
- •Завдання на курсовий проект з тмм 2/2011 для студентів напрямів мб, ім Національного університету « Львівська політехніка »
- •1.2. Визначення ступеня рухомості механізму
- •1.3. Визначення структурних груп і класу механізму в цілому. Формула будови механізму
- •2. Кінематичний аналіз важільного механізму
- •2.1. Визначення положень ланок механізму для заданого положення кривошипа
- •2.2 Визначення швидкостей точок ланок механізму графоаналітичним методом (методом планів швидкостей) для заданого положення кривошипа
- •2.3. Визначення прискорень ланок механізму методом планів для заданого положення кривошипа
- •3. Силовий аналіз важільного механізму
- •3.1. Завдання і зміст силового аналізу важільного механізму
- •3.2. Визначення зовнішніх сил та сил і моментів інерції ланок
- •3.3. Визначення реакцій в кінематичних парах і зрівноважувального моменту на вхідній ланці
- •3.4.Визначення зрівноважільного моменту на вхідній ланці методом Жуковського
- •4. Синтез зубчастого механізму
- •4.1. Визначення геометричних параметрів зубчастого зачеплення
- •4.2. Графічна побудова картини евольвентного зубчастого зачеплення
- •4.3. Визначення коефіцієнта перекриття зубчастого зачеплення
- •5. Синтез кулачкового механізму
- •5.1. Визначення параметрів руху штовхача
- •5.2. Визначення мінімального радіуса кулачка за допустимим кутом тиску
- •5.3. Побудова теоретичного і робочого профілів кулачка
2.2 Визначення швидкостей точок ланок механізму графоаналітичним методом (методом планів швидкостей) для заданого положення кривошипа
Згідно з завданням ω1(t) = const, де ω1 - кутова швидкість кривошипа в рад/с , яка зв’язана з частотою обертання n1 , об/хв залежністю ω1 = π·n1/30. Швидкість точки А кривошипа в м/с визначається за формулою VA=ω1 · l OA, де l OA – дійсна довжина кривошипа в м.
Побудову планів швидкостей для заданого положення механізму проводимо наступним способом: з полюса pV (див. арк. 1) плану швидкостей за напрямом обертання кривошипа перпендикулярно ОА відкладаємо відрізок pVa, який зображає вектор швидкості точки А. Тоді масштабний коефіцієнт плану швидкостей визначається за формулою μV =V A /[pVa], м·c-1/мм.
Швидкість точки В, яка одночасно належить ланкам 1 і 2 , визначається з системи векторних рівнянь: V B =V A + VBA ,V B =VC + V BC . З точки а проводимо лінію в напрямі вектора відносної швидкості VBA перпендикулярно до АВ). Враховуючи, що V C = 0, з полюса pV проводимо лінію в напрямі вектора швидкості VB =VBC (перпендикулярно до BC). Точка перетину цих ліній і є шукана точка b, а відрізки [pVb] і [ab] відповідно у масштабі μV зображають вектори швидкостей V BC і VBA, тобто : V BA =[ab] · μ V , VBC =[рVb] ·μ V .
Швидкість точки D, яка належить шатуну 4 і повзуну 5, можна виразити через швидкості точок B і K. Вектор швидкості точки B відомий за величиною та напрямом; швидкість точки K, що належить стояку V K = 0. Тоді можна записати векторні рівняння :V D =V B+ VDE ,V D = VK + VDK . На плані швидкостей з точки b проводимо перпендикулярно до шатуна BD пряму, яка визначає напрям швидкості V DB , а з полюса pV проводимо лінію паралельно напрямній, що визначає напрям швидкості точки D відносно стояка. Точка перетину цих ліній і є шукана точка d, а відрізки [bd] і [pVd] відповідно у масштабі μV зображають вектори швидкостей V DB і V D , тобто : V DB =[db] ·μV , V D =[pVd] · μV .
Для визначення швидкості центрів мас s2, s3, відповідних ланок використовуємо теорему подібності планів швидкостей. Склавши пропорцію As2 /AB = [as2]/[ab] , знаходимо [as2] = [ab] ·As2 /AB. Аналогічно: [pVs3]= [pVb] ·Cs3 /CB, . З'єднавши точки s2, s3, з плюсом плану швидкостей, отримуємо відповідні відрізки [ps2] [ps3] , які з урахуванням масштабного коефіцієнта μV визначають значення швидкостей центрів мас ланок VS2 =[ps2] ·μV , VS3 =[ps3] · μV .
