2. Причини їх швидкого економічного зростання

Від середини 80-х років даний процес охопив і інщі країни, що розвиваються. У зв'язку із зростанням вартості робочої сили, підвищенням курсів національних валют (відносно долара) НІК першого покоління почали втрачати власні переваги у виробництві працемісткої (5) продукції. Активно переорієнтувавшись у бік технологічно складної, наукомісткої (6) продукції, азіатська четвірка НІК почала масово переміщувати працемісткі виробництва у країни з дешевою робочою силою - Малайзію, Індонезію, Таїланд та ін., чим і сприяла появі нових індустріальних країн другого покоління.

1. Презентації про Малайзію.

2. Індонезію

3. Таїланд

Проблема

1. В чому полягають особливості економічного розвитку НІК другого покоління.

2. Причини їх швидкого економічного зростання

ТНК, продовжує, хоча й з меншою, ніж раніше, активністю, переміщувати виробництва, конкурентоспроможність (7) яких тут вища, ніж у розвинутих країнах з ринковою економікою. Очевидно, збереження даної тенденції приведе до розширення кола НІК і наступної передачі вже у країни третього покоління (Філіппіни, Шрі-Ланка, В'єтнам та ін.) "нижніх поверхів" промисловості. Спостерігається, таким чином, певна закономірність поетапної, "ступінчастої" індустріалізації, яка відбувається у НІК. Піднімаючись технологічними сходами вгору, кожна група цих країн звільняє нижню сходинку для іншого, наступного за нею покоління НІК. Такий послідовний процес проходження нових країн, які індустріалізуються, через певні технологічні етапи дістав образну назву "летючих гусей" за аналогією пташиного ключа, який вони утворюють, відлітаючи у вирій (він нагадує клин, що чимраз більше розширюється).

Висновки:

Користуючись опорним конспектом зробити висновок:

1. В чому полягають особливості економічного розвитку нік.

2. Причини їх швидкого економічного зростання

3. Що поєднує НІК першої, другої і третьої хвилі?

3. Чи можна використати цю модель до України? Може Україна стати нік Європи?

• Інтенсивне перенесення наприкінці 80-х років виробництва з Японії та НІК першої хвилі у Малайзію, Індонезію, Таїланд привело до того, що друге покоління НІК стало найдинамічнішою за темпами економічного зростання групою країн в Азії і в світі взагалі.

• Наприкінці 80-х років на НІК припадало 4/5 продукції електронної промисловості країн, що розвиваються. З допомогою ТНК тут було створено розгалужену мережу виробництва електронних деталей, мікросхем, вузлів і складання готових виробів.

• Частка НІК Азії у світовому експорті

телевізорів 32,6%,

радіоприймачів - 43,5,

транзисторів - 29,9%

• В останні роки Південна Корея, Тайвань, Сінгапур дедалі частіше переходять від виробництва відносно нескладної побутової електроніки до випуску електронних приладів, інструментів та іншого промислового обладнання.

• Однією з швидкозростаючих галузей НІК є загальне і транспортне машинобудування, зокрема виробництво та ремонт кораблів, автомобілів, локомотивів, підйомних кранів. Почавши зі складальних підприємств, які постачали продукцію на місцевий ринок, Південна Корея згодом стала помітним експортером легкових автомобілів. Сінгапур перетворився на великий центр виробництва нафтодобувного обладнання.

• Легка промисловість (виробництво одягу, взуття), як і раніше, є одним із найважливіших секторів економіки НІК, хоча спостерігається переміщення цих працемістких виробництв у другий і третій ешелони нових індустріальних країн.

Для всіх азіатських НІК можна виділити загальні складові успіху.

• максимально ефективне використання зовнішніх факторів економічного розвитку.

• використання пільгових кредитів,

• участі у МПГП

• залучення ТНК, іноземної технології, ноу-хау.

Характерно, що масштабна перебудова галузевої структури господарства азіатських НІК була спрямована не на створення автономних, замкнутих відтворювальних комплексів, а на поглиблення інтеграції у світову економіку. Раніше за інших перейшовши до експортноорієнтованої моделі індустріалізації, ці країни зуміли з максимальною вигодою використати свої переваги у МГПП.

Успіху економічного прогресу в НІК сприяла послідовна внутрішня економічна політика. Вона забезпечила відносну політичну й економічну стабільність у цих країнах, ефективне функціонування економічної системи - "мішаної економіки", де головна роль належить приватному секторові, а держава активно сприяє підприємництву й ринковій сфері.

Успіхи НІК Азії навряд чи можна пояснити без такого фактора, як соціально-культурні (соціально-психологічні) особливості населення. Працелюбність, дисципліна й відповідальність, престиж знань і кваліфікації, енергійність та ділова кмітливість - ці риси населення країн Південно-Східної Азії сприяли підвищенню продуктивності праці і якості продукції, швидкому зростанню підприємництва й створенню в цілому такого психологічного клімату який забезпечив готовність суспільства, незважаючи на певні труднощі, йти важким шляхом динамічної модернізації і прискореного залучення до передових досягнень світової цивілізації.

