З воротно пропорційна
інформаційному навантаженню;
запізнюванню реакції системи.
Успішність функціонування системи прямо пропорційна величині приросту реакції системи на зміни, але при досягненні граничного значення змін, ця закономірність стає зворотною.
Успішна робота системи прямо пропорційна здатності до попередження, здатності уряду бачити перспективу і вживати необхідних дій у випадку появи загроз досягненню мети.
Дойч вважав, що, використовуючи інформаційно-комунікативну модель, можна об'єктивно і достовірно оцінити ефективність реальних політичних систем, які сьогодні багато в чому залежать від якості самих різноманітних комунікацій, тобто передачі політичної інформації:
від керуючих до керованих і назад,
між блоками політичної системи,
між політичною системою і навколишнім середовищем.
Комунікаторами тут служать всі учасники політичного процесу.
На якість і швидкість комунікації впливає тип політичної системи.
У демократичних державах:
немає штучних перешкод для виробництва, передачі та використання інформації,
джерелами яких можуть бути: - секретні служби,
цензура,
обмеження свободи слова, зібрань,
обмеження діяльності партій, громадських організацій,
обмеження діяльності засобів масової інформації.
У недемократичних країнах:
нижче інформованість громадян про рішення політичної системи, особливо про справжні підстави тих чи інших рішень,
нижче швидкість передачі інформації, через постійний контроль комунікацій і цензури,
вище швидкість розповсюдження і більша кількість чуток.
Чутки:
ч
астково
компенсують
недолік правдивої зовнішньої і
внутрішньої інформації,
а ле не сприяють адекватній та ефективній комунікації в системі та суспільстві.
Концепція політичної системи К.Дойча піддалася анітрохи не меншій критиці, ніж підходи Г.Алмонда і Д.Істона, хоча вона впровадила в аналіз такий найважливіший і активний компонент владних відносин, як інформаційні потоки і комунікативні зв'язки.
2. Культурологічний підхід до дослідження політичних систем
Г.Алмонд, досліджуючи суспільство і його політичну сферу за допомогою системного підходу, звернув увагу на неможливість універсального застосування останнього до дослідження різних суспільств. Для того щоб уявити і дослідити вплив культурологічних характеристик на функціонування політичних систем, він ввів поняття «політична культура». Виявилося, що політичні культури справляють істотний вплив як на статику, так і на динаміку політичних систем. Ідеї Алмонда щодо визначного місця політичної культури в структурі політичної системи були взяті на озброєння і розвинені представниками культурологічного підходу У.Розенбаумом, Д.Елазаром, Д.Дівайном та іншими вченими, які розглядали політичну систему як матеріальне втілення політичної культури.
В основу розуміння політики було покладено - культурні характеристики:
п
евні
норми,цінності і
зразки дій,
визначають поведінку людей і
функціонування установ та організацій, всієї політичної системи
Розвиток цього напряму в дослідженні систем отримав назву культурологічного.
Типовим представником цього напрямку є американський політолог професор ун-ту Сан-Дієго Чарльз Ендрейн («Сравнительный анализ политических систем». – М.,2000). На його думку, політична система структурно складається з 3 частин:
культурні цінності, що формують політичні завдання (н-д, прискорення темпів зростання або зниження інфляції);
владні структури (уряди, партії, соціальні об'єднання всередині країни та іноземні інститути, які впливають на дану політичну систему);
поведінка політиків і рядових членів суспільства, що не настільки активно беруть участь у прийнятті урядових рішень.
Саме структура, в якій формуючу роль грає політична культура, у Ч.Ендрейна визначає тип політичної системи.
Культурні цінності відіграють визначальну роль у «виробництві політик», тобто у виробленні та втіленні в життя рішень, що впливають на суспільство в цілому – це й є головна функція всієї політичної системи.