Зворотній зв'язок

У першому блоці розташовані численні приймаючі елементи, так звані «рецептори» (зовнішньо- та внутрішньополітичні), до яких відносять:

• інформаційні служби (урядові і приватні),

• центри вивчення громадської думки (урядові приймальні, агентурна мережа і т. д.),

в які надходять безперервні потоки інформації із зовнішнього і внутрішнього середовища - з різних джерел інформування інститутів влади:

• державних і громадських,

• офіційних і агентурних,

• відкритих і закритих.

Повідомлення джерел інформування жорстко не прив'язані до подальшого формулювання цілей державної політики.

Тобто, проводиться отримання, відбір, систематизація і первинний аналіз даних, що надійшли.

У другому блоці (блок пам’яті та цінностей) відселектована інформація:

• порівнюється з:

• ситуацією, що склалася;

• уподобаннями правлячих кіл;

• уже наявною в управлінських органах «старою» інформацією;

• оцінюється крізь призму домінуючих в державі:

• цінностей,

• традицій,

• норм,

  • відбір відповідно до бажаних цілей,

Н-д, інформація про введення в 1979 році радянських військ в Афганістан природно оцінювалася по-різному в країнах НАТО і Варшавського договору.

Тобто, відбувається обробка й оцінка інформації.

У третьому блоці (блок прийняття рішень) після одержання підсумкової оцінки ступеня відповідності політичної ситуації своїм пріоритетам і цілям уряд приймає відповідні рішення щодо врегулювання поточного стану системи.

Тут відбувається прийняття рішень,

У четвертому блоці (блок реалізації рішень), так звані «ефектори» (виконавчі органи та ін.) реалізують рішення, а потім їх результати служать новою інформацією через «зворотний зв'язок» для «рецепторів», які виводять систему на новий цикл функціонування.

Тобто, відбувається здійснення рішень зі зворотним зв'язком.

Зворотній зв'язок відіграє в системі важливу роль: він стабілізує цю динамічну та готову до несподіваних змін конструкцію. Саме тому деякі автори і зараховують систему-процес Дойча до кібернетичного типу моделей.

Дойч нагадує про те, що англійські «government» і «cybernetics» походять від однієї смислової латинсько-грецької основи, пов'язаної з «мистецтвом управління», а спочатку з морехідної навігацією, управлінням кораблем.

Дойч, як і багато вчених і політиків до нього, уподібнював процес управління суспільством управлінню кораблем, яке будується на підставі знання:

• навколишнього середовища (в даному випадку моря, атмосфери),

• точного місця розташування судна,

• елементів його руху

• відстані до мети.

Політичне управління вчений порівнює з пілотажем: визначення курсу тут відбувається на основі інформації про:

• рух об'єкта в минулому

• місце розташування в теперішньому,

• а також по відношенню до поставленої мети.

Інформація – основна категорія політичної системи в інтерпретації К.Дойча.

Для функціонування системі потрібна інформація про:

1. стан суспільства і його відношення до поставлених цілей;

2. відстань, що залишилась до запланованої цілі;

3. результати попередніх дій самої системи.

У політичну систему повинні надходити:

• зовнішній потік інформації - необхідний для управління обсяг фактів про стан суспільства і всього навколишнього середовища,

• внутрішній потік інформації - про стан та динаміку змін самої системи.

На основі цих двох потоків інформації приймаються політичні рішення, що передбачають подальші дії на шляху до поставленої цілі.

Відповідно, ефективність і стабільність функціонування політичної системи залежать:

1. від кількості та якості інформації (як зовнішньої, так і внутрішньої), що надходить до системи,

2. від стану її комунікаційних мереж.

К.Дойч: мета політичної системи - забезпечення стабільного розвитку і динамічної рівноваги між інтересами всіх політичних груп.

На досягнення цієї мети системою впливають такі рушійні сили:

1. інформаційне навантаження на систему, яке визначається масштабом урядових програм, частотою і швидкістю змін, закладених у цих програмах;

2. запізнювання реакції системи на поставлені завдання і мінливі умови функціонування;

3. величина приросту реакції самої системи на зміни - чим сильніша реакція системи на нове, тим більше система відхилилася від поставленої мети;

4. здатність системи до попередження - готовність вирішувати нові проблеми, що з’являються на шляху до цілі.

К.Дойч вивів три закономірності успішного функціонування системи:

1. При досягненні мети

м ожливість успіху