Лекція 10. Злочинність неповнолітніх та жінок

1. Характеристика злочинності неповнолітніх.

2. Причини злочинності неповнолітніх.

3. Протидія злочинності неповнолітніх.

4. Кримінологічна характеристика злочинів, які скоюють жінки

    5. Причини й умови вчинення злочинів жінками

6. Проституція – як вид жіночої злочинності

7. Попередження жіночої злочинності й проституції

1. Характеристика злочинності неповнолітніх.

Злочинність неповнолітніх має свою специфіку, що зумовлюється соціально-психологічними особливостями цієї категорії осіб та їх статусом у суспільстві. Тому і кримінальне законодавство України містить окремі норми, що передбачають відповідальність і покарання осіб у віці від 14 до 18 років.

Поряд із поняттям "злочинність неповнолітніх" у науковій літературі зустрічається термін "підліткова злочинність". Але це не виправдано, оскільки підліток - це дівчинка чи хлопчик у віці від 12 до 16 років. За підлітковим віком настає юність, проте поняття "юнацька злочинність" теж буде неточним, оскільки юнацький вік не закінчується у 18 років. Іноді застосовують термін "дитяча злочинність". Однак таким поняттям можна умовно позначити діяння осіб у віці до 15-16 років, бо злочини, які вчиняють особи у 17-18 років, аж ніяк не назвеш дитячими.

Порівнюючи кількісні показники злочинності неповнолітніх із дорослою, слід виходити з того, що перша охоплює усього чотирирічний період людського життя, а друга — десятиліття, починаючи від 18 років. Відрізняються вони і якісно. Скажімо, неповнолітні не вчиняють посадові злочини у сфері економіки тощо.

Для злочинності неповнолітніх властива підвищена латентність, оскільки багато їх діянь сприймаються як пустощі, викликані недостатньою соціальною зрілістю (крадіжки у сім'ї, сусідів, навчальному закладі; хуліганські бійки, відбирання грошей та речей у молодших тощо). Про такі вчинки, як правило, не повідомляють до органів внутрішніх справ. Тому реальнішим є облік тяжких насильницьких і насильницько-корисливих злочинів, які скоюють неповнолітні - вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, звалтування, злісне хуліганство, грабежі та розбійні напади.

Особи, які вчиняють протиправні дії у ранньому віці, пізніше важче піддаються виправленню і в результаті складають основний резерв для рецидивної злочинності. І, навпаки, як найраніше вжиття профілактичних заходів до підлітків, які вчиняють дрібні правопорушення, значною мірою дозволяє не допустити формування у них Кримінальної спрямованості.

Стан злочинності неповнолітніх багато в чому залежить від Якості боротьби з нею усіх суб'єктів профілактики злочинів. Тому у схожих за багатьма показниками регіонах можуть бути значні розбіжності у рівні такої злочинності. У злочинності різних груп неповнолітніх теж є певні відмінності. Так, злочини осіб у віці 14 - 15 років відрізняються від 16 - 17-річних. У структурі злочинності неповнолітніх переважають крадіжки Iі тіриватного майна (45 %), крадіжки державного і колективного майна на (26 %), грабежі (6 %), розбійні напади (2 %), злісне хуліганство (6 %). Чимало також убивств, тілесних ушкоджень і звалтувань. Майже 10 % злочинів пов'язані з незаконним вживанням наркотиків.

Частка злочинів неповнолітніх у загальній злочинності становить 10 %. Жіноча злочинність неповнолітніх співвідноситься із чоловічою у пропорції 1:15, міська до сільської - 3:1, молодшої вікової групи (14 - 15 років) до старшої (16 - 17 років) - 1:3. Групові злочини серед неповнолітніх становлять 60 - 70 %; 15 % усіх злочинів вчиняється у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. 80 % злочинів неповнолітні вчинюють неподалік від свого місця проживання, навчання чи роботи.

Вкажемо на негативні тенденції у сучасній злочинності неповнолітніх:

1) спостерігається все більша орієнтація на корисливі та корисливо-насильницькі злочини;

2) збільшення кількості злочинів, що потребують кримінальної "кваліфікації" (квартирні крадіжки, викрадання авгомототранспорту та ін.);

3) подальше "омолодження" злочинності;

4) зростання питомої ваги дівчат серед злочинців, їх участі у тяжких злочинах;

5) вчинення тяжких злочинів з незначних приводів, а то й взагалі без приводу, їх виняткова жорстокість і зухвалість;

6) поява "нетрадиційних" для неповнолітніх злочинів (ритуальних убивств, самозахоплень, вандалізму тощо);

7) збільшення так званих "фонових" проявів (вживання наркотиків, пияцтво, токсикоманія, проституція, небажання займатися суспільне корисною працею, поширення венеричних хвороб та СНІДу);

8) зростання кількості осіб, що мають психічні відхилення від норми, перебувають у пограничному з неосудністю стані;

11) часті випадки злиття неповнолітніх злочинців з дорослими, які виступають у ролі організаторів злочинів;

12) посилення групового характеру злочинності неповнолітніх, яка набуває дедалі більшої організованості.

Щодо кримінологічної характеристики осіб неповнолітніх злочинців, то можна сказати, що їм властиві певні біологічні та психологічні особливості. До них належать: відсутність життєвого досвіду, незавершеність формування соціальних установок; підвищена навіюваність, високий рівень конформізму; орієнтація на неформальну групу, прагнення у ній самоутвердитися; демонстрування своєї незалежності; підкреслено зневажливе ставлення до моральних і правових норм; злочинна "романтика", готовність "взяти на себе" чужу провину; плазування перед авторитетом рецидивістів; втрата почуття відповідальності за свої вчинки; орієнтування на хвилинну втіху.

У кримінологічній літературі виокремлюють такі основні типи неповнолітніх злочинців:

1) особи, які в цілому мають позитивну спрямованість і вчинюють злочини через легковажність, непідготовленість до правильного виходу зі складної ситуації, а також через випадковий збіг обставин;

2) особи, яких до злочину приводить ситуація, але які характеризуються нестійкою соціальною спрямованістю;

3) особи з негативною спрямованістю, що не досягла рівня усталення, і з передкримінальним досвідом;

4) особи, що характеризуються сформованою, антисоціальною спрямованістю і мають кримінальний досвід.