Краткая характеристика придунайских озер

Придунайские озера – крупнейший озёрный район Украины. Площадь только пяти наибольших из них – Кагула, Ялпуга, Кугурлуя, Котлабуха и Китая составляет около 450 км²; объем – около 800 млн. м³ [Швебс, Iгошин, 2003]. Придунайские озера имеют большое экологическое и экономическое значение в регионе. Благодаря своим размерам они являются важным природным фактором, влияющим на климат региона, погоду. Озёра - местообитание многих сотен видов гидробионтов – животных и растений, входящих в состав планктона, бентоса, нектона и обусловливающих их видовое богатство и биоразнообразие. От состояние озерных экосистем в значительной степени зависит «экологическое здоровье» Придунавья. На озёрах многие годы ведется промысел рыбы, раков. Озёрная вода используется для орошения и водоснабжения. Например, потребности города Болграда в питьевой воде в значительной степени обеспечиваются за счет озера Ялпуг.

Во второй половине ХХ века в Придунавье произошли колоссальные в экологическом отношении изменения. Для защиты территории от затопления во время паводков, а также для управляемого расхода воды в интересах сельского хозяйства была сооружена система дамб, каналов и шлюзов. В связи с возникшей частичной изоляцией озер от Дуная и изменением в них экологических условий произошла существенная перестройка их, формировавшихся столетиями, экосистем, и лиманно-каспийский комплекс населения придунайских водоёмов всё в большей степени приобретает типично озёрный характер [Харченко, Воликов, 1977; Ляшенко, Воликов, 2001; Джуртубаев и др., 2006].

Придунайские озёра расположены непосредственно перед дельтой Дуная – уникальным уголком природы юго-восточной Европы. Здесь расположен Дунайский биосферный заповедник НАНУ. Во время паводков в озёра поступают большие объемы дунайской воды, содержащей много различных, в том чиле опсных, загрязняющих веществ [Зайцев, 1992], Поскольку вода больших озёр осенью частично сбрасывается в Дунай, то при определенных условиях дельта реки может получить дополнительную «порцию грязи», особенно если сами озёра по каким-либо причинам подвергнутся загрязнению с окружающей территории.

Нельзя допустить снижения экологической и экономической значимости озер и водотоков Дуная, образующих уникальную экосистему, отличающуюся до сих пор большим разнообразием. Однако, до сих пор не выявлены тенденции формирования биоразнообразия озёр и водотоков Дуная в условиях антропогенного влияния. Не изучены с экологических позиций донные отложения озёр и водотоков. Уровень их загрязненности – важный фактор, влияющий на таксономический состав, численность и биомассу зообентоса, в том числе кормового, на придонных рыб, их биолого-экологические характеристики. Не изучены, в частности, бычковые рыбы (семейство Gobiidae), в их числе недавно вселившийся в озёра и активно размножающийся бычок-кругляк Neogobius melanostomus (Pallas).

Гідролого-гідрохімічна і гідробіологічна характеристика озера Ялпуг

Придунайські озера нерідко ділять на дві групи. Перша – озера, розташовані в долинах рік, що впадали в стародавній естуарій Дунаю. Це Кагул, Ялпуг, Котлабух, Соф’ян, Китай. Друга група – заплавні озера: Кугурлуй, Картал, Лунг, ін. [Пидгайко, 1957].

Гідробіологічні дослідження придунайських водойм мають довгу історію. Важливо відмітити, що деякі з них фактично є лиманами. Лише в середині – другій половині ХХ сторіччя після одамбовування вони перетворилися в озера, що відображено на всіх сучасних картах.

Розміри озер у різні роки дещо відрізняються в залежності від об’ємів води, що надходить в озера з весняним паводком. Деякі морфологічні характеристики озера Ялпуг: довжина – 38,0 км; площа - 149 км²; середня глибина – 2,6 м; максимальна глибина – 6 м; об’єм – 387 млн. м³ [Швебс, Ігошин, 2003].

Гідрологічний і гідрохімічний режим озер у сучасний час вивчали Ю. М. Дєньга і В. І. Мединець [2002]. Прозорість води в Ялпузі впродовж року складає 0,2 – 3,7 м. Середньому сезонна температура води в озері дорівнює весною – 15 °С, влітку – 23 °С, восени – 17 °С, взимку – 0 °С. Мінералізація води впродовж року коливається від 670 до 1560 мг/л, сягаючи максимуму влітку, коли спостерігається сильне випаровування. Кількість кисню у воді становить в 6,5 – 17,9 мг О₂/л. Кисневий режим, загалом, сприятливий для гідробіонтів. Однак, слід мати на увазі, що в озерах практично щорічно спостерігаються замори, викликані дефіцитом кисню, який, у свою чергу, виникає весною через різку температурну стратифікацію води.

Озеро характеризується значним видовим складом рослинних і тваринних організмів [Гидроэкология, 1993]. В придунайських озерах виявлено більше 40 видів водоростей-макрофітів, біля 30 видів вищих водних рослин [Ковтун, Ткаченко, 2002]. Мікрофітобентос представлений 134 видами, головна роль належить діатомовим [Герасимюк, Ковтун, 2002].

У фітопланктоні озера налічується біля 50 видів водоростей [Красилов,1977]. Зоопланктон характеризується домінуванням коловерток. Всього зараз в озерах у зоопланктоні відмічено біля 150 таксонів різного рангу, у тому числі коловерток – 75, гілястовусих – 20, ін. [Полищук, 2002]. Влітку чисельність нерідко перевищує 3 млн. екз./м³, біомаса – 6 г/м³ .

Зообентос придунайських озер вивчали Ю. М. Марковський [1955], Г. А. Оліварі [1961]; кормове значення зообентосу для риб – бентофагів Ялпуга і Кугурлуя вивчав С. Б. Грінбарт [1967]. Ці та деякі інші роботи виконані до одамбування озер або відразу після цього. В той час у бентосі домінували молюски, були багаточисельними олігохети, личинки хірономід, різні ракоподібні, ін. У період досліджень за проектом TACIS (2001 – 2002 рр.) в макрозообентосі Ялпуга і Кугурлуя за межами прибережних мілководь було виявлено до 50 видів губок, турбеллярій, поліхет, п’явок, амфіпод, мізид, кумових раків, личинок хірономід, черевоногих та двостулкових молюсків [Джуртубаев, Ковтун, 2002]. Більше половини виявлених видів мали частоту зустрічальності більше 50 %. У кількісному відношенні макрозообентос був найбільш розвиненим весною. В Ялпузі чисельність у той час перевищувала 1300 екз./м², біомаса – 50,0 г/м².

Мейобентос Ялпуга представлений нематодами, невеликими поліхетами та олігохетами, гарпактикоідами, остракодами, амфіподами. За чисельністю у більшості випадків домінували нематоди, а в окремих випадках – до 90 % загальної чисельності, за біомасою – олігохети, нематоди.