7.7. Конвергенція управлінських та інформаційних технологій

Конвергенція (від англ. convergence – сходження в одній точці) означає не тільки взаємний вплив, але й взаємопроникнення технологій, коли границі між окремими технологіями зникають, а багато цікавих результатів виникають саме в рамках міждисциплінарної роботи на стику областей.

Концептуальну основу конвергентної ІТ-інфраструктури утворюють п’ять фундаментальних компонентів. По-перше, це інтегровані сервери. Сучасна технологія виробництва серверного ”заліза” дозволяє мати обчислювальні потужності й об'єми оперативної пам'яті настільки великі, що ті задачі, які ще зовсім недавно поділялися між декількома взаємопов'язаними серверами, сьогодні можна покласти на один більш потужний у всіх відношеннях агрегат. Другим елементом конвергентної архітектури є системи збереження даних. Вони забезпечують надійне і безпечне збереження усієї інформації – від системної до користувацької. Ці сховища гарантують, з одного боку, адекватний захист від злому і (або) несанкціонованого доступу, а з іншого – можливість високошвидкісної роботи зі збережуваними даними для авторизованих користувачів. Третя складова представляє собою мережні канали, що з’єднують усі компоненти архітектури в єдине ціле і які дозволяють обмінюватися даними з певною швидкістю. Четвертий елемент – прикладне програмне забезпечення, за допомогою якого здійснюється управління роботою усіх інших компонентів. П’ятою, не менш важливою складовою інфраструктури є система її електроживлення й охолодження.

7.8. Case–інструментарій створення іс

Практично жоден серйозний проект зі створення АІСУП не здійснюється без використання CASE-засобів. CASE (Computer Software/System Engineering) являє собою сукупність методологій аналізу, проектування, розробки і супроводження складних програмних систем, підтриману комплексом взаємопов'язаних засобів автоматизації. CASE – це інструментарій для системних аналітиків, розробників і програмістів, що замінює їм папір і олівець комп'ютером для автоматизації процесу проектування і розробки програмного забезпечення.

Основна мета CASE полягає в тому, щоб відокремити початкові етапи (аналіз і проектування) від подальших етапів розробки, а також не обтяжувати розробників усіма деталями середовища розробки і функціонування системи. Чим більший обсяг робіт буде винесений на етапи аналізу й проектування, тим краще. Під час використання CASE трансформуються всі етапи життєвого циклу АІСУП, при цьому найбільші зміни стосуються етапів аналізу і проектування.

Крім автоматизації методологій і, як наслідок, можливості застосування сучасних методів системної і програмної інженерії CASE мають такі основні переваги:

1) поліпшують якість системи, що створюється, за допомогою засобів автоматичного контролю (передусім контролю проекту);

2) дозволяють за короткий час створювати прототип майбутньої системи, що дає змогу на ранніх етапах оцінити очікуваний результат;

3) прискорюють процес проектування і розробки;

4) звільняють розробника від рутинної роботи, дозволяючи йому цілком зосередитися на творчій частині розробки;

5) підтримують розвиток і супровід розробки;

6) підтримують технології повторного використання компонентів розробки.

Зараз існує два покоління CASE. Засоби першого покоління призначені для аналізу вимог, проектування специфікацій і структури системи і є першою технологією, адресованою безпосередньо системним аналітикам і проектувальникам. Вони включають засоби для підтримки графічних моделей, проектування специфікацій, редагування словників даних і концентрують увагу на початкових кроках проекту – системному аналізі, визначенні вимог, системному проектуванні, логічному проектуванні БД. Засоби другого покоління призначені для підтримки повного життєвого циклу розробки. В них насамперед використовуються засоби підтримки автоматичної кодогенерації, а також забезпечується повна функціональна підтримка для створення графічних системних вимог і специфікацій проектування; контролю, аналізу і зв'язування системної інформації, а також інформації щодо управління проектуванням; побудови прототипів і моделей системи; тестування, верифікації і аналізу згенерованих програм; генерації документів з проекту; контролю на відповідність стандартам по всіх етапах ЖЦ.

