- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів
- •Передмова
- •Загальна характеристика простого речення
- •Розділ I. Двоскладне речення
- •1. Складні випадки аналізу підмета
- •Структура складеного номінативного підмета
- •Складений соціативний підмет і простий підмет
- •Інфінітивний підмет у позиції після присудка
- •Інфінітив-підмет двоскладного речення та інфінітив у складі головного члена односкладного безособового речення
- •Структура складеного інфінітивного підмета
- •2. Складні випадки аналізу присудка
- •Простий дієслівний присудок
- •Простий дієслівний присудок, виражений формою дієслова бути
- •Простий дієслівний присудок, виражений аналітичною формою майбутнього часу дієслів доконаного виду, та складений дієслівний присудок
- •Простий дієслівний присудок, виражений фразеологізмами та описовими дієслівно-іменними сполученнями
- •Складений дієслівний присудок
- •Структура складеного дієслівного присудка
- •Ускладнені форми складеного дієслівного присудка
- •Складений дієслівний присудок та інші поєднання відмінюваних дієслів з інфінітивами — другорядними членами речення
- •Складений іменний присудок
- •Структура складеного іменного присудка
- •Складений іменний присудок з контекстуальним дієсловом-зв’язкою та простий дієслівний присудок
- •Функціональне навантаження дієслова-зв’язки стояти у структурі складеного іменного присудка
- •Ускладнені форми складеного іменного присудка
- •Розділ II. Односкладне речення
- •3. Співвідношення ознак двоскладність / односкладність і повнота / неповнота
- •4. Структурно-семантичні різновиди односкладних речень
- •5. Складні випадки аналізу односкладних речень
- •Означено-особові та неозначено-особові односкладні речення
- •Означено-особові та неозначено-особові односкладні речення і неповні двоскладні конструкції з опущеним підметом
- •Головний член безособових речень
- •Безособові речення з дієслівними формами на -но, -то в позиції головного члена та двоскладні речення
- •Безособові речення з головним членом-дієсловом буття, наявності, існування
- •Інфінітивні речення та безособові конструкції з інфінітивом у структурі головного члена
- •Статус узагальнено-особових речень
- •Головний член номінативних речень
- •Поширені номінативні речення та двоскладні речення зі складеним іменним присудком
- •Номінативні речення і неповні двоскладні конструкції з опущеним присудком
- •Номінативні речення та називні уявлення
- •Розділ ііі. Другорядні члени речення
- •6. Критерії визначення другорядних членів речення
- •Означення
- •Додаток
- •Обставина
- •7. Асиметрія смислових та формальних ознак другорядних членів речення
- •8. Складні випадки аналізу другорядних членів речення Означення і додатки
- •Означення та залежні компоненти семантично неподільних словосполучень
- •Означення та обставини
- •Прикладка та означуване слово
- •Додатки та обставини
- •Інфінітив у ролі другорядних членів речення
- •46020, М. Тернопіль, вул. Поліська, 6–а. Тел. 8-(0352)-43-15-15; 43-10-21, 43-10-31. Е-mail: pp@pp.Utel.Net.Ua
Статус узагальнено-особових речень
Питання про виділення узагальнено-особових речень як окремого структурно-семантичного різновиду дієслівних односкладних конструкцій є дискусійним.
Традиційно вважається, що головний член узагальнено-особових речень найчастіше має форму 2-ої особи однини теперішнього і майбутнього часу дійсного та наказового способу. Наприклад: Судженого конем не об’їдеш (Нар. тв.); Вір своїм очам, а не чужим речам (Нар. тв.).
Водночас узагальнено-особові речення вирізняються як такі, що не мають особливостей структури. Це виявляється в тому, що їх головний член може збігатись за формою з головними членами інших односкладних речень, зокрема:
— означено-особових, напр.: Чужого не хочу, свого не дам (Нар. тв.); Не забувайте незабутнє!(Л. Костенко);
— неозначено-особових, напр.: Дарованому коневі в зуби не дивляться (Нар. тв.); Народ не вибирають (Л. Костенко);
— безособових, напр.: Любові легкого шляху не треба (Л. Українка); Не слід на світ дивитись тільки із вікна (Л. Лежанська);
— інфінітивних, напр.: Не повернуть минулого ніколи (М. Рильський); Ніяк не втиснути людські стосунки у рамки виключно ділові (О. Сенатович).
