
- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів
- •Передмова
- •Загальна характеристика простого речення
- •Розділ I. Двоскладне речення
- •1. Складні випадки аналізу підмета
- •Структура складеного номінативного підмета
- •Складений соціативний підмет і простий підмет
- •Інфінітивний підмет у позиції після присудка
- •Інфінітив-підмет двоскладного речення та інфінітив у складі головного члена односкладного безособового речення
- •Структура складеного інфінітивного підмета
- •2. Складні випадки аналізу присудка
- •Простий дієслівний присудок
- •Простий дієслівний присудок, виражений формою дієслова бути
- •Простий дієслівний присудок, виражений аналітичною формою майбутнього часу дієслів доконаного виду, та складений дієслівний присудок
- •Простий дієслівний присудок, виражений фразеологізмами та описовими дієслівно-іменними сполученнями
- •Складений дієслівний присудок
- •Структура складеного дієслівного присудка
- •Ускладнені форми складеного дієслівного присудка
- •Складений дієслівний присудок та інші поєднання відмінюваних дієслів з інфінітивами — другорядними членами речення
- •Складений іменний присудок
- •Структура складеного іменного присудка
- •Складений іменний присудок з контекстуальним дієсловом-зв’язкою та простий дієслівний присудок
- •Функціональне навантаження дієслова-зв’язки стояти у структурі складеного іменного присудка
- •Ускладнені форми складеного іменного присудка
- •Розділ II. Односкладне речення
- •3. Співвідношення ознак двоскладність / односкладність і повнота / неповнота
- •4. Структурно-семантичні різновиди односкладних речень
- •5. Складні випадки аналізу односкладних речень
- •Означено-особові та неозначено-особові односкладні речення
- •Означено-особові та неозначено-особові односкладні речення і неповні двоскладні конструкції з опущеним підметом
- •Головний член безособових речень
- •Безособові речення з дієслівними формами на -но, -то в позиції головного члена та двоскладні речення
- •Безособові речення з головним членом-дієсловом буття, наявності, існування
- •Інфінітивні речення та безособові конструкції з інфінітивом у структурі головного члена
- •Статус узагальнено-особових речень
- •Головний член номінативних речень
- •Поширені номінативні речення та двоскладні речення зі складеним іменним присудком
- •Номінативні речення і неповні двоскладні конструкції з опущеним присудком
- •Номінативні речення та називні уявлення
- •Розділ ііі. Другорядні члени речення
- •6. Критерії визначення другорядних членів речення
- •Означення
- •Додаток
- •Обставина
- •7. Асиметрія смислових та формальних ознак другорядних членів речення
- •8. Складні випадки аналізу другорядних членів речення Означення і додатки
- •Означення та залежні компоненти семантично неподільних словосполучень
- •Означення та обставини
- •Прикладка та означуване слово
- •Додатки та обставини
- •Інфінітив у ролі другорядних членів речення
- •46020, М. Тернопіль, вул. Поліська, 6–а. Тел. 8-(0352)-43-15-15; 43-10-21, 43-10-31. Е-mail: pp@pp.Utel.Net.Ua
Структура складеного інфінітивного підмета
Складений інфінітивний підмет виражається сполученням дієслова-зв’язки у формі інфінітива та призв’язкового іменного компонента у формі орудного відмінка. Наприклад: Бути педагогом — це ж така прекрасна професія (О. Донченко); Стати переможцем, залишитися ним було його давньою мрією (В. Собко).
Труднощі у визначенні такого типу інфінітивного підмета виникають у зв’язку з неусвідомленням синтаксичної несамостійності дієслова-зв’язки, сплутуванням його з однойменними повнозначними дієсловами. У результаті це призводить до окреслення меж підмета лише інфінітивною формою. Для уникнення помилок при виділенні складеного інфінітивного підмета рекомендується враховувати такі його особливості:
1. Семантичним центром сполучень «інфінітив-зв’язка + іменний компонент» виступає граматично залежний іменний компонент (іменник, прикметник, дієприкметник, займенник). Відповідно можна вилучити дієслово-зв’язку і перетворити аналізоване речення у таку конструкцію, де залежний іменний компонент набуде форми називного відмінка і займе позицію простого підмета. Порівняй:
Бути педагогом — це ж така почесна професія. |
|
Педагог — це ж така почесна професія. |
Стати переможцем було його давньою мрією. |
|
Перемога була його давньою мрією. |
Таким чином, немає підстав для вилучення призв’язкового іменного компонента зі складу підмета.
2. Дієслово-зв’язка — компонент інформаційно недостатній, неповноцінний. Для своєї семантичної завершеності воно потребує іменного компонента. Відповідно останній не може бути вилучений з речення без шкоди для його змісту і руйнування структури. Порівняй: * Бути — це ж така почесна професія / * Стати, залишитися було його давньою мрією.
3. Дієслово-зв’язка відрізняється від однойменних повнозначних дієслів тим, що не може замінятись лексемами, які виступають їх синонімами.
Так, наприклад, синонімами повнозначного дієслова бути є лексеми існувати, бути наявним, знаходитись, перебувати. Їх вживання на місці дієслова-зв’язки бути разом з іменним компонентом веде до руйнування змісту речення. Порівняй: * Знаходитись (існувати/перебувати) вчителем — це ж така почесна професія.
Аналогічно повнозначне дієслово стати у певному контексті може замынятись синонімами ступити, зупинитися. На противагу йому дієслово-зв’язка стати означає «перехід з одного стану в інший» і тим самим не вступає в синонімічні зв’язки з лексемами ступити, зупинитися. Порівняй: * Зупинитись переможцем було його давньою мрією.
Таким чином, для з’ясування структури інфінітивного компонента потрібно визначити статус інфінітива — повнозначне дієслово чи дієслово-зв’язка. Підказуванням при цьому виступають вилучення інфінітивної форми з реченнєвої структури або підбір синонімічних лексем. У кінцевому результаті дієслово-зв’язка визначає структуру складеного інфінітивного підмета, поєднуючись з іменним компонентом як його смисловий центр.
Завдання
Спишіть речення. Виділіть граматичні основи. З’ясуйте синтаксичні функції інфінітивів.
1. У величезному мовному запасі вибрати потрібне слово — то велике вміння (В. Сухомлинський). 2. Поете! Любити свій край не є злочин (П. Тичина). 3. Першою думкою в Остапа було довідатись, де вони (М. Коцюбинський). 4. Найтяжчим було йому в цій атмосфері абсолютної заклопотаності викраювати кілька годин тижнево на побачення з Зоською. 5. Доля кожного твору — бути, по змозі, видрукуваним, щоб потрапити до читача (З тв. В. Підмогильного). 6. Мислити і творити, творити і мислити — це для письменника його фах, його повсякденність (О. Гончар). 7. Це така невимовна радість — бачити своє творіння, що збуджує в людей прекрасне (О. Довженко). 8. Оце і є той випадок єдиний, коли найвища мудрість — утекти (Л. Костенко). 9. Моя мета — Розбить одвічнеє мовчання (С. Черкасенко). 10. Не проста це річ — електростанцію збудувати (П. Загребельний). 11. Найвище щастя — бути добрим (Б.-І. Антонич). 12. Велике щастя бути вільним чоловіком (О. Іваненко). 13. Вдесятеро пережити новели Василя Стефаника — це щось по-справжньому невтямне (В. Шевчук).