Нижче стисло характеризуються основні функціональні можливості CASE -засобів.

1) Спільна графічна мова. CASE забезпечує всіх учасників проекту (в тому числі й замовників) спільною мовою, наочною, строгою та інтуїтивно зрозумілою. Це дозволяє залучати замовника до процесу розробки, спілкуватися з експертами предметної області, захищати проект перед керівництвом, поділити діяльність системних аналітиків, проектувальників і програмістів, а також забезпечувати легкість супроводження і внесення змін у цільову систему:

Графічна орієнтація CASE полягає в тому, що програми є двовимірними схемами, набагато простішими у використанні, аніж описи на кілька сторінок.

2) Загальна БД проекту. Основа CASE – це використання БД-проекту (репозитарію) для зберігання всієї інформації про проект, яка може розподілятися між розробниками відповідно до їхніх прав доступу. Зміст репозитарію включає не тільки об'єкти різних типів, але і відносини між їх компонентами, а також правила використання або опрацювання цих компонентів. Репозитарій може зберігати понад 100 типів об'єктів, прикладами яких є діаграми, визначення екранів і меню, проекти звітів, описи даних, логіка опрацювання, моделі даних, моделі підприємства, моделі опрацювання, початкові коди, елементи даних тощо.

3) Інтеграція засобів. На основі репозитарію здійснюються інтеграція CASE-засобів і розподіл системної інформації між розробниками. При цьому можливості репозитарію забезпечують кілька рівнів інтеграції: загальний інтерфейс користувача по всіх засобах, передачу даних між засобами, інтеграцію етапів розробки через єдину систему подань фаз ЖЦ, передачу даних і засобів між апаратними платформами.

4) Підтримка колективної розробки й управління проектом. CASE підтримує групову роботу над проектом за допомогою засобів роботи в мережі, експорту-імпорту будь-яких фрагментів проекту для розвитку і/або модифікації, а також плану­вання, контролю, управління, взаємодії, тобто функцій, необхідних для розробки і супроводження проектів. Ці функції також реалізуються на основі репозитарію. Зокрема, через репозитарій може здійснюватися контроль безпеки (обмеження доступу, привілеї доступу), контроль версій, контроль змін тощо.

5) Прототипування. Важливу роль в автоматизації ранніх етапів ЖЦ відіграють можливості підтримки прототипування. CASE дозволяє будувати швидкі прототипи системи, що дає змогу на ранніх етапах розробки оцінити, наскільки майбутня система влаштовує замовника і наскільки „дружня” вона майбутньому користувачеві.

6) Генерація документації. Вся документація з проекту генерується автоматично на базі репозитарію (як правило, на базі вимог відповідних стандартів). Безперечна перевага CASE полягає в тому, що документація завжди відповідає поточному стану справ, оскільки будь-які зміни в проекті автоматично відбиваються в репозитарії. Відомо, що за традиційних підходів до розробки АІСУП документація щонайбільше запізнюється, а ряд модифікацій взагалі не знаходить у ній відображення.

7) Верифікація проекту. CASE забезпечує автоматичну верифікацію і контроль проекту на повноту і спроможність на ранніх етапах розробки, що впливає на успіх розробки в цілому.

8) Автоматична кодогенерація. Кодогенерація здійснюється на основі репозитарію і дозволяє автоматично побудувати близько 80 - 90% об'єктних кодів або текстів програм мовами високого рівня. При цьому різними CASE - пакетами підтримуються практично всі відомі мови програмування, однак найчастіше як цільові мови виступають COBOL, Сі, АDА.

9) Супроводження і реінжиніринг. Супроводження системи в межах CASE характеризується тим, що супроводжується проект, а не програмні коди. Засоби реінжинірингу і реверсного інжинірингу дозволяють продукувати схеми системи з її кодів та інтегрувати отримання схеми в проект, автоматично оновлювати документацію під час заміни кодів, автоматично змінювати специфікації при редагуванні кодів тощо.