39. Правопис українських префіксів і суфіксів

Перед літерами к, п, т, ф, х префікс з- переходить у с-: скласти, створити;

у префіксах роз-, без- завжди пишеться з, бо кінце­віш звук дзвінкий приголосний: безкрилий, безтакт­ний;

дуже важлимо вміти розрізняти префікси при-, пре-, прі-:

а) префікс при- вживається здебільшого в дієсловах із значенням наближення, приєднання: прибув, прибіг;

б) префікс пре- пишеться в словах на означення збільшення або зменшення якості чи ознаки: прегарний, предобрий, премилий, пребідний;

префікс пре- можна замінити словом дуже: премуд­рий — дуже мудрий; превисокий — дуже високий;

в) префікс прі- вживається лише в кількох словах: прізвище, прізвисько, прірва.

Префікси пред-, перед-, пере- пишуться завжди че­рез е: пред'явити, представник, передмова, передбачен­ня;

префікси від-, під-, між- пишуться завжди через і: відзначити, підкинути, міжпланетний.

префікс ви- пишеться через и: при дієсловах, які вказують на напрям дії зсередини: вибути, виділити; а також коли цей пре­фікс надає дієслову значення завершеності означуваної ним дії: вичитати, вивчити.

ПРАВОПИС СУФІКСІВ ІМЕННИКІВ

Іменникам властиві такі суфікси:

1) -Ик, -ник, -івник, -чик, -щик, у них завжди пишеться буква и: вузлик, братик, коник.

2) Суфікс -ив(о), що вживається для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці, пишеться тільки з бук­вою и: вариво, добриво, куриво; але: марево (не матеріал і не продукт праці);

3) -альник, -ильннк. -ільннк та ін., в них після л перед н пишеться ь: постачальник, уболівальник ін.;

4) -аль, -ень, -ець, -ість, -тель, в яких кінцевий приголосний м'який: скрипаль, коваль, в'язень;

5) -инн(я), -інн(я), -анн(я), -янн(я), -енн(я), які пишуться завжди з двома н: гарбузиння, каміння, звернення тощо;

6) -ен(я), -єн(я) пишуться з одним н і вживаються в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: вовченя, гусеня;

7) -ечок, -єчок, -ечк(а), -ечк(а) — суфікси зменшено-пестливих слів, які пишуться тільки з е: вершечок, мішечок та ін.;

8) -ичок, -ичк(а), які вживаються тільки в словах, що походять від слів із суфіксами -ик-, -иц(я) і пишуться тільки з буквою –и: вогничок (бо вогник), вуличка (бо вулиця);

9) -енк(о), -енк(о) — вживаються здебільшого в іменниках, означають прізвища: Шевченко, Корнієнко, зрідка – в загальних назвах: безбатченко, бондаре'нко;

10) -еньк(о), -сньк(о) вживаються для творення пестливих назв і пишуться з м'яким знаком: батенько, серденько, ніженька;

11) -иськ(о), -їськ(о), -ищ(е), -їщ(е), за допомогою яких утворюються слова переважно з емоційно-негативним відтінком від іменників усіх родів, причому після приголосного пишеться и, чи голосного — ї: дівчисько, побоїще, вогнище;

12)-ович, який вживається тільки при утворенні чоловічих імен по батькові: Борисович, Григорович;

13) -івн(а), -ївн(а), які використовуються при утворенні жіно­чих імен по батькові: від імен на й — суфікс -ївн(а): Юріївпа, Олексіївна, від інших — суфікс -івн(а): Василівна, Петрівна.

14) Суфікси -ир, -ист, -изм, які вживаються після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р тільки в словах іншомовного походження, завжди пи­шуться через и: дантист, пейзажист, класицизм; після інших приголосних пишеться -ір, -іст, -ізм: гарнір, пломбір, спеціаліст, але в утвореннях від власне українських коренів пишеться -ист, -изм: боротьбист, побутовизм, речовизм та ін.

Після голосних у цих суфіксах виступає ї: акмеїст, героїзм, конвоїр.