
- •Тема 1. Історія економіки та економічної думки: предмет, мета, завдання, методологія курсу План:
- •Література:
- •1. Предмет курсу «Історія економіки та економічної думки»
- •2. Меркантилізм, соціалізм, кейнсіанство, марксизм як напрями розвитку економічної думки
- •3. Завдання курсу «Історія економіки та економічної думки»
- •4. Періодизація історії економіки
4. Періодизація історії економіки
З часу виникнення історії господарства як науки були різні спроби її періодизації. Російський історик-економіст Л.І. Мєчников в основу періодизації поклав географічний фактор, зокрема водні шляхи сполучення. Німецький економіст Б. Гільдебранд застосував для цього історію грошей. Інші дослідники господарства брали за основу торгівлю і обмін, грошовий обіг, кредит, культуру, релігію тощо. Так, американець Є. Хентінгтон такою вважав клімат, англієць А. Тойнбі — культуру, релігію.
У 60-х роках XX ст. популярними стали теорії "індустріального суспільства" французького соціолога Р. Арона і "стадій економічного розвитку" американського соціолога У. Ростоу. Ці теорії дістали розвиток у теорії про постіндустріальне суспільство. Найбільш видатні її представники — Д. Белл, Г. Кан, 3. Бжезінський (США), Ж. Ж. Серван-Шренбер і А. Турен (Франція). В основу поділу всесвітньої історії на доіндустріальне (аграрне), індустріальне і постіндустріальне суспільство покладено рівень розвитку виробництва, а також галузевий і професійний поділ праці.
У концепції "постіндустріального суспільства" стверджується, що належно від рівня техніки в суспільстві послідовно переважає "первинна" сфера економічної діяльності (сільське господарство), "вторинна" (промисловість), а тепер воно вступає в "третинну" сферу послуг, де провідна роль належить науці й освіті. Кожній з цих стадій властиві специфічні форми соціальної організації (церква і армія — в аграрному суспільстві, корпорація — в індустріальному, університети — в постіндустріальному). Важлива роль відводиться також певним станам священиків і феодалів, бізнесменів, вчених і фахівців.
Формаційний підхід до періодизації історії, в тому числі історії господарства, не виправдав себе. Для періодизації економічної історії ми використаємо схему, яка найповніше відповідає розвитку її науки і техніки, а саме:
господарство первісної доби стародавніх цивілізацій (з найдавніших часів — до IV ст. н.е.);
господарство доби Середньовіччя;
господарство індустріальної та постіндустріальної епох (XVI ст. — до наших днів).
1
2