1.3. Особливо цінні ґрунти

Поняття особливо цінні ґрунти розглядаються в двох аспектах:

• ґрунти особливо цінні, загальнодержавного рівня;

• регіональні особливо цінні ґрунти.

До першої групи віднесені такі ґрунти, що відзначаються найвищою родючістю в межах України, незалежно до їх територіального розташування. Це переважна частина сформованих не лісових породах звичайних чорноземів. Сприятливого гранулометричного складу та без проявів процесів деградації (еродованості, засолення, солонцюватості тощо).

Згідно зі ст. 150 ЗК України [1] до особливо цінних земель належать:

1) ділянки сільськогосподарського та іншого призначення з особливо цінними видами ґрунтів, а саме: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття;

2) землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів;

3) землі природно-заповідного фонду;

4) землі історико-культурного призначення.

До другої групи ґрунтів відносяться такі, що є найбільш родючими у межах певних регіонів, проте на інших територіях за показниками продуктивності , можуть поступатися (подекуди досить суттєво) більш родючим ґрунтам.

До особливо цінних продуктивних земель віднесені (відносно ґрунтового покриву області): чорноземи типові нееродовані на лесових породах, лучно-чорноземні суглинкові ґрунти, темно-сірі опідзолені ґрунти і чорноземи опідзолені нееродовані та їх глеюваті відміни, бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньоглибокі нееродовані ґрунти, підзолисто-дернові суглинкові ґрунти, торфовища середньоглибокі і глибокі осушені.

Крім того, виходячи із особливостей природних умов області, до особливо цінних земель слід віднести сірі опідзолені нееродовані суглинкові ґрунти та їх глеюваті відміни чорноземи нееродовані на елювії щільних карбонатних порід суглинкові.

На території Жужелянської сільської ради таких ґрунтів (особливо цінних ґрунтів) немає.

1.4. Структура категорій земель

Усі землі, які знаходяться в межах України, складають її земельний фонд, який передбачає наявність загального правового режиму усіх земель незалежно від форми власності на землю і її цільового призначення.

Разом з тим існують й істотні відмінності між землями, що зумовлено різними способами їх використання, різним цільовим призначенням, особливостями правової охорони і т. ін. За даними та іншими критеріями землі можуть поділятися на окремі види.

Важливе правове значення має поділ земель за основним цільовим призначенням на категорії.

Категорія земель – це частина земельного фонду України, яка характеризується основним цільовим призначенням та особливостями правового режиму [4].

Земельний кодекс України (ст. 19) [1] закріплює наступні категорії земель:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

є) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Кожна категорія земель мас особливий правовий режим, специфіка якого визначається переважно їх цільовим призначенням [4].

Категорії земель, та їх площі, Жужелянської сільської ради представлені в таблиці 1,2.

Таблиця 1,2