26. Грецькі та латинські терміноелементиі слова у сучасному економічному словнику

Запозичення слів властиве всім мовам світу і є ознакою життєздатності певної мови. Різноманітні історичні зв”язки українського народу з різними народами Сходу і Заходу, потреба називати нові поняття, що є в ін. народів , загальний розвиток науки і культури, виробництва і суспільного життя зумовлювали і зумовлюють доплив слів з інших мов.

В українській мові є здавна засвоєні слова з грецької мови — назви предметів (парус, баня, миска), назви рослин і тварин (лавр, мак, м'ята), власні імена (Анд­рій, Василь, Олена). Але основна частина грецьких з походження слів є слова-терміни, що належать до різних галузей науки, культури й мистецтва: астрономія, істо­рія, математика, фізика, філософія, аналіз, синтез, діалектика, ідея, метод; азот, бром, хлор; атмосфера, клімат, полюс; грам, метр; граматика, фонетика, синтаксис; театр, сцена, мелодія; амністія, демократія, монархія та ін. З грецьких словотворчих елементів утворюються також нові слова: аероплан, космодром, спектроскоп, термостат, фотографія.

Слова латинського походження, за винятком деяких най­давніших запозичень (кесар, коляда, фортуна) і власних імен (Марко, Павло, Юлія), найчастіше пов'язані з наукою і технікою (аргумент, контакт, субстанція), суспільно-економічною сферою (агітація, диктатура, конституція, соціалізм, республіка), правом (адвокат, нотаріус, прокуратура, юрист), мистецтвом (декламація, фабула), навчан­ням (аудиторія, конспект, лекція, студент, факультет, універ­ситет). З латинських словотворчих елементів також утворю­ються нові слова (авіація, локомотив, трактор), інколи в поєд­нанні з грецькими елементами (автомобіль, диктофон).

27. Активний і пасивний словник української мови. Неологізми в галузі економічної термінології. Застаріла термінолексика (архаїзми, історизми) в економічній мові

В активному словнику мови перебувають слова, що в даний час вживаються часто й не мають значення давності чи новизни. Пасивний запас української лексики становлять:

а) слова, які вже застаріли і вийшли або виходять з ужитку;

б) нові слова, що ще не закріпилися й не стали в мові загальновідомими та загальновживаними. Отже, в пасивному запасі української лексики зберігаються історизми, архаїзми та неологізми.

Історизми – це назви предметів старої культури, побуту: смерд, кріпак, війт, князь, поміщик, осавул, зем­ство. У процесі історичного розвитку зникають окремі предмети, поняття, звичаї, а з ними перестають вживатися й слова, що їх називали.

Архаїзми – це застарілі слова, що виходять з ужитку. Але реалії, названі ними, залишаються й мають уже інші, сучасні назви: ректи — говорити; чоло – лоб; прата – ворота; град – город; вої – воїни; десниця – права рука; вия – шия.

Неологізми – це нові слова, покликані до життя потребами суспільства, що відбивають сучасність (новочасність). Якщо вони втрачають це значення новочасності, сві­жості утворення, то стають загальновживаними. Неологіз­ми — дуже рухлива група лексики. Ті слова, що рік-два тому були неологізмами, сьогодні стають загальновживани­ми: перебудова, гласність, Народна Рада, приватизація.