
- •Мова і суспільство. Функції мови
- •Сучасна українська літературна мова і мова професійного спрямування
- •Державний статус української мови. “Закон про мови в Українській рср” від 28 жвтня 1989р
- •4. Мова у професійній діяльності економіста
- •5. Походження і формування української літературної мови
- •6. Мовна норма. Види норм української літературної мови. Нормативність як основа професійної мовної культури
- •7. Особливості усної форми української літературної мови
- •8. Особливості писемної форми української літературної мови
- •9. Поняття про функціональний стиль української літературної мови. Основні стилі ураїнської літературної мови
- •10. Характеристика наукового стилю української літературної мови
- •11. Характеристика публіцистичного стилю української літературної мови
- •12. Характеристика офіційно-ділового стилю української літературної мови
- •13. Писемна форма офіційно-ділового стилю. Документи їх різновиди
- •Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста
- •Характеристика розмовного стилю української літературної мови. Мовленевий етикет – основа спілкування студентів і спеціалістів.
- •Лексика ураінської мови. Словниковий склад української мови з погляду походження
- •Лексика укр мови з погляду вживання
- •Багатозначні і однозначні слова. Пряме і переносне значення слів. Точність слововживання як ознака офіційно-ділового і наукового стилів укр літературної мови
- •Омоніми, синоніми, параноніми, антоніми у різних функціональних стилях укр літературної мови
- •Синонімія, паронімія й омонімія у науковому тексті
- •Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах
- •Місце і роль економічної термінології в словнику укр літературної мови
- •Загальновживані слова, професіоналізми і терміни
- •Запозичення із загальноєвропейських мов та їх роль у формуванні укр економічної термінології
- •Взаємодія національних та інтернаціональних елементів у процесі формування економічної терміносистеми
- •Грецькі та латинські терміноелементиі слова у сучасному економічному словнику
- •Активний і пасивний словник української мови. Неологізми в галузі економічної термінології. Застаріла термінолексика (архаїзми, історизми) в економічній мові
- •Фразеологія. Джерела виникнення фразеологізмів
- •Роль фразеологізмів в оптимізації професійного мовного спілкування
- •Українська лексикографія. Типи словників. Їхня характеристика. Специфіка тлумачення економічних термінів у загальномовних і спеціальних словниках
- •Енциклопедичні словники, їх роль у навчанні та професійній діяльності
- •Лінгвіністичні словники, їх роль у навчанні та професійній діяльності
- •Особливості української орфоепії
- •Українська орфографія. Принципи українського правопису
- •Вживання великої літери
- •Правопис слів іншомовного походження
- •Графічні скорочення, їх використання у міжнародній правовій та економічній практиці
- •Правопис складних слів
- •Правопис складних іменників
- •Правопис українських префіксів і суфіксів
- •Правопис прізвищ
- •Іменник. Відмінкові закінчення іменників-термінів чоловічого роду 2-ої відміни в родовому відмінку однини
- •Іменник. Відмінкові закінчення іменників чоловічого роду 2-ої відміни в давальному відмінку однини у ділових документах
- •Складні випадки відмінювання українських прізвищ, імен та імен по батькові
- •Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників. Аналітична і синтетична форми у науковому й офіційно-діловому стилях
- •Ступені порівняння прикметників
- •Числівник. Відмінювання числівників в українській мові. Способи передавання цифрової інформації у наукових текстах і текстах документів правопис та відмінювання числівників
- •Займенник. Особливості відмінювання займенників
- •Прислівник. Особливості функціонального навантаження прислівників у різних стилях укр літературної мови
- •Дієслово. Дієслівні форми та способи їх творення. Специфіка творення дієприкметників в укр мові
- •Прийменник. Прийменникові конструкції у мові офіційних документів
- •Синтаксис. Словосполучення та речення. Синтаксичні особливості наукових та офіційно-ділових текстів
- •Правила узгодження складеного підмета з присудком в українській літературній мові
- •Правила узгодження числівника з іменниками в укр літературній мові
- •Прості та складні речення. Їх функціональне навантаження у різних стилях укр літературної мови
- •Пунктуація. Розділові знаки у простому і складному реченнях
- •Пряма, непряма і невласне пряма мова. Діалог як продуктивна форма усного професійного спілкування
- •Цитати. Їх роль у науковому стилі мови. Розділові знаки при цитатах
- •Культура мови і мовний етикет
- •Структура та мовні особливості обліково-фінансових документів (доручення, розписка)
- •Структура та мовні особливості документів щодо особово складу (заява, автобіографія, резбме)
- •Структура та мовні особливості довідково-інформаційних документів (доповідна записка, пояснювальна записка)
- •Мова і суспільство. Функції мови
Правопис українських префіксів і суфіксів
Перед літерами к, п, т, ф, х префікс з- переходить у с-: скласти, створити;
у префіксах роз-, без- завжди пишеться з, бо кінцевіш звук дзвінкий приголосний: безкрилий, безтактний;
дуже важлимо вміти розрізняти префікси при-, пре-, прі-:
а) префікс при- вживається здебільшого в дієсловах із значенням наближення, приєднання: прибув, прибіг;
б) префікс пре- пишеться в словах на означення збільшення або зменшення якості чи ознаки: прегарний, предобрий, премилий, пребідний;
префікс пре- можна замінити словом дуже: премудрий — дуже мудрий; превисокий — дуже високий;
в) префікс прі- вживається лише в кількох словах: прізвище, прізвисько, прірва.