Кутові швидкості ланок 2, 3, 4 в рад/с визначаються за формулами: ω2 =VAB /lAB , ω3 = VB / lCB , ω4 = VDB / lDB,,де: VAB , VB ,VDB - швидкості відповідних точок механізму в м/с, lAB , lCB ,lDB - відповідні дійсні довжини ланок в м. План швидкостей викреслений на аркуші 1 графічної частини проекту. Числові значення лінійних і кутових швидкостей ланок механізму наведені в таблиці 2.2.
2.3. Визначення прискорень ланок механізму методом планів для заданого положення кривошипа
Враховуючи що ω1(t) = const, точка А має тільки нормальне прискорення, яке напрямлене від А до О1 і визначається за формулою аА = аАn =ω12·lOA
Прискорення точки В, яка одночасно належить ланкам 2 і 3 , визначається з системи векторних рівнянь: aB = aA + aBAn + aBAτ, aB = aC + aBCn + aBCτ. Тут aBAn і aBA τ -вектори нормального і дотичного прискорень точки В при обертанні ланки 2 відносно точки А, які напрямлені відповідно від В до А і перпендикулярно до АВ в сторону кутового прискорення ланки ε2. Вектори aBСn і aBСτ - вектори нормального і дотичного прискорень точки В при обертанні ланки 3 відносно точки С. Вектор a C =0. Значення прискорень aBA n a BС n визначаються за формулами aBAn =VBA2 /l BA , aBСn = VBС 2 /lBС .
Побудову планів прискорень для заданого положення механізму проводимо наступним способом: з полюса pа (див. арк. 1) плану прискорень паралельно ОА в напрямі від О до А відкладаємо відрізок paa, який зображає вектор прискорення точки А. Тоді масштабний коефіцієнт плану прискорень визначається за формулою μа = аА/[раа], м·c -2/мм . З точки а відкладаємо відрізок [an2] = aBAn/μа паралельно АВ в сторону від А до В , а потім проводимо через точку n2 лінію перпендикулярно до [an2]. Враховуючи, що aC =0, то з полюса pа відкладаємо відрізок [раn3] =aBСn в напрямі паралельно СВ в сторону від В до С і проводимо лінію перпендикулярно до [раn3]. Точка перетину цих ліній і є шукана точка b. Відрізки [n2b], [n3b] відповідно у масштабі μа визначають значення дотичних прискорень a BA τ = [n2b]· μа , a BC τ =[n3b]· μ а , а відрізок [pаb] - повне прискорення точки В aB = [pаb] · μа .
Прискорення точки D, яка одночасно належить ланкам 4 і 5 , визначається з векторного рівняння: aD=aB+aDBn+aDBτ, де aDBn і aDBτ- вектори нормального і дотичного прискорень точки D при обертанні ланки 4 відносно точки B, які напрямлені відповідно від D до B і перпендикулярно до DB в сторону кутового прискорення ланки ε4. Нормальне прискорення aDB n визначається за формулою aDB n = VDB2 /lDB , а довжина відрізка, що зображає його на плані прискорень [bn4] = |a EB n| /μа . З точки b плану прискорень відкладаємо відрізок [bn4] і проводимо лінію перпендикулярно до [bn4], а з полюса pа проводимо пряму паралельну напрямній повзуна . На перетині цих прямих буде знаходитись точка d, а відрізки [n4d] і [pаd] відповідно у масштабі μа зображають вектори прискорень aDBτ, aD тобто: аDB =[db] μа , аD =[pаd] μа .
Для визначення прискорень центрів мас s2, s3, відповідних ланок використовуємо теорему подібності планів прискорень. Склавши пропорцію As2/AB = [as2]/[ab] , знаходимо [as2] = [ab] As2/AB. Аналогічно: [pаs3]= [pаb] Cs3/CB.. З'єднавши точки s2, s3, з плюсом плану швидкостей, отримуємо відповідні відрізки [pаs2], [pаs3], які з урахуванням масштабного коефіцієнта μа визначають значення прискорень центрів мас ланок аS2 =[pаs2] μа , аS3 =[pаs3] μа .
Кутові прискорення ланок 2, 3 в рад/с2 визначаються за формулами :ε2 = аBАτ / lAB , ε3 = аBС τ/ lCB , ,, де: аBАτ , аBС τ - відповідні дотичні прискорення в м/с2, lAB , lCB - відповідні дійсні довжини ланок в м. Напрями кутових прискорень визначаються за напрямами відповідних дотичних прискорень.
План прискорень викреслений на аркуші 1 графічної частини проекту. Числові значення лінійних і кутових прискорень ланок механізму наведені в таблиці 2.3.