4. Модель демократичного громадянина і культура громадянськості

Якщо «громадянськість» розуміти як здатність громадянина користуватися своїми правами в демократичній державі та виконувати певні обов'язки перед нею, то постає цілком правомірне запитання про культуру громадянс­ькості, яка забезпечує постійну й ефективну участь громадян у вирішенні загальносуспільних справ, їх здатність до самоврядування.

Недемократичні політичні системи, як відомо, підтримують культуру безкритичного послуху, інертності та байдужості. Для авторитарних правителів головне, щоб суспільство було покірним і слухняним. Демократичне суспільство, яке залежить від ініціативи та залученості громадян, навпаки, потребує культури участі і само формує її.

Громадянин є найбільшою цінністю в демократичній державі. Уряди існують для того, щоб слугувати людям, а не для того, щоб люди слугували урядам. Демократична держава завжди покладається на активну громадянськість, тривалу, поінформовану участь широкого кола своїх громадян у житті суспільства. Якщо демократична держава захищає своїх громадян, на­дає широкі можливості для застосування їхніх прав і свобод, то громадяни віддячують за це державі своєю лояльністю та своїми громадянськими чес­нотами. Коли громадяни демократичної держави приймають участь у вибо­рах посадових осіб, вони користуються своїм правом вирішувати, хто буде правити державою від їхнього імені.

Так само громадяни демократичної держави мають право згідно із своїм вибором бути членами будь-якої незалежної від уряду організації, брати участь у різноманітних формах громадського життя. Водночас громадяни мусять брати на себе відповідальність, яка випливає з такої участі. Вони по­винні бути обізнаними, компетентними, терпимими у спілкуванні і взаємо­дії з тими, хто дотримується інших, іноді протилежних поглядів чи позицій, а в разі потреби бути готовими йти на компроміс, коли цього вимагає потре­ба в досягненні згоди. Тобто, культура громадянськості пов'язана з підтрим­кою ідеї демократії та демократичних цінностей, як от свобода, політична рівність, соціальна справедливість, толерантність.

Серед обов'язків громадян демократичної держави – дотримання законів, повага прав і свобод інших осіб, сплата податків, підпорядкування поліцей­ським приписам, охорона природи, навколишнього середовища, пам'яток культури тощо. Як уже зазначалося, у деяких країнах участь у виборах вва­жається найважливішим обов'язком громадян.

Для стійкого демократичного розвитку необхідно, щоб усі громадяни були залучені до політики не на словах, а на ділі, і щоб їхня участь у по­літичному житті була заснована на поінформованості, результатах аналі­зу і розумінні причин, що роблять таку участь необхідною. «Громадян­ськість» слід розуміти як усвідомлення необхідності і як суб'єктивну здатність громадянина користуватися своїми правами в демократич­ній державі та виконувати певні обов'язки перед нею. Усвідомлення не­обхідності залежить від зацікавленості суспільними справами, розуміння суті демократії (у тому числі й того, наскільки її ефективне функціону­вання залежить від участі громадян) та від віри в свою спроможність хоч щось змінити, втручаючись у політичний процес. Суб'єктивна здатність залежить від обізнаності щодо демократичних процедур та розуміння су­ті суспільних проблем, які є предметом політичного обговорення й розв'язання; від набутих навичок, уміння брати участь у політичному процесі.

У ліберально-демократичній теорії ідеальний громадянин – це особа, яка:

-       цікавиться державними справами і поінформована про них;

-       коли це потрібно, виконує громадянський обов'язок участі в голосуван­ні;

-       голосуючи, діє «раціонально», обмірковуючи проблеми сьогодення та приймаючи рішення, що ґрунтуються на власній думці громадянина з цих проблем;

-       цікавиться станом справ у суспільстві взагалі та активна у громадянсько­му житті.