2) Симпатики партії, що надають підтримку та входять до допоміжних

партійних організацій: молодіжних, спортивних, національно-культурних та ін.;

3) Активісти, що забезпечують організаційну та пропагандистську роботу партії.

В масових партіях до цієї структури додається ще четверте «концентричне

коло» – постійними членами партії.

Концентричні кола участі в партійному житті

А — електорат; В — симпатики; С — члени партії; D — активісти.

М.Дюверже також вважає, що важливим показником впливовості

політичних партій виступає так званий «індекс членства»: співвідношення між

кількістю виборців та членів даної партії (А/С).

Подальший розвиток типології партій був здійснений Ж. Шарло. До двох

типів партії (кадрова та масова) він додав третій – партію виборців (catch-allparty).

Вона представляє собою певний синтез масових та кадрових – з одного

боку, йдеться, швидше, про партію виборців, ніж активістів, з іншого – це

більш партійне об’єднання, ніж класова партія. Таким сучасним партіям вже не

достатньо формування партійних комітетів. Для досягнення своїх цілей вони

повинні мати відповідний апарат, що керує діяльністю та здійснює сучасну

агітаційно-пропагандистську роботу. Тому організаційна структура партії

виборців є розвиненішою, ніж у кадрової партії, але не такою розвиненою, як у

масової. Часто партійний апарат повністю фаховий і здійснює переважно

функції менеджерів виборчої кампанії. В масових партіях запозичуються типові

техніки масової обробки свідомості – мітинги, маніфестації тощо, але

розробляється і багато нових.

Все це ще раз підтверджує перетворення політичних партій на потужні

підприємства, спрямовані на нагромадження ресурсів, щоб контролювати

політичну владу.

146

Ознаки масових та виборчих партій

Масова партія Партія виборців

Головний партійний апарат, партійна

бюрократія виконує олітико-

адміністративні функції

Центральна роль належить

професіональній еліті, е спертам

Організація базується на фі сованому

членстві і має сильні вертик льні

зв’язк

Організація зі слабкими вертикальними

зв’язками і необов’язковим фіксованим

членством

Звертається до електо ату,

використовую и певну ідеологію

(електорат приналеж ості)

Спілкується з електоратом через

звернен я до його поглядів (електорат

д мки)

Домінують лідери, обрані за

внутрішньопартійними процедурами.

Існує сильне колегіальне керівництво.

Домінують представники парт ї, які

виконують публічні функції.

Персонал зація виборч го

звернення

Джерелом фінансування є членські

внески та до ації зацікавле их

організацій.

Джерелом фінансування є публічні

фонди та дотації зовнішніх груп

інтересів.

Партія робить акцент на ідеолог ї Партія зосереджує ува у на виріше ні

певних проблем

Модель кар’єри – ріст ч рез основні

етапи в межах партійної стр ктури

Модель кар’єри – раптова проява серед

партійної еліти, що може бути

результатом зростання ваги конкретної

групи інтересу.

Виборчим цілям підпорядковуються ідейно-програмні засади діяльності

партії. Основні програмні моменти повинні привертати увагу значної кількості

виборців, нікого не відштовхувати, давати кожній соціальній групі знайти щось

привабливе для себе. Така програма зазнає частих змін відповідно з

обставинами. Часто різні частини програми створюються для різних середовищ.

Конкуренція партій приводить до стирання програмно-ідеологічних

відмінностей між ними. У цьому напрямку розвиваються британська

консервативна партія, партії США, ХДС\ХСС, СДПН.

Ознаки масових та виборчих партій були сформульовані в працях

А. Панеб’янко. Він використовував такі критерії, як характер

внутрішньопартійних зв’язків, спосіб обирання лідерів, джерела фінансування.

Ставлення до ідеології, тип домінуючої виборчої лояльності та модель кар’єри.

Національно-визвольна партія – функціонують в державах третього

світу. Виникають в країнах після здобуття незалежності. Відрізняють три їх

форми. 1. Партія-конгрес – широка організація на федеративних принципах,

керована центром. Ідеологія націоналістична. Початковий етап національно-

визвольної боротьби. 2. Класичний тип партії – має демократичну програму

та організаційну структуру. Ставить виборчі цілі, діє в конкуренції з іншими

партіями. Азія і Африка. Зустрічається дуже рідко. 3. Революційний фронт –

147

організація, що виступає в революційних ситуаціях за національне визволення

або радикальні суспільно-політичні зміни. Фронт є масовою, централізованою

та дисциплінованою організацією. Його цілі значно ширші, ніж просто

політичні.

Транзитна партія – стосується політичних партій держав перехідного

періоду з неусталеною соціальною, політичною, а відповідно і партійною

структурою. 1. Парасолькова структура чи народний фронт, виникнення

якого часто пов’язане з першими демократичними виборами. Виконують вони

завдання максимальної підтримки населення на свою користь і протиставлення

тим політичним силам, що підтримують попередній режим. Такими були

Громадянський форум у Чехословаччині, «Солідарність» у Польщі. 2. Оновлені

правлячі партії попередніх режимів – Партія Демократичного соціалізму в

Німеччині, Соціал-демократична партія Польщі, Угорська демократична партія.