4. Структурно-семантичні різновиди односкладних речень

У синтаксичній традиції односкладні речення класифікуються за морфологічними ознаками головного члена та за їх семантикою.

За формою головного члена виділяються два типи односкладних конструкцій:

1. Дієслівні односкладні речення.

2. Іменні односкладні речення.

Дієслівні односкладні речення за значенням поділяються на такі різновиди:

1. Означено-особові речення — конструкції, в яких головний член називає ознаку, дію, стан чи процес, що належить мовцеві або слухачеві, наприклад: Іду шляхом, боюсь (М. Вовчок); Не точи! Се кров її. Не пий же крові з сестроньки моєї! (Л. Українка).

2. Неозначено-особові речення — конструкції, що позначають дію, стан, процес, ознаку, носієм яких є невизначена особа (не мовець і не слухач), наприклад: З церкви виходять (М. Коцюбинський); Михайла хоронили у чудову місячну ніч (О. Кобилянська).

3. Узагальнено-особові речення — конструкції, що позначають дію, стан, процес, ознаку, які стосуються будь-якої особи, наприклад: Правди не сховаєш (Нар. тв.); Дивишся і не надивишся, дишеш і не надишешся тим чистим, гарячим і пахучим повітрям (І. Нечуй-Левицький).

4. Безособові речення — конструкції, в яких йдеться про дії, стани, процеси, що несумісні з уявленням про активного діяча, або дії, стани, процеси, ознаки, що не залежать від їх носія, наприклад: На вулиці так славно, так ясно-ясно (М. Коцюбинський); Соломії сьогодні не щастило (М. Коцю­бинський).

5. Інфінітивні речення — конструкції з незалежним інфінітивом у ролі головного члена, що виражають модальні значення неминучості, необхідності, неможливості, бажаності тощо, наприклад: Пройти уранці вулицями тиші. Знайти готелик. Скинути пальто (Л. Костенко); Серце не навчити (Ю. Федькович).

Іменні односкладні конструкції представлені номінативними реченнями. Номінативні речення — це конструкції, у яких стверджується наявність, існування у реальній дійсності предметів, явищ, подій, названих головним членом, вираженим іменником у формі називного відмінка, наприклад: Зима. Холоднеча. Засніжений ліс (М. Стельмах); Темна ніч. Густа чорна мряка (М. Коцюбинський).

5. Складні випадки аналізу односкладних речень

Під час синтаксичного аналізу односкладних речень можуть виникати певні труднощі. Вони стосуються таких моментів:

1. Розрізнення означено-особових та неозначено-особових односкладних речень.

2. Розмежування означено-особових та неозначено-особових односкладних речень і неповних двоскладних конструкцій з опущеним підметом.

3. Виділення головного члена безособових речень.

4. Розмежування безособових речень з дієслівними формами на -но, ‑то в позиції головного члена та двоскладних речень.

5. З’ясування статусу безособових речень з головним членом-дієсловом буття, наявності, існування.

6. Розмежування інфінітивних речень та безособових конструкцій з інфінітивом у структурі головного члена.

7. З’ясування статусу узагальнено-особових речень.

8. Визначення головного члена номінативних речень.

9. Розрізнення поширених номінативних речень та двоскладних речень зі складеним іменним присудком.

10. Розмежування номінативних речень і неповних двоскладних з опущеним присудком.

11. Розрізнення номінативних речень та називних уявлення.