2. Сіткове планування

Основні положення сіткового планування окреслені у підручнику Л. Гелловея [ 14,с.226-235]. Більш розгорнуто теоретичні основи теми подано у підручнику Г.М.Тарасюка [45,с.139-159], навчальному посібнику В.О.Василенко, Т.І.Ткаченко [5,с. 397-430]. Особливо варто звернути увагу студентів на навчально-методичний посібник Л.В.Пана, який містить наочне зображення побудови та обчислення параметрів сітковою графіка. Саме сітковий графік показує послідовність робіт, які повинні бути виконані в рамках для завершення проекту. Деякі з них логічно слідують один за одним, інші ж цілком можуть проводитися паралельно. На початковій стадії планування команда повинна розбити проект на окремі, чітко визначені дії, а потім встановити між ними причинно-наслідкові зв'язки. Робота повинна вестися саме в команді, щоб окремі етапи не були пропущені. Дії і їх взаємозв'язки відображаються у вигляді мережного графіка, який звичайно будується якраз під час аналізу проекту. Існують два діаметрально протилежних способи побудови: коли головну роль виконують роботи, що позначаються на графіку стрілками, і коловими центрами робіт є вузли.

Сіткове планування - одна з форм графічного відображення змісту робіт і тривалості виконання планів і довгострокових комплексів проектних, організаційних та інших видів діяльності підприємства, яка забезпечує подальшу оптимізацію розробленого графіка на основі економіко-математичних методів та комп'ютерної техніки [14].

У процесі самостійного вивчення теми студенту необхідно розглянути такий вид планування як календарне планування.

3. Календарне планування ?

Слід зазначити, що головне завдання виробничої програми полягає в максимальному забезпеченні потреб споживачів у високоякісній продукції при найбільш оптимальному використанні ресурсів підприємства.

Виконання виробничої програми може бути досягнуте двома шляхами:

- екстенсивним методом - за рахунок збільшення кількості робітників, машин, механізмів;

- інтенсивним методом - за рахунок підвищення продуктивності робітників, машин і механізмів.

Другий шлях, як правило, є більш ефективним, тому що він допускає з найменшими витратами досягти виконання виробничої програми. Планові завдання з обсягу виробництва і реалізації продукції встановлюються самостійно на кожному підприємстві за загальним обсягом і номенклатурою, а іноді із окремих продуктів, що випускаються, (машинам - у машинобудуванні, суднам - у суднобудуванні, будинкам у будівництві). Вони включають продукцію основного виробництва, допоміжних і підсобних виробництв |5,с.292|.

Під час вивчення питання студентам слід звернути увагу на планування виробничої програми в натуральному та вартісному виразі.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції, в натуральних одиницях (штуки, тонни, метри тощо) по номенклатурі і асортименту.

Вартісними показниками виробничої програми с обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрізаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.

Для поглиблення знань у сфері планування виробничої програми студенту можна породити опрацювати джерело, в якому в математизованій формі викладено сутність базових одно- та багато продуктових моделей узгодження обсягів виробництва та збуту продукції: Кузин Б., Юрьєв В., ШахдинаровТ. [ 185, с. 211-242). Особливо це рекомендація стосується студентів зі схильністю до побудови логічних моделей управлінських проблем і математичного моделювання економічної дійсності.