Серед нових індустріальних країн Азії виділяються Південна Корея і Сінгапур. Спираючись у своєму бурхливому розвитку на власні ресурси, ці країни розвивали насамперед сучасні галузі, які в основному працювали на експорт. Протекціоналістська політика (9) захисту від зовнішньої конкуренції відіграла позитивну роль в розвитку ряду галузей. Південна Корея, наприклад, створила зовсім нові галузі: гірничорудну, кольорову металургію, машино- і суднобудівну, автомобільну, електронну тощо. Такі структурні зміни допомогли їй збільшити обсяг всіх видів промислової продукції з 50-х до 80-х років у 3 рази. Вражаючих успіхів нові індустріальні країни Азії досягли в розбудові електротехнічної та електронної промисловості, їхня частка в 1970 p. в Південній Кореї в усьому промисловому виробництві становила 1,8 %, у 80-х роках — 11,5, а у 2009 p.—30%.

Необхідність пріоритетного розвитку наукоємних галузей зумовлювалася не тільки внутрішніми, а й зовнішніми факторами. Південна Корея лише в 1962—1989 pp. одержала з-за кордону понад 6 тис. ліцензій, з яких 50 % — японські.

Останнім часом виникають проблеми у країн–ветеранів НІК. Тиск індустріальних країн на Південну Корею та інші НІК першої хвилі змушує їх "добровільно" обмежувати експорт у розвинуті країни. Наприклад, із 1989 р. США виключили четвірку азіатських "драконів" з числа країн, які користуються пільгами відповідно до генеральної системи преференцій.(8)

У цих умовах новим експортерам промислових виробів нелегко зберігати свої позиції у МПП, не кажучи про подальше їх нарощування. Це є причиною того, що ветерани "клубу" НІК - Гонконг, Сінгапур, Південна Корея, Тайвань - й досі повністю не відмовилися від працемісткого промислового виробництва, у зв'язку з чим ці країни вже відчувають зростаючу конкуренцію другої групи НІК, які швидко нарощують експорт працемістких виробів електроніки, одягу, текстилю, взуття.

Незважаючи на труднощі адаптації НІК до "інформаційної революції", вони енергійно й наполегливо (зокрема, країни першого ешелону) здійснюють трансформацію економічних структур, орієнтуючись вже на капіталомісткий тип розвитку виробництва. Так, Тайвань, Південна Корея, Сінгапур створюють наукові і промислові парки, розширюють власні наукові дослідження. Південна Корея, наприклад, проголосила курс на подолання розриву у високих технологіях, що досі існує порівняно з розвинутими країнами. Для цього розроблено державну програму, яка передбачає інвестування у розвиток семи найважливіших галузей технології (напівпровідники, інформаційні мережі, "інтелектуальні" ЕОМ, роботизація тощо).

Чому країни нової індустріалізації отримали таку назву? Передусім тому, що темпи їх економічного розвитку перевищують аналогічні показники не тільки держав світу, що розвиваються, але і розвинених. За виробництвом окремих видів промислової продукції, в тому числі і наукоємних її видів низької і середньої міри складності, НІК вийшли на провідні позиції у світовому господарстві.

Високими темпами зростає експорт цих країн, оскільки продукція, що виробляється ними, має високу конкурентоздатність, що дозволяє завойовувати світові ринки. НІК стали найбільшими експортерами не тільки одягу, взуття, текстильних виробів, але і побутової електронної апаратури, персональних комп'ютерів, електронно-обчислювальної техніки, легкових автомобілів і інших видів високотехнологічних товарів. При цьому НІК вдалося знайти свою нішу у світовому ринку і навіть потіснити розвинені держави — загальновизнаних лідерів науково-технічного прогресу. Економічний розвиток НІК на всіх етапах індустріалізації проходив за активної участі іноземного капіталу і транснаціональних корпорацій провідних країн світу.

Країнам нової індустріалізації, як і всім азіатським державам, властива дуже висока інтенсифікація праці. Так, тривалість робочого тижня набагато перевищує аналогічний показник у промислово розвинених країнах.

ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ

1. Які основні риси господарства властиві НІК?

2. Чим пояснюється структурна і якісна перебудова галузей промисловості в НІК за період

з 1950-х до 1990-х рр.?

3. Які проблеми мають вирішити НІК, щоб зберегти високі темпи свого економічного зростання?

4. У яких сферах можуть співробітничати НІК і Україна?

ПІДСУМОК

— Малайзія, Індонезія, Таїланд, Філіппіни, Сінгапур — нові індустріальні країни Південно-Східної Азії, що здійснили швидкий економічний стрибок і продовжують підтримувати високі темпи економічного зростання;

— економічний розвиток НІК протягом усього часу проходив при активному інвестуванні з боку розвинених країн;

• характерною рисою перебудови господарств НІК є поступовий перехід до пріоритетного розвитку наукоємних промислових галузей;

• при всіх безперечних успіхах НІК не зуміли подолати розрив у рівні науково-технічного і технологічного розвитку, що відділяє їх від промислово розвинених країн світу.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

• Повторити вивчений матеріал, використовуючи опорний конспект.

Додаток