1. Складні випадки аналізу підмета

У сучасній українській мові основні типи підметів виділяються з огляду на такі критерії:

— морфологічне вираження;

— формальна будова.

За способом морфологічного вираження виділяються:

1. Номінативний підмет.

2. Інфінітивний підмет.

Номінативний підмет представляють:

1) іменник або займенник з предметним значенням у формі називного відмінка, напр.: Мабуть, ще людство дуже молоде (Л. Костенко); Я вірші став писать під вечір золотий (В. Сосюра); Дехто, може, бажав би всі так звані «чужоземні» слова поперекладати на вкраїнську мову (В. Самійленко); Так ніхто не кохав (В. Сосюра); А справжня слава — це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе (Л. Костенко);

2) субстантивати (окремі форми та конструкції, що виконують функції іменника у формі називного відмінка):

— прикметники, напр.: Минуле в пам’яті живе. Сьогоднішнє в душі палає... (Л. Дмитерко);

— дієприкметники, напр.: Визволені не можуть забути своїх визволителів (О. Гончар);

— числівники, напр.: Сьома всміхнулась крізь сльози і мовила щиро (Л. Українка); У великій продовгуватій світлиці за столом сиділо троє (Ю. Мушкетик);

— прислівники, напр.: Це «добре» прозвучало тепер м’яко, як сердечна просьба (І. Вільде);

— займенники, напр.: Чи живі там ще мої? (Ю. Збанацький);

— дієслова, напр.: І кожне оте його «люби!», кожне оте «цілуй!», вилітаючи з гарних солов’їних грудей його, обгорталося пахощами бузку й конвалії (О. Вишня);

— прийменники, частки, напр.: Тільки «так» чи «ні», «за» чи «проти» мало сьогодні сенс (П. Загребельний);

— вигуки та звуконаслідування, напр.: Твоє журливе «ку-ку» спливало, як сльози на пахучій березі (М. Коцюбинський);

— реченнєві структури, напр.: — Не забудьте пом’янути ... — слалось над віками (М. Нагнибіда);

— семантично нерозкладні словосполучення, напр.: Споконвіку в людині двоє начал живуть, дві натури в душі протиборствують: будівник і руйнач (О. Гончар).

Інфінітивний підмет репрезентує неозначена форма дієслова, що не залежить від інших форм у реченні. Наприклад: Жити — це не значить тільки брати, а й давати (Д. Ткач); Усмішкою дитячої фортуни було для нас потрапити в цей дім (Л. Костенко).

За формальною будовою виділяються такі типи підметів:

1. Простий підмет.

2. Складений підмет.

Простий підмет утворюється однією формою слова. Наприклад: Любов — це приторк ледве чутний (М. Рильський); А в лісі співають солов’ї (Г. Журба); Знати — це значить уміти застосовувати знання (В. Сухом­линський).

Складений підмет становлять семантично нерозкладні сполучення слів, які утворюють смислову єдність. Порівняй: Три тополі у мене стоять під вікном (П. Воронько); Гурт хлопців підійшов до столу (О. Гончар). Складені підмети виявляють дві характерні особливості:

1. Головний компонент словосполучення постає як семантично спустошений, інформаційно незавершений, такий, чий зміст потребує заповнення змістом залежної словоформи. У зв’язку з цим порівняй речення:

(1) стоять під вікном

і

(2) * Три у мене стоять під вікном

Друга конструкція інформаційно недостатня: не зрозуміло, про що йдеться (хто ці три, що знаходяться під вікном?).

2. У структурі словосполучення реалізується явище асиметрії форми та змісту. Суть його в тому, що формально (граматично) вершинним є головний компонент словосполучення (див. три), а семантично (за змістом) — залежний (див. тополі). Саме залежне слово несе основну інформацію. Що стосується головного, стрижневого, то воно лише супроводжує основний зміст, вносить у нього додаткові відмінки. У зв’язку з цим порівняй речення:

(1) Три тополі стоять під вікном

і

(2) Тополі у мене стоять під вікном

Наведені конструкції близькі за змістом, позначають однотипні ситуації дійсності. Щоправда, у першому реченні числівник три вносить до загального значення додатковий відтінок кількісної конкретизації стосовно суб’єкта стану (під вікном стоять не дві тополі, не сім, а саме три).

У системі різновидів складеного підмета окремо виділяється соціативний підмет. Він виражається поєднанням форми називного відмінка іменника або займенника з формою іменника або займенника в орудному відмінку з прийменником з. Наприклад: Мати з Нимидорою порались у хаті, готували вечерю (І. Нечуй-Левицький). У цілому соціативний підмет передає загальне значення сумісності і позначає два суб’єкти, що спільно виконують дію (порівняй: лат. socialis — «спільний», «товариський»).

Від інших різновидів складеного підмета соціативний відрізняється тим, що слова, які його утворюють, не становлять семантичної єдності: кожен з іменників чи займенників є словом із самостійним лексичним значенням і може функціонувати як окремий член речення. Порівняй: Мати поралась у хаті. Нимидора поралась у хаті. Однак у позиції підмета поєднання форм називного та орудного відмінків стає семантично нерозкладним, оскільки призначене виражати окремий тип змісту — значення сумісності. Відповідно й соціативний підмет кваліфікується як різновид складеного підмета.

З огляду на морфологічне вираження складений підмет може бути як номінативним, так й інфінітивним. Порівняй:

Складений номінативний підмет	Складений інфінітивний підмет
Далеко на озері, з-за очеретів винирнула низка човників (С. Васильчен­ко).	Бути чабаном — це не прогулюватись з ґерлиґою по степу та їсти кашу чабанську (О. Гончар).

* * *

Під час синтаксичного аналізу підмета можуть виникати певні труднощі. Вони стосуються таких моментів:

1. Визначення меж складеного номінативного підмета.

2. Розмежування складеного соціативного підмета і простого підмета.

3. Виділення інфінітивного підмета в позиції після присудка.

4. Протиставлення інфінітива-підмета двоскладного речення та інфінітива у складі головного члена односкладного безособового речення.

5. Окреслення меж складеного інфінітивного підмета.