4.Вивчення тканинних взаємовідношень

Відомо що в процесі розвитку організму між клітинами виникають так звані «інденційні взаємодії» при яких одна тканина або зачаток викликає розвиток і диференціацію інших тканин із зачатків. І морфологія тканин в якіїсь мірі завжди буває обумовлена особливостями оточуючих їх тканевих систем. Нормальне функціонування тканини можливе також тільки при певному зв язку її з сусідніми тканинами в організмі! Наведемо кілька прикладів які підводять морфологічні і функціональні зв язки тканин. Загоювання рант наступає тільки тоді коли епітелій в рані наповзає на незрілу сполучну тканину. Якщо диференціювання сполученої тканини наступить раніше ніж вона покрилася епітелієм виникають вирости які загоюються. Порушення інервації м язів і органів приводить до їх атрофічних змін. В межах однієї тієї ж клітини між клітинами також існують певні взаємовідношення. В культурі тканин ізольованя однотипні клітини находять одна на одну і зближаються утворюючи тканеві комплекси. Клітини впізнають одна одну завдяки накопиченню певної інформації на клітинних мембранах

5. Вивчення регенерацій як один з напрямів гістологічних досліджень

Регенерація – це відновлення органів, тканин, клітин, і їх компонентів як при природному їх оновленні (фізіологічна регенерація) так і при пошкодженнях(репаративна) або віддаленні їх частин.Вважають що у вищих тварин і людини регенерація внутрішніх органів неможлива! Але коли вчений Люднер і його співробітники виявили що після видалення частини органу відновлюється його вага і велика кількість клітин. Це відбулося не шляхом відростання видаленого а за рахунок розмножених клітин. При цій формі регенерація відновлення органа, такий спосіб відновлення органу після його видалення був названий регенераційною гіпертрофією. Такий тип регенерацій встановлений для печінки, нирок і деякий інших органів вищих тварин. На думку Сархінова регенерація може протікати в внутрішньоклітинній формі або в формі клітинної регенерації. В першому випадку збільшується розмір клітини збільшується число і розмір органоїдів, але розмноження клітини не проходить. А у випадку клітинної регенерації проходить ділення клітин. Різним тканинам характерні різні форми регенерації. Проблема регенерацій тісно пов язана з вивченням загальних регенерацій, які виникають при пошкодженні тканини. В результаті загальної регенерації на місці паренхіми органу виникає сполучнотканинний рубець. В основі репаративної лежить такі явища що і в фізіологічній. Вивчення регенерацій позволить відшукати шляхи відновлення пошкоджених тканин і механізми які регулюють ці процеси.

6. Вивчення еволюції тканин.

Питаннями еволюції гістології в минлому займалися 2 гістологічні школи Заварзіна і Хлопіна які створили основи еволюційної гістології. Еволюція тканин згідно Заварзіна іде в напрямку вдосконалення основних функцій даного типу тканин. Чим більш вдосконаленою стає функція тканини тим більшої спеціалізації досягають окремі клітини і тим більшість різних клітинних типів появилися в цій тканині. Збільшення числа різновидностей спеціалізованих клітин в межах тканини Заварзій назвав еволюційним розщепленням, Він запропонував теорію паралельних рядів, суть якої заклечається в тому, що еволюція тканин пішла у різних типів і класів тварин паралельними рядами. З гідно теорії еволюції запропонованої Хлопіним загальне ускладнення організації тварин в процесі еволюції приводить до збільшення різноманітності тканин, в процесі еволюції виникають нові тканини які були відсутні у предкових форм. Наприклад: багатошаровий епітелій кісткова тканина, Хлопін вважав зо для вирішення питань еволюційної гістології найкращим методом є методтканевих культур. Сьогодні теорія тканинної еволюції Заварзіна і Хлопіна розглядаються як складові частини єдиної системи еволюційних уявлень.

7.

Встановлення цього методц відбувалося тоді коли розвивалася сама наука гістологія цей метод вимагає складної підготовки о бєкта дослідження, Першим етапом виготовленні предмета є одержання матеріалу. Слід бути дуже обережним щоб не пошкодити об єкт матеріал повинен бути свіжим. Наступний етап – це фіксація, об єкт занурюють у фіксуючу рідину, для занурених гістологічних структур і макромолекул. Фіксаторами є спирти і розчини формаліну, Наступний етап обезводнення для цього використовують спирти від 50 -100 вони необхідні для ущільнення – четвертий етап, здійснюється у парафіні. Після просочення об єкта йому дають затверднути. При кімнатній температурі у спеціальній формі – заливці. Ущільнення препарату дає можливість виготовити тонкі і напівтонкі і ультра тонкі зрізи. Виготовлення зразків проходить спеціальними приладами мікротомами.