак: руху, польоту, спорту;

• назви явищ природи: дощу, грому;

– більшість слів, що означають місце, простір тощо світу, степу, яру, лугу (але хутора, берега, горба);

– назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн областей тощо: Уралу, Кавказу, Сахаліну; але іменники з наголосом на останньому складі мають закінчення -а, -я: Дністра, Ужа, Остра, Дінця.