Простий дієслівний присудок, виражений фразеологізмами та описовими дієслівно-іменними сполученнями

Специфічною формою вираження простого дієслівного присудка є фразеологізми. Наприклад: Я його давно маю на оці (І. Франко); Це ви вже передали куті меду (М. Вовчок); Гнат нудив світом (М. Коцюбинський); Одначе, зібравши батькові землі, він не дав їм ладу (Ю. Опільський); Коло ніг йому, як годинник маятником, махала хвостом ряба сука і не зводила з нього очей (В. Винниченко).

У подібних конструкціях фразеологічні звороти є вторинним, образним вираженням дії, стану, процесу, ознаки, про які йдеться у присудку.

Характерною рисою фразеологізмів, що становлять простий дієслівний присудок, є наявність у них дієслівного компонента (див. маю, передаси, нудив, не дав, не зводила у наведених реченнях). Останній призначений виражати те граматичне (предикативне) значення, яке у простому дієслівному присудку в типових випадках виражає самостійна дієслівна форма.

Однак наявність у структурі фразеологічних зворотів іменних компонентів призводить до сплутування таких форм простого присудка зі складеним іменним присудком. У зв’язку з цим для уникнення помилок потрібно звернути увагу на такі властивості простих дієслівних присудків, виражених фразеологізмами:

1. Конструкції з фразеологічними зворотами в позиції присудка можна перетворити на речення, де в позиції простого присудка знаходиться самостійна дієслівна форма. Порівняй:

Я його давно маю на оці (І. Франко).		Я давно за ним спостерігаю.
Це вже ви передали куті меду (М. Вовчок).		Це вже ви переборщили.
Гнат нудив світом (М. Коцю­бинсь­кий).		Гнат сумував.

Трансформовані конструкції є реченнями з типовими формами морфологічного вираження простого дієслівного присудка.

2. Іменні компоненти, які входять до структури фразеологічних зворотів, за своїм формальним виявом не відповідають вимогам щодо морфологічного вираження іменної частини складеного іменного присудка. З іншого боку, дієслівна форма у складі фразеологізму не виступає дієсловом-зв’язкою.

Позиція простого дієслівного присудка може заповнюватись описовими дієслівно-іменними сполученнями з книжним забарвленням: Пан Дерижанов... прийшов до переконання, [що це в мене істерія] (Л. Українка); [Гості розійшлись пізно, а] Рустем із Джіафером усе ще вели розмову (М. Ко­цюбинський); Правдою слово багате мені надавало снаги (М. Нагнибіда).

Подібні дієслівно-іменні сполучення кваліфікуються як прості дієслівні присудки з огляду на такі їх властивості:

— функціональна подібність до дієслова, яке є типовою формою вираження простого присудка;

— здатність виконувати роль змістових еквівалентів самостійних дієслівних лексем.

Порівняй:

прийти до переконання — переконатись;

вести розмову — розмовляти;

надавати снаги — наснажувати.

Тим самим наведені конструкції можна перетворити у речення з простими дієслівними присудками з типовою для них дієслівною формою вираження. Наприклад: Пан Дерижанов переконався, [що це в мене істерія]. [Гості розійшлись пізно, а] Рустем із Джіафером усе ще розмовляли. Правдою слово багате мене наснажувало.

Можливість таких перетворень визначається тим, що дієслівні компоненти у розглядуваних сполученнях втрачають своє первинне лексичне значення, делексикалізуються. Доказом їх несамостійності може стати вилучення з речення залежних від дієслів іменних лексем, що веде до руйнування змісту речення. Порівняй: *Пан Дерижанов прийшов, що це в мене істерія. *Рустем із Джіафером усе ще вели. *Правдою слово багате мені надавало. Див. і порівняй первинне значення аналізованих лексем: прийти — йдучи, досягти чогось; з’явитись куди-небудь; вести — спрямувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти; надавати — давати можливість мати щось, користуватися чимось; наділяти якими-небудь рисами.

Таким чином, у дієслівно-іменних сполученнях розглядуваного зразка дієслова граматикалізуються — виражають лише граматичне (предикативне) значення присудка, не називаючи ознаки підмета. Семантичний центр тим самим переноситься на залежний від дієслова іменний компонент, забезпечуючи йому вхід у склад присудка. При цьому іменний компонент у подібних сполученнях завжди віддієслівного походження (порівняй: переконання  переконуватись, розмова  розмовляти, снага  наснажувати). Тим самим процесуальність іменного компонента дозволяє розглядати описові дієслівно-іменні сполучення еквівалентами дієслівних лексем, а отже, і кваліфікувати їх як прості дієслівні присудки.

У позиції простого дієслівного присудка можуть уживатись й інші описові дієслівно-іменні сполучення: виявити довіру (турботу), чинити опір, мати потребу, дійти до згоди, надати допомогу тощо. Усі вони мають семантичними еквівалентами дієслівні лексеми. Порівняй:

виявити довіру — довіряти;

виявити турботу — турбуватись;

чинити опір — опиратись;

мати потребу — потребувати;

дійти до згоди — погодитись;

надати допомогу — допомогти.

Завдання

Визначте та охарактеризуйте присудки у наведених реченнях. Усно замініть присудки, виражені фразеологізмами або описовими дієслівно-іменниковими сполученнями, синонімічними їм дієсловами.

1. Люди в покоях або говорили по-польськи, або й ротів не роззявляли (І. Нечуй-Левицький). 2. Дівчата печуть раки: Не знаємо! Не вміємо! (Дніпрова Чайка). 3. Стара напнула її мокрим рядном (М. Стельмах). 4. Усі танцюють під Лялину дудку: що ясновельможна пані захоче, то й мусить бути (І. Вільде). 5. Я не зводив очей з Ропухи (Ю. Збанацький). 6. Щось тріснуло в санях, і Василько дав сторчака в сніг (М. Коцюбинський). 7. Соломія не відривала очей від берега. 8. В дивній мертвій тиші містечка справляли танець дзвони (З тв. М. Коцюбинського). 9. Мій Іванчик давно вже богу душу віддав (П. Мирний). 10. Козаков швидко дав хропака (О. Гончар). 11. Цей нікому води не сколотить (Б. Лепкий). 12. Публіка любить дискусії не тому, що бере в них участь (В. Підмогильний). 13. А я не маю права на любов... Нехай люблю безвимірно та вірно (Т. Зубкова). 14. — Брехня! — думала Катря,— через ту вроду не маю я щастя зроду! (П. Мирний). 15. Всупереч тривозі, вона прибрала незворушного вигляду (О. Кобилянська).