Вступ

Земля – це основний елемент виробництва, з допомогою якого створюються матеріальні цінності. Однак як просторовий об’єкт земля має природне походження – вона не створена людством і часто зазнає шкоди від нераціонального втручання [3].

Згідно Закону України «Про землеустрій» землеустрій – це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил [2].

Основні принципи раціонального використання та охорони земельних ресурсів, які є фундаментом державної ідеології та ефективної земельної політики, без яких неможливо здійснювати трансформаційні процеси, відображені в Законі України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року [5].

В цьому законі чітко визначено, що власники землі і землекористувачі, суб’єкти земельних прав зобов’язані ефективно використовувати землю за цільовим призначенням, застосовувати природоохоронні технології виробництва, підвищувати родючість землі, не допускати погіршення екологічної ситуації на території внаслідок виробничо-господарської діяльності.

У сучасних умовах стан використання земельних ресурсів району не завжди відповідає вимогам охорони, оскільки в результаті антропогенної діяльності порушено екологічно-безпечне природокористування, в першу чергу порушено допустиме співвідношення площ угідь, зокрема ріллі, пасовищ, сінокосів, земель водного та лісового фондів.

Така господарська освоєність земельного фонду, без належних заходів щодо його охорони і відтворення як виробничого ресурсу та важливої складової навколишнього природного середовища привела до прогресуючої деградації земель.

Тому постала необхідність впровадження екологічно й економічно обґрунтованих систем ведення сільського господарства, адаптованих до місцевих умов, уведення науково обґрунтованих ґрунтозахисних сівозмін, елементів біологізації землеробства, прогресивних технологій збереження та відтворення родючості ґрунтів.

Одною з важливих проблем є відсутність схем землеустрою із техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель, що в значній мірі не дає можливості забезпечити планомірність і максимальну ефективність здійснення відповідних охоронних заходів.

Ще одним аспектом, який необхідно вирішувати і який є важливим елементом використання й охорони земель є розробка робочих проектів землеустрою, реалізація (впровадження) яких забезпечить поліпшення стану земель усіх категорій і природного довкілля, врегулює господарську та інші види діяльності у сфері збереження і раціонального використання земель в регіоні.

Метою проекту є визначення та забезпечення проведення першочергових заходів спрямованих на раціональне використання та охорону земель, захист їх від де градаційних процесів та забруднення, відтворення їх родючості та інших корисних властивостей , збереження ландшафтного і біологічного різноманіття, створення екологічно безпечних умов проживання і провадження господарської діяльності.

Розділ 1. Аналіз сучасного використання земель на території сільської ради

1.1. Загальні відомості

Село Жужеляни розташоване в центрально-західній частині Сокальського району, Львівської області та у центі Жужелянської сільської ради. Орган місцевого самоврядування – Жужелянська сільська рада. Село розміщене від районного центу м. Сокаль за 22 км, а від обласного центру м. Львова –81 км. Чисельність населення сільської ради 2289 жителів (з них Жужеляни – 651, Заболоття – 824, Перемисловичі – 517 та Цеблів – 297). Площа сільської ради – 4839 га. На півночі і сході Жужелянська сільська рада межує з Мурованською сільською радою, на півдні – з м. Белз, Ванівською та Хлівчанською сільськими радами, на заході – з Корчівською сільською радою та Польщею.

Через сільську раду проходить дорога територіального значення Т1404.

Рельєф території сільської ради рівнинний. В природному відношенні с. Кротошин знаходиться в межах Львівського плато (Подільська височина) і являє собою слабо хвилясту поверхню з середньою відміткою 199 м. і є своєрідною комбінацією поліських та опільських ландшафтів, на яких поширені луки, пасовища, дубово-грабові ліси із домішками ясена, осики, смереки та берези.

Клімат даної території помірний, перехідний від морського до кон-тинентального. Протягом року переважає помірне морське повітря з Атлантики. Воно приносить взимку відлиги, хмарність, снігопади, а влітку – прохолоду і рясні дощі.

На його формування впливають різні чинники, найголовніші з яких сонячна радіація, атмосферна циркуляція і характер земної поверхні, а її величина залежить від висоти Сонця над горизонтом.

Тривала ясна і суха, морозна взимку і спекотна влітку погода обумовлена антициклонами, які взимку поширюються в основному із сходу і південного сходу, влітку – з південного заходу і заходу. Арктичні повітряні маси вклинюються в межі району в різні пори року, викликаючи взимку, весною і восени раптові похолодання та заморозки, а влітку посилюють посушливу погоду.

Основні фактори природного середовища с. Оброшине характеризуються такими даними :

– середні місячні температури січня – 4° С, липня + 18° С ; середня річна 7,5° С;

– абсолютний максимум + 35° С, мінімум – 34° С;

– середня максимальна температура + 22° С, мінімальна – 19° С;

– середня температура найхолоднішої п’ятиденки – 20° С;

– середня температура найхолоднішого періоду -9° С;

– середня температура опалювального сезону – 0,2° С і його тривалість 94 дні;

– середня тривалість без морозного періоду 160 днів;

– глибина промерзання ґрунту 80 см;

– середньорічна відносна вологість повітря о 13 год. – 69%;

– середня річна сума опадів 650 мм, за теплий період випадає 400 мм; добовий максимум складає 70-80 мм;

– річне випаровування з поверхні 560 мм;

– середня з максимальних декадних висот снігового покриву складає 17 см;

– число днів зі сталим сніговим покривом 60 ;

– панують вітри західних румбів;

– зимою – західні та південно-західні, влітку – західні та північно-західні;

– несприятливі атмосферні явища : зливові дощі в теплий період.

Вже в квітні проходить інтенсивне зростання тепла, але в цей час часто повторюються заморозки, які звичайно тривають до перших днів травня, а в окремі роки спостерігаються значно пізніше.

За останні 50 років абсолютний максимум температури повітря в місті становив 37°, а абсолютний мінімум дорівнював -33°.

Середня тривалість безморозного періоду становить 160 днів, міні-мальна і максимальна - відповідно 122 і 243 дні. Заморозки в не зимові місяці бувають у березні, квітні, травні, вересні, жовтні та листопаді.

У зимовий період середня температура поверхні ґрунту близька до середньої температури повітря. У грудні вона складає в середньому -5°, а в липні в середньому + 21°. На поверхні ґрунту заморозки весною закінчується пізніше, а восени починаються раніше, ніж заморозки в повітрі.

Промерзання ґрунту залежить від товщини снігового покриву. Найбільша глибина промерзання ґрунту спостерігається в грудні - січні і коливається в межах 40 - 70 см, досягаючи деколи найбільшого значення 120 см.

Особливістю клімату району є висока вологість повітря. Середня абсолютна вологість повітря для міста становить 9,2 мб за рік, а середня величина відносної вологості повітря – 77% У зимово-осінній період відносна вологість повітря досягає 81-86 %, а у весняно-літній період знижується до 62-69 %.

Згідно з кліматичним районуванням село знаходиться в ІІ В3 районі.