Тема уроку: Нові індустріальні країни Азії (нік).

На сучасну світову арену вийшли нові індустріальні країни Азії, насамперед, це так звані «азіатські тигри» («далекосхідні дракони») — Республіка Корея, Тайвань і Сінгапур, які завдяки залученню іноземного капіталу здійснили швидкий економічний стрибок.

Досвід НІК дуже цікавий з практичної точки зору для країн, які реформують свою економіку, в тому числі для постсоціалістичних держав, особливо України.

Сьогодні перед вами стоїть проблема:

1. В чому полягають особливості економічного розвитку НІК.

2. Причини їх швидкого економічного зростання

3. Чи можна використати цю модель до України? Може Україна стати НІК Європи?

Помітним явищем у світовій економіці став динамічний розвиток деяких країн, що розвиваються, які дістали назву "нові індустріальні країни" (НІК). За відносно короткий час ці країни створили промисловий потенціал, розвинули окремі сучасні галузі індустрії. Вони різко збільшили промисловий експорт і посіли важливе місце у міжнародному поділі праці.

Склад групи НІК не є незмінним. У 80-ті роки у неї включали країни й території Східної Азії (Південна Корея, о. Тайвань, Гонконг, Сінгапур), деякі найбільш розвинуті країни Латинської Америки (Бразилія, Мексика, Аргентина), іноді й Індію, Єгипет. Однак із зазначених країн лише азіатська четвірка "драконів" стабільно підтвердила свою репутацію нового полюса зростання світової економіки і найчастіше пов'язується з поняттям "нові індустріальні країни". Намітилася тенденція розширення цієї групи країн за рахунок другої (Малайзія, Індонезія, Таїланд) і, у перспективі, третьої (Туреччина, Філіппіни, Шрі-Ланка) хвиль нових індустріальних країн.

На НІК припадає 46% ВНП й 63% експорту країн, що розвиваються. Хоча нові індустріальні країни мають значні національні відмінності, проте на їхньому прикладі можна простежити як закономірності світового розвитку, так і регіональні особливості цього процесу.

Вражаючий "ривок" азіатської четвірки НІК першого покоління зумовлені об'єктивними процесами у світовій економіці загалом і в економіці зазначених країн зокрема. Під впливом певних факторів (НТР, екологічна проблема, демографічна ситуація) у 60 - 70-ті роки у розвинутих країнах з ринковою економікою деякі галузі легкої промисловості, металургії, хімії (а згодом - машинобудування та електроніки) почали втрачати позитивність порівняльних переваг. Зростання витрат виробництва (заробітна плата, охорона навколишнього середовища тощо) робило іноді просто невигідним виробництво продукції згаданих галузей і викликало їх перенесення у країни, що розвиваються. Деякі з цих країн, маючи традиційні порівняльні переваги (дешева робоча сила, наявність сировини, низькі ціни на землю і т. п.), стали районом активних операцій ТНК (2), які організували тут експортне виробництво промислової продукції. Залучення ТНК до індустріалізації (3) виявилося найбільш значним у тих країнах, які перші взяли курс на експортоорієнтовану модель розвитку і створили сприятливий клімат для іноземних інвестицій (4). Це були НІК першого покоління (Південна Корея, о. Тайвань, Гонконг, Сінгапур).

Критерії зарахування країн до нових індустріальних досить умовні:

• ВНП на душу населення не менше 1100 дол.;

• частка переробної промисловості у ВНП більше 20%;

• високі темпи зростання;

• динамічні макроекономічні та внутрішньогалузеві структурні зрушення;

• зростання професійного рівня робочої сили;

• інтенсивна участь у МГПП;

• широке використання іноземного капіталу з метою розвитку.

Презентації про: Південну Корею, Тайвань, Гонконг, Сінгапур

Проблема

1. В чому полягають особливості економічного розвитку НІК першого покоління.