Ускладнені форми складеного дієслівного присудка

Ускладнена форма складеного дієслівного присудка вирізняється наявністю у допоміжній частині двох або більше інформаційно недостатніх компонентів. Наприклад:

Крім цього, Левко порадив йому те, чого сам ніяк не міг зібратися зробити — оглянути місто (В. Підмогильний).

Не міг зібратися зробити — ускладнена форма складеного дієслівного присудка, у допоміжній частині якого наявні два модальні дієслова (див. не міг; зібратися).

У зв’язку з цим складені дієслівні присудки не зразок повинен був написати,  не в змозі відповісти тощо можна теж кваліфікувати як ускладнені форми: їх допоміжна частина містить два несамостійні компоненти (дієслово-зв’язка та недієслівний засіб вираження модальних значень).

Таким чином, складений дієслівний присудок ускладнюється за рахунок уведення до допоміжної частини двох і більше компонентів. Для того щоб не помилитись в окресленні меж ускладнених форм складеного дієслівного присудка, потрібно усвідомити закономірності, що лежать в основі їх творення:

1. Допоміжна частина складеного присудка містить тільки інформаційно недостатні компоненти.

2. Інформаційно недостатні компоненти заповнюють свій зміст лексемами у певних формах.

Стосовно ускладнених форм складеного дієслівного присудка окреслені закономірності конкретизуються таким чином:

1. У допоміжній частині ускладнених форм складеного дієслівного присудка можуть знаходитись такі типи інформаційно недостатніх лексем:

а) фазові та модальні дієслова;

б) дієслівно-іменні сполучення з модальним значенням;

в) модальні прикметники, дієприкметники, іменники, прийменниково-іменникові сполуки;

г) дієслово-зв’язка бути.

2. Інформаційно недостатні лексеми у структурі складеного дієслівного присудка заповнюються таким чином:

а) фазові та модальні дієслова — інфінітивною формою дієслова;

б) дієслівно-іменні сполучення з модальним значенням — інфінітивною формою дієслова;

в) іменні модальні лексеми — інфінітивною формою дієслова;

г) дієслово-зв’язка бути — іменними модальними лексемами (прикметниками, дієприкметниками, іменниками, прийменниково-іменниковими сполученнями).

Так, наприклад, у реченні — Ось я тебе зав’яжу! Ось я тебе покараю! — сварився чоловік і почав силкуватись вставати (П. Мирний) виділяється ускладнена форма складеного дієслівного присудка почав силкуватись вставати. У з’ясуванні структури такої присудкової форми і кваліфікації типу присудка можна простежити певні етапи:

1. Виділення відмінюваної дієслівної форми, яка виражає предикативне значення.

У наведеному реченні наявна одна відмінювана дієслівна форма почав. Вона виражає предикативне значення реальної модальності минулого часу.

З іншого боку, лексема почати належить до фазових дієслів, які є інформаційно недостатніми і потребують свого змістового завершення. Інформаційна недостатність фазових дієслів заповнюється змістом дієслівної лексеми у формі інфінітива.

2. Виділення інфінітивної форми.

Інфінітивна форма, яка вживається біля фазового дієслова, представляє лексему силкуватись. У результаті простежується модель складеного дієслівного присудка: «відмінювана дієслівна форма + інфінітив» (почав силкуватись). Можна припустити, що компоненти почав силкуватись окреслюють структуру присудка.

Однак такому висновку суперечить значення лексеми силкуватись. Виділене дієслово постає як модальна лексема зі значенням волевиявлення, зокрема спроби виконання дії. Як і будь-яке модальне значення, це значення є супровідним, а саме модальне дієслово інформаційно недостатнім.

Модальні дієслова заповнюють свою змістову неповноцінність змістом лексем у формі інфінітива. Тим самим виникає потреба у пошуку подібної лексеми в реченні.

3. Виділення інфінітивної форми-2.

У наведеному реченні модальне дієслово силкуватись поєднується з формою інфінітива дієслова встати. Виділене дієслово — повнозначна лексема із самостійним значенням. Тим самим можна припустити, що дієслово вставати становить основну частину присудка, який з огляду на його інфінітивну форму кваліфікується як складений дієслівний. Щоб остаточно переконатись, варто перетворити речення в конструкцію з простим присудком, вилучивши при цьому фазове та модальне дієслова. Порівняй: Чоловік вставав. Зміст речення у цілому не змінився, хоча, як і очікувалось, зникли відтінки фазовості та волевиявлення. Проте самостійність лексеми вставати дозволяє окреслити нею межу присудка, надавши їй статусу основної частини.

Таким чином, структура присудка з’ясована, його межі окреслені. А оскільки в допоміжній частині виділеного присудка два несамостійні компоненти (фазове та модальне дієслова), то сам присудок визначається як ускладнена форма складеного дієслівного присудка.

У цілому в допоміжній частині ускладнених форм складеного дієслівного присудка можуть простежуватись такі поєднання неповнозначних лексем:

1. Дієслово-зв’язка + недієслівний засіб вираження модального значення (прикметник, дієприкметник, іменник, прийменниково-іменникова сполука), наприклад: Чоловік повинен був ¦ добре виспатись, оце найважливіше (В. Винниченко); — Ти повинна була ¦ послухатись мене, — сказала Одарка (І. Нечуй-Левицький); Та слів Яшко був не в змозі ¦ розібрати (А. Головко).

2. Відмінюване модальне дієслово + інфінітив фазового дієслова, напр.: Восени я вже мав почати ¦ вчитися в нормальній школі (Б. Лепкий); Іван хотів почати ¦ шукати Марічку [але не знав, в який бік іти] (М. Коцюбинський).

3. Відмінюване фазове дієслово + інфінітив модального дієслова, напр.: — Ось я тебе зав’яжу! Ось я тебе покараю! — сварився чоловік і почав силкуватись ¦ вставати (П. Мирний).

4. Відмінюване модальне дієслово + інфінітив іншого модального дієслова, напр.: Калькір вирішив спробувати ¦ сісти на нього (Б. Лепкий); Андрій Григорович терпіть не міг ¦ їздити з великим багажем (В. Винниченко).

5. Дієслово-зв’язка + недієслівний модальний компонент + інфінітив модального (фазового) дієслова, напр.: — Пилипе, ти  повинен вміти ¦ відстоювати свою думку (Б. Лепкий); Хтось  повинен почати ¦ співати.