Префікси пред-, перед-, пере- пишуться завжди через е: пред'явити, представник, передмова, передбачення;
префікси від-, під-, між- пишуться завжди через і: відзначити, підкинути, міжпланетний.
префікс ви- пишеться через и: при дієсловах, які вказують на напрям дії зсередини: вибути, виділити; а також коли цей префікс надає дієслову значення завершеності означуваної ним дії: вичитати, вивчити.
ПРАВОПИС СУФІКСІВ ІМЕННИКІВ
Іменникам властиві такі суфікси:
1) -Ик, -ник, -івник, -чик, -щик, у них завжди пишеться буква и: вузлик, братик, коник.
2) Суфікс -ив(о), що вживається для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці, пишеться тільки з буквою и: вариво, добриво, куриво; але: марево (не матеріал і не продукт праці);
3) -альник, -ильннк. -ільннк та ін., в них після л перед н пишеться ь: постачальник, уболівальник ін.;
4) -аль, -ень, -ець, -ість, -тель, в яких кінцевий приголосний м'який: скрипаль, коваль, в'язень;
5) -инн(я), -інн(я), -анн(я), -янн(я), -енн(я), які пишуться завжди з двома н: гарбузиння, каміння, звернення тощо;
6) -ен(я), -єн(я) пишуться з одним н і вживаються в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: вовченя, гусеня;
7) -ечок, -єчок, -ечк(а), -ечк(а) — суфікси зменшено-пестливих слів, які пишуться тільки з е: вершечок, мішечок та ін.;
8) -ичок, -ичк(а), які вживаються тільки в словах, що походять від слів із суфіксами -ик-, -иц(я) і пишуться тільки з буквою –и: вогничок (бо вогник), вуличка (бо вулиця);
9) -енк(о), -енк(о) — вживаються здебільшого в іменниках, означають прізвища: Шевченко, Корнієнко, зрідка – в загальних назвах: безбатченко, бондаре'нко;
10) -еньк(о), -сньк(о) вживаються для творення пестливих назв і пишуться з м'яким знаком: батенько, серденько, ніженька;
11) -иськ(о), -їськ(о), -ищ(е), -їщ(е), за допомогою яких утворюються слова переважно з емоційно-негативним відтінком від іменників усіх родів, причому після приголосного пишеться и, чи голосного — ї: дівчисько, побоїще, вогнище;
12)-ович, який вживається тільки при утворенні чоловічих імен по батькові: Борисович, Григорович;
13) -івн(а), -ївн(а), які використовуються при утворенні жіночих імен по батькові: від імен на й — суфікс -ївн(а): Юріївпа, Олексіївна, від інших — суфікс -івн(а): Василівна, Петрівна.
14) Суфікси -ир, -ист, -изм, які вживаються після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р тільки в словах іншомовного походження, завжди пишуться через и: дантист, пейзажист, класицизм; після інших приголосних пишеться -ір, -іст, -ізм: гарнір, пломбір, спеціаліст, але в утвореннях від власне українських коренів пишеться -ист, -изм: боротьбист, побутовизм, речовизм та ін.
Після голосних у цих суфіксах виступає ї: акмеїст, героїзм, конвоїр.