Крім того, узагальнений зміст можуть виражати й інші типи речень:
— двоскладні, напр.: Всі ми про щось мрієм у дитинстві (Л. Костенко); Нещастя ніколи не приходить само (О. Кобилянська);
— складні, напр.: Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки (Л. Костенко); Якщо в людини є народ, тоді вона уже людина (Л. Костенко); З душею ми завжди багаті: що проти неї пишні шати? (Л. Шевело).
Тим самим термін «узагальнено-особові односкладні речення» видається не зовсім коректним. Правомірніше виділяти узагальнені конструкції не як структурно-семантичний різновид односкладних речень, а як окремий змістовий тип у системі реченнєвих структур.
Завдання
Прочитайте речення, зміст яких узагальнений. Спишіть їх, виділяючи граматичні основи. З’ясуйте, до якого різновиду речень подібне кожне з них за будовою.
1. Не врятуєш себе від себе (Л. Костенко). 2. На ділі каймося, не на словах (Л. Українка). 3. Люди, будьте взаємно ввічливі! (Л. Костенко). 4. За правду теж карають (Л. Українка). 5. Ні за чим жалкувати не треба (Л. Лежанська). 6. В минуле дороги нема (Л. Кірик-Радомська). 7. Дано людині жити часу мало (І. Шикерява-Шпак). 8. Кожному серцеві хочеться тиші й любові (Л. Лежанська). 9. Смертю життя не поправить (Г. Чубач). 10. Все іде по спіралі життя (Л. Костенко). 11. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію (Л. Костенко). 12. Усі вмирають рівні перед Богом (Л. Українка). 13. Нелегко з правдою в путі, зате безпечно у житті (Л. Шевело). 14. Є скарби, допоки їх шукають (Л. Костенко). 15. Не досить лише хреста носити — З хрестом у серці треба жити (Л. Кірик-Радомська).
Головний член номінативних речень
Номінативні речення постають як односкладні конструкції, в яких констатується наявність, існування певних предметів, явищ, подій, названих головним членом, напр.: Казка. Пісня. Найгарніші очі (Б. Лепкий); Аж ось і тин (А. Тесленко); Які степи! (М. Коцюбинський).
Традиційно вважається, що головний член номінативних речень виражається іменником або займенником у формі називного відмінка. При цьому не враховується характерна особливість номінативних речень, яка полягає у специфічному вираженні значення предикативності. Це незмінне значення реальної модальності теперішнього часу. Засобом вираження предикативного значення у номінативних реченнях є дієслово-зв’язка бути, біля якої форма називного відмінка виступає як призв’язковий компонент.
Таким чином, головний член номінативних речень утворюють дієслово-зв’язка бути у формі 3-ої особи однини теперішнього часу та іменний компонент у формі називного відмінка.
У зв’язку з цим важливим для розуміння структури номінативних речень є той факт, що ці односкладні конструкції завжди є повними.
Суттєвим є й те, що при зміні модально-часового значення змінюється і реченнєва структура: речення стає двоскладним. Порівняй:
Ніч — односкладне речення, номінативне; головний член виражений дієсловом-зв’язкою бути в нульовій формі 3-ої особи однини теперішнього часу та іменником у формі називного відмінка.
Була ніч — двоскладне речення; підмет виражений іменником ніч у формі називного відмінка; присудок — простий дієслівний — виражений дієсловом бути у формі жіночого роду однини минулого часу дійсного способу.
Аналогічно як двоскладні визначаються речення Буде ніч і Була б ніч.
Завдання
Спишіть речення. Підкресліть у них граматичні основи. Визначте різновид наведених речень (двоскладні чи односкладні). Охарактеризуйте головні члени односкладних номінативних речень.
1. Була дванадцята за чверть (В. Підмогильний). 2. Мить. Іще мить. Ось перша стеблина поклонилась (М. Чернявський). 3. Зимовий вечір. Тиша. Ми. (П. Тичина). 4. Є надія... Тисну вашу руку (В. Чумак). 5. В небі хмарки біжать... Може, буде гроза? (В. Сосюра). 6. Електра.1 Бронза. Мармур. Ряд Блискучих, пишних колонад (М. Філянський). 7. Говорити переконано, барвисто... І замовкнути: нема! Тільки шелест. Тільки листя. І розмай (В.Чумак).