Детектування
Електромагнітні хвилі збуджують у приймальній антені коливання тієї самої частоти, що й частота хвилі. Але тут знову виникають проблеми: 1) в антену надходять коливання від різних радіостанцій (на щастя, кожна радіостанція працює на своїй частоті); 2) одержаний сигнал є високочастотним і не може безпосередньо викликати коливання мембран навушників або гучномовця. Оскільки коливання певної частоти можна виділити за допомогою резонансу, індуктивно пов’язавши з приймальною антеною коливальний контур, власну частоту якого можна змінювати, то для виділення із модульованих високочастотних коливань низькочастотний складник використовують пристрій з однобічною провідністю – детектор. Детектором може слугувати напівпровідниковий діод. Якщо підключити діод послідовно з джерелом модульованих коливань, то одержимо пульсуючий струм, оскільки діод пропускатиме струм тільки в одному напрямку. Якщо пульсуючий струм пропускати через фільтр – систему, що складається з конденсатора й корисного навантаження (рис. 5), то пульсації струму, який проходить через навантаження, згладжуються, і ми одержуємо струм звукової частоти.
|
|
Рис. 5. Принцип роботи фільтра: а – діод пропускає струм, струм розгалужується: одна частина йде на зарядження конденсатора, друга – через навантаження; б – діод не пропускає струм, конденсатор розряджається через навантаження |
Рис. 6. Електрична схема найпростішого радіоприймача: 1 – приймальна антена; 2 – коливальний контур; 3 – кристалічний детектор (діод); 4 – конденсатор фільтра; 5 – навушники. |
Отже, найпростіший радіоприймач (рис. 6) складається з приймальної антени, коливального контуру змінної частоти, детектора (роль якого найчастіше виконує діод), конденсатора й корисного навантаження, у якому електромагнітні коливання низької частоти перетворюються на механічні (звукові) коливання.
Принципи радіотелефонного зв’язку
Найпростіший детекторний радіоприймач працює на енергії прийнятих електромагнітних хвиль. Очевидно, що цієї енергії недостатньо, щоб відтворити досить чіткий і голосний звуковий сигнал, тому в реальних радіоприймачах і радіопередавачах сигнал проходить через цілий каскад посилень (рис. 35.9).
Основні етапи одержання й перетворення радіосигналу:
1)
генератор
незатухаючих електромагнітних коливань
створює високочастотні коливання,
частота яких дорівнює власній частоті
коливань коливального контуру:
;
2) високочастотні коливання модулюються коливаннями низької частоти;
3) одержані модульовані коливання підсилюються й подаються на передавальну антену, яка випромінює електромагнітні хвилі в навколишній простір;
4) досягши приймальної антени, електромагнітні хвилі збуджують у ній високочастотні коливання тієї самої частоти, що й коливання, випромінювані радіопередавачем (ν 2 = ν1);
5) ці
коливання викликають електромагнітні
коливання в резонуючому контурі:
;
6) слабкі високочастотні коливання підсилюються й подаються в детектор;
7) після проходження через детектор і фільтр із модульованих коливань виділяються коливання низької частоти;
8) коливання низької частоти підсилюються і перетворюються на звук.
