2.3. Компаративний аналіз лінгвокультурного маркеру в поезії

Дослідження мовних явищ у різноманітних, різномовних творах має важливе значення для розвитку поетичного стилю й літературної мови взагалі. Воно допомагає глибше зрозуміти стилістичні можливості кожної досліджуваної мови, її функціонально-диференційні особливості. Слово, як відомо, займає центральне місце в мові художньої літератури, є основним матеріалом, що направляє рух уявлень, почуттів, думок. Найбільш цікавими для нас були твори, що відносять до любовної лірики.

Якщо говорити про ліричні поезії Байрона, то вони найчастіше побудовані як палкі монологи. Митець яскраво зображує внутрішній світ ліричного героя, прагне дослідити найпотаємніші куточки його душі, його почуття. Саме таки­ми за характером є багато віршів з циклу “Єврейські мелодії”, побудованого за старозавітними мотивами.

Спираючись на біблійний сюжет про вигнання з людини злого духа, поет пропонує своє, суто романтичне розв’язання конфлікту. Його героями стають жор­стокий світ і людська душа, що потерпає від його образ. У Байрона демону скорботи уподібнюється сама душа людська, виснажена зневірою і розчаруванням: “Молю тебе, заплакать дай, Бо розпадеться серце з мук, Воно в собі терпить давно, Вже в йому вщерть тяжких образ; Як не поможе спів, воно Від мук страшних порветься враз”.

Ми вважаємо, що перекладачами “Єврейських мелодій” Байрона можна назвати Г.Кочура, М.Костомарова, Д.Павличка та В.Богуславську, В.Самійленка. Проте і деякі з них недосконало впоралися з поставленою метою: перекласти віршовані твори великого поета-романтика XVIII століття. Звичайно, вони відомі як найкращі перекладачі даної збірки, але ми можемо помітити досить багато недопустимих помилок в їхніх роботах. Перед нами стоїть нелегка задача: порівняти переклади на культурному та лінгвістичному рівні.

Почнемо з віршів, які були перекладені усіма вище згаданими перекладачами. М. Костомаров, перекладаючи поезії Байронового циклу, вдається до методу взаємонакладання біблійного та національного хронотопів. Результатом такого методу є все ж не переспів, а власне переклад на початковому етапі його становлення.

Так, у перекладі Байронової поезії “Oh! Weep for those” (“Журба єврейська” у перекладі М. Костомарова)(дод.4) домінує інтернаціональний компонент “ народність” без національного конкретизатора, що цілком узгоджується із прагматикою біблійного першоджерела- народного плачу- із романтичною традицією англомовних “мелодій”, яка передусім передбачала стилізацію під фольклор. Зокрема, словесний образ перекладу “Чужі знущаються над нами”, який відсутній в оригіналі, сприймається над нами як суто український. І вкотре ми помічаємо, що переклад Миколи Костомарова не є адекватним. Автор-перекладач збільшує переклад на 4 рядки, окрім того спрощує його. Тобто М. Костомаров не зберігає точний оригінал, а переробляє його для легшого сприймання українськими читачами.

Для переспіву характерний метод транспозиції, переведення оригінальних смислових одиниць у етномовні компоненти, що відображають цільову мовну картину світу та змінюють інтенціональне спрямування тексту на актуальне для цільового читача. Застосовуючи метод транспозиції, М.Старицький створив переспів Байронової поезії “Thy Days are Done”. Він перебудовує оду на пісню-заклик, замінює біблійно-топологічне словосполучення “the chosen son” лексемою “борець” із актуальни саме для українського читача контекстом “борець за волю, правду”, переосмислює контекстуальне значення слова “days”, тобто “прожите” як “мука” та слова “battle” як “січа”, вводить літературне кліше з яскравим для читача перекладу зв’язком.

Ми можемо поділити переклад на такі типи як творення нового вірша та адекватний переклад. Тут творення нового вірша – запозичення одного – двох смислових компонентів оригіналу твору та побудова нової поетичної структури. В адекватному перекладі автор-перекладач дотримується оригіналу як зразка, але деколи внаслідок помилкової або неповної інтерпретації вилучає семантико-стилістичні компоненти.

