Простий дієслівний присудок, виражений аналітичною формою майбутнього часу дієслів доконаного виду, та складений дієслівний присудок

Присудок, виражений дієсловом у складеній формі майбутнього часу, незважаючи на аналітичну будову, у синтаксичній традиції кваліфікується як простий. Як зразок використання такого присудка наводять речення: Так! Я буду крізь сльози сміятись (Л. Українка); Буде, квітами повите, по землі ходити літо (В. Сосюра); Я що, за вами пішки буду бігти по цій дорозі, як той менший брат (Л. Костенко); Саїд-Алі буде озиратися, відчувши сторонню людину (І. Ле).

Інфінітив у складі аналітичних дієслівних форм іноді призводить до сплутування виражених ними простих дієслівних присудків зі складеними дієслівними. У цій ситуації, для того щоб не помилитись у визначенні типу присудка, потрібно враховувати такі ознаки аналітичної форми майбутнього часу в простому дієслівному присудку та складеного дієслівного присудка:

1. Аналітична форма майбутнього часу дієслів доконаного виду твориться поєднанням дієслівного компонента бути у простій формі майбутнього часу та інфінітива основного дієслова, наприклад: читаю (теп. час)  буду читати (майб. час).

У складеному дієслівному присудку біля інфінітива вживаються допоміжні фазові дієслова (починати, продовжувати, закінчувати тощо) та модальні дієслова (могти, хотіти, прагнути, намагатись тощо). Наприклад: Почав накрапати дощ (О. Гончар); Тільки хто ж то погасить зуміє перші мрії, перші поривання? (Д. Павличко). Що стосується дієслова бути, то воно не належить до жодного з типів допоміжних дієслів (фазових чи модальних).

2. Складену форму майбутнього часу, побудовану за моделлю «бути + інфінітив», можна замінити складною формою майбутнього часу. Наприклад:

Я буду сміятись. 	Я сміятимусь.
Літо буде ходити. 	Літо ходитиме.
Я буду бігти. 	Я бігтиму.
Саїд-Алі буде озиратися.	Саїд-Алі озиратиметься.

Дієслова у складній формі майбутнього часу є типовими засобами вираження простого дієслівного присудка.

Складений дієслівний присудок подібній трансформації не підлягає. Порівняй: Дощ почав накрапати. Хто ж то зуміє погасить? Щоправда, гіпотетично це можна зробити. Наприклад: Тільки хто ж то погасить зуміє перші мрії, перші поривання? (Д. Павличко)  Тільки хто ж то погасить перші мрії, перші поривання? Однак така трансформація супроводжується втратою певних змістових відтінків, що не характерне для ситуації з простим дієслівним присудком. Так, у розглядуваному реченні під час трансформації опускається допоміжне дієслово зуміє. Відповідно у новоутвореному реченні нівелюється додаткове супровідне модальне значення здатності до виконання дії. У простому дієслівному присудку, вираженому аналітичною формою майбутнього часу, основний зміст не супроводжується ніякими додатковими відтінками (див. наприклад, буду сміятись). Тому трансформована конструкція тотожна з вихідною за змістом (Я буду сміятись = Я сміятимусь. Порівняй: Хто ж то зуміє погасить? Хто ж то погасить?).

Завдання

1. Спишіть речення. Підкресліть граматичні основи. Охарактеризуйте прості дієслівні присудки за такою схемою: 1) морфологічне вираження; 2) предикативне значення.

1. На шлях я вийшла ранньою весною. 2. Блукає погляд мій в країні мрії. 3. Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать... 4. В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей, Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей. 5. Серед мороку, бурі-негоди Цілу ніч буде човен блукати; Як зійде сонце правди та згоди, Я тоді вічним сном буду спати (З тв. Л. Українки). 6. У кого рід свій є і пісня є, [для того в цьому світі щастя досить] (Л. Первомайський). 7. Я б забув і образу і сльози (В. Сосюра). 8. А ти шукай — червону тінь калини на чорних водах — тінь її шукай (В. Стус).

2. Визначте предикативні основи у поданих реченнях. Запишіть їх у такій послідовності:

1) речення з простим дієслівним присудком, вираженим аналітичною формою дієслова майбутнього часу;

2) речення зі складеним дієслівним присудком.

1. Білі акації будуть цвісти в місячні ночі пахучі (В. Сосюра). 2. Налетить вітер і почне безжально зривати осінню красу зажуреного клена (О. Копиленко). 3. Він хотів їхати до нього туди, в Краків, та Анеля відрадила йому (І. Франко). 4. В неділю Довбня буде брати шлюб з Мариною (П. Мирний). 5. Вона вже здавна знала, що він мусив іти (О. Кобилянська). 6. Все буде розкошувати в світлій зелені і в цвіті, в запаху і красі, в новості і утісі (О. Кобилянська). 7. Ми мусим боротись, поможи нам! Невже ти будеш осторонь сидіти І поглядать, як ллється братня кров? (Л. Українка). 8. Три полки заявили рішучо, що вони будуть битися на смерть і життя (Б. Лепкий).