Тема 8 політична культура та політична соціалізація

1. Поняття “політична культура” стало широко використовуватися в політології після публікації в 1956 р. праці “Порівняльні політичні системи”, автором якої був:

а) І. Гердер;

б) П. Сорокін;

в) Г. Алмонд;

г) С. Верба.

2. Зазначте основні блоки елементів, що визначають структуру політичної культури:

а) культура політичної свідомості;

б) культура міждержавних відносин;

в) культура електоральної поведінки;

г) культура політичної поведінки;

д) культура функціонування політичних інститутів.

3. Які типи політичних культур виділили Г. Алмонд і С. Верба в книзі “Громадянська культура” (1963 р.)?

а) патріархальний (традиційний);

б) теократичний;

в) підданський;

г) активістський;

д) правильно все вищезазначене.

4. Поняття “громадянська культура” (“культура громадянськості”), сформульоване Г. Алмондом та С. Вербою, означає:

а) синонім поняття “громадянське суспільство”;

б) політичну культуру, що пов’язана з набуттям статусу громадянина певної країни;

в) сукупність громадянських прав і свобод, зафіксованих у конституції;

г) раціонально-свідоме поєднання громадянами певної країни чи регіону всіх основних типів політичних культур.

5. Такі типи політичних культур, як: індивідуалістична, елітарна, масова, виділяють за критерієм:

а) типу політичного режиму;

б) рівня політичних цінностей;

в) характеру політичних цінностей;

г) комунікації.

6. Такі типи політичних культур, як: демократична, авторитарна, тоталітарна, виділяють за критерієм:

а) історичного походження;

б) орієнтації суспільства на базові цінності;

в) типу політичного режиму;

г) ступеня взаємодії з іншими політичними системами.

7. Сукупність деяких особливостей політичної культури, що відрізняються від основних типів, характерних для певного суспільства, у політології має назву:

а) антикультура;

б) контркультура;

в) надкультура;

г) субкультура.

8. Якщо відбувається процес засвоєння людьми із покоління в покоління позитивних надбань політичної культури суспільства, примноження сукупного політичного досвіду, то це означає, що політична культура виконує функції:

а) мотиваційну;

б) інтегративну;

в) прогностичну;

г) захисну;

д) комунікативну.

9. Якщо носії певної політичної культури здатні дотримуватися стандартів цивілізованої політичної поведінки, не допускати анархії, маніпулювання їх свідомістю, то це означає, що політична культура виконує функції:

а) пізнавальну;

б) соціалізаторську;

в) прогностичну;

г) виховну;

д) захисну.

10. Якщо відбувається процес формування в людини умінь орієнтуватися в політичному житті, усвідомлення конкретних інтересів і прагнень, засвоєння загальновизнаних норм, то це означає, що політична культура виконує функції:

а) соціалізаторську;

б) ціннісну;

в) дезінтегративну;

г) прогностичну;

д) захисну.

11. Поняття “політична соціалізація” було уведено до наукового обігу:

а) філософом-ідеалістом Г.-В.-Ф. Гегелем на початку ХІХ ст.;

б) К. Марксом і Ф. Енгельсом – творцями “Маніфесту Комуністичної партії” (1848 р.);

в) американським соціологом Ф. Гіддінсом та французьким соціопсихологом Г. Тардом наприкінці ХІХ ст.;

г) М. Вебером у його праці “Політика як покликання і професія”(1919 р.).

12. Політична соціалізація є:

а) частиною поняття “політична культура”;

б) антиподом поняття “політична культура”;

в) синонімом поняття “політична культура”;

г) процесом засвоєння політичної культури.

13. Характерними рисами політичної соціалізації є, зокрема, те, що вона:

а) триває упродовж усього свідомого життя індивіда;

б) проходить кілька стадій;

в) не має ефекту “зворотної дії”;

г) буває прямою і опосередкованою;

д) правильно все вищезазначене.

14. Зазначте риси, що характеризують такий тип політичних особистостей як “компетентні спостерігачі”:

а) особисто активно прагнуть влади;

б) добре розуміються на політиці;

в) незначною мірою цікавляться політикою;

г) як правило, скептично ставляться до діючої влади;

д) як правило, не прагнуть до активної участі в політиці.

15. Зазначте риси, що характеризують такий тип політичних особистостей як “компетентні критики”:

а) обов’язково прагнуть до активної участі в політиці;

б) добре розуміються на політиці;

в) скептично ставляться до діючої влади;

г) незначною мірою цікавляться політикою;

д) потенційно готові до боротьби за владу.