Так ось поетичний твір “She Walks in Beauty” в українському перекладі існує як в творенні нового М. Костомарова, так і в адекватному перекладі П.Грабовського. М.Костомарову вдається транспортувати у твір смислові домінанти оригіналу, такі як порівняння: “The nameless grace // Which waves in every raven trees // Or softly lightens over her face” в перекладі звучить таким чином: “Лице тобі // Без фарби так, як мармур біле // Як чорні кучері його // Розкошно приязно обвили”. А П. Грабовський перекладає так: “До тих живих, принадних рис, // Що дишуть в рамці чорних кіс”. Ще одне порівняння: “A mind of peace with all below, // A heart whose love is innocent” перекладачі подіють наступним чином: “Над вроду з кращою душею”(М.Костомаров) та “Не ворушить серця дна // Ніяка думонька страшна”. Ще однією особливість переспіву “She Walks in Beauty” М.Костомаровим є те, що він зовсім не дотримується правил перекладу. Тобто, на основі Байронівського поетичного твору він створив свій власний, який зовсім не схожий на оригінал. Ми пам’ятаємо, що адекватний переклад означає дотримання, або часткове дотримання кількості рядків, звукопису, рими. Проте Микола Костомаров нехтує цими правилами. В оригіналі ми бачимо віршований твір, який складається з 18 рядків, а переспів складається вже з 76, які далеко відходять від змісту оригіналу. Автор перекладу переробляє вірш на свій лад.

Той чи інший жанр перекладу є результатом коливання лінгвістичної моделі перекладного тексту між культурою-джерелом та цільовою культурою.

Зупинимось на поетичних творах “Herod’s Lament for Mariamne”, “On Jordan’s Banks” Джорджа Байрона та перекладі Валерії Богусласької “Іродові лементи до Маріам” (дод. 16) та “Хвилі йордану” (дод. 17). Авторка йде поряд з оригіналом твору та наскільки можливо дотримується правильності при перекладі. В.Богуславській вдається передати точний переклад, при цьому вірші читаються легко і досить зрозумілі для українського читача.

Якщо такі перекладачі як М.Костомаров, М.Старицький та В.Самійленко осмислюють Байронові наслідування псалмів, що М.Зеров, Г.Кочур і Д.Паламарчук перекладають поезії мистецької вартості як бездоганний шедевр “The Destruction of Sennacherib” та “Sun of the Sleepless” мініатюра. Перкладачі досягають узгодження між особливостями авторського стилю, біблійним вертикальним контекстом і природністю обох чинників у цільовій мові та полі системі.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ II

Перекладачі ХХ ст. (М. Зеров, Г. Кочур, Л. Паламарчук) обирають Байронові мелодії загальновизнаної мистецької вартості – "The Destruction of Sennacherib" та "Sun of the Sleepless". Біблійні мотиви актуалізуються у цих творах через комплексну надбудову прихованих смислових компонентів, пов'язаних як безпосередньо з Біблією, так і з варіантами біблійних мотивів, що їх Байрон попередньо осмислив у інших поезіях. Відтворення всіх потенційних міжтекстуальних зв'язків вважаємо перекладацьким надзавданням, адже зазвичай через брак фонової інформації у сучасного читача такий переклад вимагає докладних приміток.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дало змогу окреслити специфіку передачі лінгвокультурного маркеру в перекладах Байронівської збірки “Hebrew Melodies” опрацьованих багатьма авторами XIX та XX століття. Ми можемо зробити висновок, що історико-зіставний аналіз поезій циклу та їхніх українських перекладів засвідчує вибірковий емоційно-оцінковий підхід українських перекладачів XIX ст. до національних і соціальних проекцій біблійних мотивів. Визначальним критерієм перекладацького зацікавлення "пісенями з неволі" є висвічування української мовної картини світу в образах, зумовлене одомашненням поетики в українській літературній полісистемі. "Жанр віршового перекладу", на відміну від суміжного терміна "літературний жанр", визначає критерій класифікації не оригінальних творів за типами поетичної структури, а перекладних - за типами співвідношення індивідуального і вторинного в їх поетичній структурі. А загальними критеріями розмежування жанрів віршового перекладу вважаємо перевагу лінгвостилістичних та лінгвокультурологічних елементів оригінальної культурної полісистеми в структурі перекладного тексту (переспів, парафраза, наслідування).

Зроблено спробу окреслити шляхи і методи цілісного відтворення авторської міжтекстуальної концепції на тематичному та всіх лінгвальних рівнях тексту, простежити вплив екстралінгвального чинника та інтерпретаційної установки перекладачів на трансформацію цієї концепції, з'ясувати загальні критерії розмежування жанрів віршового перекладу і методику їхнього аналізу, розглянути особливості Байронового стилю, проблему відтворення цих особливостей у перекладах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Левик В.В. О точности и верности/В.В. Левик // Перевод – средство взаимного сближения народов. - М., 1987. – 216 с.

2. Микушевич В. К вопросу о романтическом переводе/В. Микушевич // Актуальные проблемы теории художественного перевода. - М., 1967. – 238 с.

3. Науменко А. М. Філологічний аналіз тексту (Основи лінгвопоетики).

4. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Вінниця: Нова книга, 2005. – 416 с.

5. Чижевський Д. До психології читача та читання/Д. Чижевський // Бібл. вісник. – 1996. - № 3. – С. 35-37.

