Розділ II. Односкладне речення

Односкладне речення становить собою структурний різновид простого речення, організаційним граматичним центром якого є один головний член. Наприклад: Золотих не хочу лаврів, з ними щастя не здобуду (Л. Українка); Ясно та тепло було на дворі (І. Нечуй-Левицький).

Головний член односкладного речення — специфічне, особливе синтаксичне явище: він один утворює граматичну основу речення і при цьому не пристосовує свої форми ні до якого члена речення.

В односкладному реченні головний член самостійно виконує дві функції, які у двоскладному реченні розподілені між підметом і присудком. Такими функціями головного члена виступають:

1) семантична функція;

2) граматична функція.

Семантична функція головного члена полягає у називанні ним дій, станів, процесів, явищ або предметів, про які йдеться в односкладному реченні.

Граматична функція головного члена полягає у вираженні ним стосунку названих дій, станів, процесів, явищ або предметів до дійсності. Іншими словами, у головному члені односкладного речення зосереджено і ним виражається предикативне значення конструкції. Наприклад:

Золотих не хочу лаврів...

Головний член не хочу позначає волевиявлення мовця. Водночас головний член актуалізує цей процес, виражаючи предикативне значення реальної модальності теперішнього часу.

Ясно та тепло було на дворі.

У реченні йдеться про стан природи, на що вказують лексеми ясно, тепло, які входять до складу головного члена. Водночас дієслово-зв’язка було актуалізує цей стан, указує на його відношення до дійсності, виражаючи тим самим предикативне значення реальної модальності минулого часу.

Наявність у структурі односкладного речення лише одного головного члена не впливає на структурну і змістову цілісність речення. Відповідно в односкладних конструкціях немає потреби у відновленні другого головного члена. Таким чином, відсутність останнього не викликає неповноти односкладних речень.

3. Співвідношення ознак двоскладність / односкладність і повнота / неповнота

Паралельно із поділом простих речень на двоскладні та односкладні простежується їх диференціація на повні та неповні. При цьому повні та неповні речення відрізняються наявністю чи відсутністю у їх структурі необхідних членів.

Повні речення — це конструкції, у яких наявні всі члени, необхідні для того, щоб речення стало завершеною структурною та змістовою одиницею. Наприклад: У зітханні тому почувся ревний жаль за могутнім колись краєм, уболівання над занепадом одновірного народу (М. Коцюбинський).

Неповні речення — це конструкції, у яких пропуск тих чи інших членів веде до руйнування структури і порушення зв’язків між словами. Наприклад: [Стояла люта зима.] Ще такої холодної та сніжної не знали люди (П. Мир­ний). Пропуск додатка у другому реченні веде до порушення зв’язків між словами: поряд опиняються дієслово та прикметник (див. * не знали холодної та сніжної), оскільки «опущений» керований дієсловом і головний щодо прикметника іменник зима. Така неповнота потребує відновлення «опущеного» члена речення. Порівняй: Ще такої холодної та сніжної зими не знали люди.

Поняття двоскладність / односкладність і повнота / неповнота різнопланові. Двоскладність не передбачає повноти, а односкладність — неповноти. Навпаки, як двоскладні, так і односкладні речення можуть бути і повними, і неповними. Наприклад:

	Повні речення	Неповні речення
Двоскладні речення	І раптом у якусь несподівану мить... події збігаються докупи (В. Собко); Я на вбогім сумнім перелозі буду сіять барвисті квітки (Л. Українка).	[По однім боці хвилювалося жито, а] по другім  — жовтіла глиняна круча (М. Коцю­бинсь­кий); [Чуйкевич писав якісь знаки на стежці, ніби] план битви рисував (Ю. Лепкий).
Односкладні речення	Мене везуть у царство трав, річок і таємничих озер (О. Довженко); Виходжу в ніч, іду назустріч долі (Л. Костенко).	 Ні цілунків, ні ласки, ні запівнічних слів (Г. Чубач); [— Потрібно рук? Беріть мої ви руки].  Плеча? [Підставлю другові в ряду] (М. Карпенко).

Порівняй наведені односкладні та двоскладні неповні речення з відповідними їм повними реченнями:

[По однім боці хвилювалося жито, а] по другім — жовтіла глиняна круча (М. Коцюбинський);	[По однім боці хвилювалося жито, а] по другім боці жовтіла глиняна круча.
[Чуйкевич писав якісь знаки на стежці, ніби] план битви рисував (Б. Лепкий);	Чуйкевич писав якісь знаки на стежці, ніби він план битви рисував.
Ні цілунків, ні ласки, ні запівнічних слів (Г. Чубач);	Нема ні цілунків, ні ласки, ні запівнічних слів.
[— Потрібно рук? Беріть мої ви руки]. Плеча? [Підставлю другові в ряду] (М. Карпенко).	— Потрібно рук? Беріть мої ви руки. Потрібно плеча? Підставлю другові в ряду.