Марія Заоборна

Просте речення

Складні випадки аналізу

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів

(Лист №14/18.2-335 від 23.03.01)

ТЕРНОПІЛЬ

«ПІДРУЧНИКИ & ПОСІБНИКИ»

2002

ББК 81.411.4.01

З-29

Рецензенти: Баранник Д. Х., доктор філологічних наук, професор кафедри української мови Дніпропетровського національного університету, академік АН Вищої школи України

Ломакович С. В., доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри українознавства Харківського державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди

Редактор: Оксана Давидова

Художнє оформлення Світлани Демчак

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів

(Лист №14/18.2-335 від 23.03.01)

Марія Заоборна

З-29	Просте речення. Складні випадки аналізу: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. — 126 c.

ІSBN 966-562-472-5

Посібник подає системний опис ситуацій, які становлять труднощі у практиці синтаксичного аналізу простого речення, пропонує методичні вказівки щодо їх розв’язання.

Для вчителів-словесників та студентів філологічних спеціальностей.

ББК 81.411.4.01

ІSBN 966-562-472-5

 Марія Заоборна, 2002

Передмова

Посібник «Просте речення. Складні випадки аналізу» — навчально-методичне видання, у якому містяться найважливіші відомості про двоскладні та односкладні конструкції як різновиди простого речення, розглядаються критерії визначення його головних та другорядних членів.

У виданні звертається увага на особливо важкі для засвоєння положення синтаксичної теорії. Для поглиблення уявлень про мовні явища матеріал окремих тем, що вивчаються у шкільному курсі української мови, співвіднесено з граматикою науковою.

Основне спрямування посібника — вдосконалити практику синтаксичного аналізу: запобігти типовим помилкам у визначенні членів речення, їх будови, у розмежуванні двоскладних і односкладних конструкцій та різновидів односкладних речень.

Виклад матеріалу в посібнику здійснюється у такий спосіб:

• подаються основні теоретичні положення, тлумачаться терміни й поняття, якими послуговуються при вивченні теми;

• окреслюється коло питань, що становлять труднощі у практиці синтаксичного аналізу;

• аналізується окремо кожна проблемна ситуація: з’ясовуються причини можливих помилок, даються методичні вказівки щодо їх уникнення;

• пропонуються завдання для закріплення матеріалу.

Розумінню матеріалу, розміщеного у виданні, сприяє значна кількість

прикладів-ілюстрацій.

У посібнику реалізовано такий підхід до аналізу речення, який передовсім орієнтує на уважний аналіз лексичних значень сполучуваних слів, що виступають тими чи іншими членами речення. Це особливо важливо для виявлення в конструкції семантично неподільних сполучень, які функціонують як один член речення. Водночас методичні вказівки, подані у виданні, позначені увагою до явища синтаксичної синонімії і, як наслідок, прийому синтаксичних перетворень. Це дає змогу сприймати одиниці синтаксису у взаємозв’язках і взаємозумовленості, тобто зрозуміти системність мови.

Посібник може бути використаний вчителем для вдосконалення власної методики роз’яснення учням складних питань синтаксичного аналізу, а також на уроках узагальнення окремих тем, під час підготовки до шкільних іспитів.

Матеріал видання є цінним і для студентів-філологів у аспекті оволодіння синтаксичною теорією, вироблення навичок синтаксичного аналізу.

У посібнику використано такі умовні позначення:

— підмет двоскладного речення або головний член іменного односкладного речення;

— присудок двоскладного речення або головний член дієслівного односкладного речення;

— означення;

— додаток;

— обставина;

— другорядний член речення, що поєднує в собі ознаки додатка та обставини (синкретичний член речення);

* — речення, змістова цілісність яких порушена;

[...] — частини складних речень, що не пропонуються для аналізу;

х — головне слово у складі словосполучення;

— напрямок підрядного зв’язку;

 — нульове дієслово-зв’язка або нульовий (опущений) член неповного речення;

 — вказівка на синонімічну конструкцію, яка утворюється внаслідок синтаксичного перетворення.