1.3. Екологічні наслідки перетворення лиману Сасик

Зміна гідрологічного режиму лиману Сасик мала й екологічні наслідки, як безпосередньо для екосистеми водойми, так і для території навколо.

1.3.1. Сучасний екологічний стан водойми

За гідрологічним режимом водосховище відноситься до відносно проточних водойм (коефіцієнт водообміну 1,5 – 2,5), а водообмінні процеси тут слабші в порівнянні з сильнопроточними лиманами. Зазначений зовнішній водообмін у значній мірі був обумовлений щорічною примусовою відкачкою більш 300-400 млн. м³ води в море, що складало третину видаткової частини водного балансу.

За станом на 1987 р. багато гідродинамічних і гідрофізичних процесів у Сасикському водосховищі були ще далекими від стабілізації через відсутність визначеного режиму експлуатації. Основний внесок у прибуткову частину водного балансу водосховища протягом усього періоду його існування вносило надходження води з Дунаю каналом Дунай-Сасик.

Активізація абразійних процесів також пов’язана зі зміною гідрологічного режиму водойми. Було розраховано [6], що навколо водосховища необхідно встановити прибережну смугу водоохоронної зони шириною 277,4 м.

За гідрохімічними показниками якість води у водосховищі змінюється у широкому діапазоні. Лиман Сасик за показником мінералізації мав періодичний характер, змінюючись від гіперсолоного до солоноватоводного [7].

Мінералізація у водосховищі з 1981 до 2011 року знаходилась в межах 1300-2100 мг/л.

За даними досліджень 2011 року іони усіх форм азоту та фосфатів знаходяться у межах гранично допустимих концентрацій, окрім хлорид-іонів, концентрація яких у водоймі склала 1,5ГДК.

За екологічною оцінкою якість води можна охарактеризувати за категоріями як добру (при індексі рівному 2,5) та задовільну (при значенні індексу вище 3), що відноситься до ІІ та ІІІ класів.

Також можна стверджувати, що на Сасикському водосховищі присутнє явище «цвітіння» води, яке викликане його основними збудниками – синьо-зеленими водоростями [8], заростання водойми ВВР в деяких місцях за останні роки інтенсифікувалося. Після спроби опріснення у фітоценозах з’явилися прісноводні види.

У складі зообентосу та іхтіофауни з’явилися прісноводні види, але серед молюсків вони не набули домінуючого положення. Та за дослідженнями у водойми було знайдено декілька нових видів, зокрема вид-вселенець Sinanodonta Woodiana та новий вид гіпанісів.

У складі ж іхтіофауни, навпаки, стали переважати прісноводні товарні види такі, як карась та судак. Та стан рибогосподарської галузі наразі тут є незадовільним, так як не проводиться зариблення, а вилови ВЖР ні разу не досягли запланованих показників.

Характеризуючи втрату бальнеологічних ресурсів Сасику, необхідно зазначити, що сучасний стан пелоїдів в якості природного лікувального ресурсу, невідомий. З урахуванням того, що пелоїди – це складна багатофакторна система, результатом зменшення мінералізації води лиману могло стати руйнування мікробних ценозів і затухання процесів грязьоутворення у водоймі.

Головне, ні один з лиманів, ніколи не був повністю прісною водоймою. Та донні відклади містять колосальний запас солей, здатних тривалий період зберігатися у мулово-глинистих товщах. Це дозволяє при створенні сприятливих умов досидь швидко відновити процеси грязьоутворення.

Отже, основними екологічними проблемами водосховища наразі є:

• зменшення інтенсивності зовнішнього водообміну при надходженні великих обсягів дунайської води;

• інтенсифікація процесу мулонакопичення;

• акумуляція забруднювачів у біоті і донних відкладах;

• активізація абразійних процесів у результаті підвищення напірного рівня (НПР);

• інтенсифікація процесу евтрофікації водосховища та «цвітіння» води у літній період;

• втрата бальнеологічних ресурсів, зниження рекреаційної цінності території навколо Сасикського водосховища та інше.