2005–2009 Рр. Має такий вигляд (%):

Рівень довіри до політичних партій у динаміці 2005–2009 рр.

Період Повністю

довіряю

(%)

Скоріше

довіряю

(%)

Скоріше

не

довіряю

(%)

Повністю

не

довіряю

(%)

Важко

відповісти

(%)

Березень

2009 р.

0,4 8,0 37,6 48,4 5,5

Жовтень

2006 р.

1,6 13,6 40,4 34,7 9,7

Жовтень

2005 р.

2,7 19,4 37,2 27,6 13,1

161

Провідним політичним силам в Україні притаманні такі риси:

Надмірна персоніфікація процесу партійного будівництва, вождизм у

партіях і депутатських фракціях, їх недемократичність.

Використання закритих партійних списків на парламентських виборах

призводить до узурпації партійними лідерами права формувати перелік

кандидатів у народні депутати. Це своєю чергою стимулює політичну корупцію

та перетворює народних обранців на безініціативних, цілковито

підконтрольних партійному лідеру осіб.

Недемократичний характер внутрішньопартійних процесів. Аналіз

статутних документів парламентських партій свідчить, що первинні (низові)

осередки лише розглядають та оцінюють запропоновані керівництвом партійні

документи та стратегії; делегують своїх представників на загальнопартійні

з’їзди; вносять пропозиції щодо кандидатів у народні депутати України. Але

списки кандидатів «пакетно» затверджуються з’їздами партій. При цьому

процедура формування списків кандидатів у депутати чітко не прописана ані у

статутних документах політичних партій, ані на законодавчому рівні. За

статутами деяких партій дуже широкі повноваження надаються керівним

органам. При цьому тільки у деяких випадках передбачено, що керівні органи

партій складаються з урахуванням регіонального представництва.

Значна залежність партій від фінансової підтримки з боку

бізнесструктур і як наслідок поширення лобізму та корупції, олігархізація

партійних структур, зрощення політичної еліти з економічною.

Неадекватне представництво політичними партіями українського

суспільства в представницьких органах влади, відірваність виборців та

політичної еліти від своїх виборців та їх потреб.

Слабка ідеологічна визначеність, в цілому формальний підхід до

розробки та реалізації партійно-політичних програм, часте розходження

заявлених цінностей з реальною діяльністю партій.

Широке використання популізму, маніпулятивних політичних

технологій як засобу розширення власної електоральної бази.

Зниження довіри виборців до політичних партій як інституцій та

представницької демократії загалом.

9.5. Ідеологічна ідентифікація політичних партій України

Значну роль у формуванні і функціонуванні базових цінностей

суспільства відіграє політична ідеологія. Динамічно розвивається те

суспільство, що має ідеологічний стрижень, зрозумілий кожному його

громадянинові. Виступаючи одним з базових політичних інститутів, ідеологія в

умовах стабільно діючої соціальної системи є основою суспільної інтеграції і

консенсусу, а в умовах суспільства, що трансформується, – однією з

визначальних детермінант напрямку і характеру транзиту. При цьому, якщо в

стабільних суспільствах демократичної орієнтації вплив ідеології на суспільну

свідомість слабшає, то в державах, які переживають процес модернізації або

162

вибору шляхів подальшого розвитку, ці засоби духовної мобілізації відіграють

зростаючу роль. Подібна ситуація властива, зокрема, і сучасній Україні.

Сьогодні загальновизнано, що однією з причин суспільно-політичної

кризи, що переживає Україна, є відсутність чіткої інтегративної ідеології, яка

б визначала основоположні принципи, довгострокові цілі та перспективи

суспільних перетворень. Політичні сили, що здійснюють владні функції,

відмовилися від утопічних нежиттєздатних комуністичних догм, але ще не

змогли виробити чіткої, зрозумілої своїм громадянам, близької їх прагненням і

бажанням системи суспільних орієнтирів. Відчувається брак соціальної

консолідації та довіри. Як стверджував Г. Алмонд, значення соціальної довіри

та співробітництва є основним резервуаром, з якого демократичний устрій

дістає свою здатність ефективно функціонувати.

Сучасна ідеологічна ситуація в Україні характеризується багатоаспектною

ідеологічною дезінтеграцією за істотними і неістотними критеріями. Навіть

розподіл ідеологій на ліві, центристські і правоцентристські, що відбиває

реальність, не має чіткого ідеологічного критерію.

Формування чітких ідеологічних позицій політичних партій в Україні

ускладнюється як зовнішніми, так і внутрішніми обставинами. Процес

усвідомлення класичних ідеологічних схем в українській політиці ще не

завершений. Це пояснюється, по-перше, незавершеністю економічних реформ,

спрямованих на роздержавлення, приватизацію, демонополізацію власності та

виробництва. Як засвідчують експерти з питань політичного процесу, ряд

реформ - адміністративна (адміністративно-територіальна) (62,5%), реформа

місцевого самоврядування (58%), системи державної влади (54%),

конституційна (75%), реформа соціальної політики (55%) не здійснюються

через відсутність єдності поглядів груп еліт на зміст цих реформ; ряд інших

реформ – судово-правової системи (66,6%), виборчої системи (62,5%),

управління публічними фінансами (75%), детінізації економіки (54%),

вибудовування антикорупційної політики (62,5%), реформи аграрного сектора

включно з запровадженням законодавчо забезпеченого ринку землі (45,8%) -

через небажання груп еліт їх проводити, адже наслідки реформ будуть

суперечити нинішньому статусу груп еліт.

По-друге, тривалою невідповідністю виборчого законодавства ролі і місцю

партій у політичному процесі.

Розв’язання першої із зазначених проблем дозволить сформувати

економічне підґрунтя для розвитку партійних ідеологій як квінтесенцій

інтересів стабільних соціальних груп, а другої – визначити такі політичні

правила гри, завдяки яким особам, що мають владно-політичні амбіції,

вигідніше вступити до певної партії, ніж бути приналежним до якогось

фінансового, регіонального чи бюрократичного клану. До того ж для

отримання політичної підтримки необхідно наблизити ідеологічні програми

політичних партій до суспільнозначущих орієнтирів та уподобань громадян.

Так, відомо, що значна більшість сучасних політичних сил досі активно

експлуатують такі проблеми, як «вступ до НАТО», «наявність суттєвих

регіональних відмінностей громадян України» та подібні стереотипи. В той же

163

час, об’єктивний аналіз свідчить про наявність помітних зрушень в структурі

пріоритетів громадської думки. Наприклад, Всеукраїнське соціологічне

дослідження, що було проведені Інститутом Горшеніна у серпні 2009 року

продемонструвало наступну послідовність актуальних соціально-політичних

проблем громадян України. Політична нестабільність в суспільстві хвилює