6. Левик В.В. О точности и верности/В.В. Левик // Перевод – средство взаимного сближения народов. - М., 1987. – 216 с.

7. Черних О. Читач як суб’єкт комунікації/О.Черних // Вісник Книжкової палати. – Київ, 2003. - № 6. – 52 с.

8. Гачечиладзе Г. Художественный перевод и литературные взаимосвязи. – М.: Наука, 1972. – 180 с.

9. Гавріна Н.І. Концепції трансформацій етнічної ідентичності в сучасному суспільстві/Н.І. Гавріна // Нова парадигма. В. 65, ч. II, К. НПУ ім. М.Драгоманова, 2007. — с. 31-36.

10. Селіванова О. Сучасна лінгвістика./О. Селіванова // Термінологічна енциклопедія. Полтава, Довкілля. — К., 2006. — С.271.

11. Библер В.С. От наукоучения — к логике культуры./В.С. Библер // Два философских введения в XXI век. М.: Политиздат, 1991. — с. 289.

12. Толстой Н.И. Язык и народная культура/Н.И. Толстой // Очерки по славянской мифологии и этнолингвистике. — М., 1995. — С. 16.

12. Маслова В.А. Лингвокультурология: Уч. пос. — М.: Академия, 2001. — С. 74—75.

13. Жайворонок В. Мовні знаки культури: спроба лексикографічного опису/ В. Жайворонок // Лінгвостилістика: об'єкт — стиль, мета —оцінка. К., 2007. — С. 92-101; Знаки української етнокультури. Словник-довідник. К., 2006. — 703 с.

14. Воробьев В. Лингвокультурологическая парадигма личности. — М.: Рос. ун-т дружбы народов, 1996. — С. 44 — 45.

15. Карасик В.И. Слышкин Г.Г. Лингвокультурологический концепт как единица исследования/В.И. Карасик // Методологические проблемы когнитивной лингвистики. Воронеж: Воронежск. гос. ун-т, 2001. — С. 76.

16. Українська культуромовна особистість учителя: теорія і практика. Монографія / За ред. Л.І.Мацько, О.М.Семеног. – Глухів: РВВ ГДПУ, 2008. - С.24

17. Селіванова О. Сучасна лінгвістика./О. Селіванова // Термінологічна енциклопедія. Полтава, Довкілля. — К., 2006. — С.303.

18. Воробьев В. Лингвокультурологическая парадигма личности. – М.: Рос. Ун-т дружбы народов, 1996. – С. 44-45.

19. Карасик В.И. //Карасик В.И. Слышкин Г.Г. Лингвокультурологический концепт как единица исследования // Методологические проблемы когнитивной лингвистики. Воронеж: Воронежск.гос.ун-т, 2001. – С.76.

20. Дюришин Д. Посредническая функция художественного перевода // Перевод – средство взаимного сближения народов. – М., 1987.

21. КомиссаровВ. Н. Теория перевода. Лингвистический аспект / Вилен Нумович Комиссаров. – М. : Просвещение, 1988. – 128 с.

22. Казакова Т. А. Практические основы перевода. English –Russian : [учебн. пособие] / Казакова Татьяна – СПб. : Лениздат ; Издательство «Союз», 2002. – 320 с.

23. Shelly P.B. Ozymandias // Английская поэзия в русских переводах. –Москва : Международные отношения. – 1981. – С. 41.

24. Кружков Г. Из английской поэзии XIX века // Геннадий Кружков. – СПб. : Изд-во Ивана Лимбаха, 2008. – 688 с.

25. Зеров М. Нове українське письменство / Микола зеров. –Мюнхен : Інститут Літератури, 1960. – 306 с.

26. Кочур Г. Третє відлуння : поетичні переклади / Григорій Кочур. –К. : Рада, 2000. –551 с.

ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА:

27. Даль В.И. Толковый словарь великорусского языка: В 4-х т. – М.: Терра, 1995. – Т. 4: Н - V. – 688 c.

28. Даль В.И. Толковый словарь великорусского языка: В 4-х т. – М.: Терра, 1995. – Т. 4: Н - V. – 688 c.

29. Смирнова А. А. Літературна енциклопедія. - М., 1934, Т. 8. –560 с.

ЕЛЕКТРОННІ РЕСУРСИ:

30. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://andruhovych.info/intervyu-z-perekladachem-myhajlo-najdan/

31. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.mykeep.com/lordbyron/destructionofsenn.html

32. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.mykeep.com/lordbyron/herodslament.html

33. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.mykeep.com/lordbyron/mysoulisdark.html

34. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.mykeep.com/lordbyron/shewalks.html

35. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.mykeep.com/lordbyron/thydaysaredone.html