
- •1. Сучасні проблеми українського термінознавства.
- •2. Терміни, професіоналізми та їх ознаки.
- •3. Загальнонаукова, міжгалузева та вузькоспеціальна термінологія.
- •4. Кодифікація та стандартизація термінів.
- •5. Алгоритм укладання термінологічного стандарту.
- •6. Типи термінологічних словників.
- •7. Словники в професійному мовленні.
- •8. Структурні особливості словникових статей різних типів.
- •9. Українські електронні фахові словники.
- •10. Розвиток наукового стилю української літературної мови.
- •11. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки.
- •12. Науковий мовний етикет.
- •13. Оформлення результатів наукової діяльності.
- •14. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •15. Анотування і реферування наукових текстів.
- •16. Основні правила бібліографічного опису.
- •17. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.
- •18. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги вак України до наукової статті.
- •19. Рецензія, відгук.
- •20. Форми і види перекладу.
- •21. Калькування елементів близькоспоріднених мов.
- •22. Вибір синонімів під час перекладу.
- •23. Переклад термінів.
- •24. Особливості редагування наукового тексту.
- •25. Специфіка комп"ютерного перекладу.
- •Функції мови у суспільстві
- •8. Ідентифікаційна:
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні
- •Поняття національної, державної та літературної мови
- •Типологія мовних норм
- •Види лінгвістичних словників
- •Український правопис: основні принципи
- •Комунікативні ознаки культури мови
- •Поняття про мовний та мовленнєвий етикет
- •Стандартні етикетні ситуації
- •Стилістична система української мови
- •Основні ознаки функціональних стилів української мови
- •35 І 36 разом!!!
- •Науковий стиль у стильовій системі української мови
- •Функції спілкування
- •Основні закони спілкування
- •Гендерні та національні особливості спілкування
- •Вербальні та невербальні засоби спілкування
- •Види, типи і форми спілкування
- •Моделі ділового спілкування
- •Основні частини риторики
- •Основні закони риторики
- •Види публічного мовлення
- •Сучасні типи презентації
- •Мистецтво аргументації
- •Прийоми впливу на слухачів
- •Структура риторичного виступу
- •Особливості усного спілкування
- •Функції та види бесід
- •Стратегії поведінки під час ділової бесіди
- •Приготування усного фахового виступу
- •Види дискусії
- •Ділове листування
- •Довідково-інформаційні документи: протокол, прес-реліз, звіт, службова записка, довідка
- •Документація з кадрово-контрактних питань: автобіографія, резюме
- •Документація з кадрово-контрактних питань: заява, особовий листок
- •Документація з кадрово-контрактних питань: трудова угода, контракт
Вербальні та невербальні засоби спілкування
Основним універсальним засобом спілкування людей, висловлення їх думок, почуттів є мова (усна і письмова).
Формою існування мови є мовлення.
Мовлення - це реалізація мови людьми в процесі спілкування, тобто процес реалізації мовної діяльності. Мовець використовує засоби спілкування (звуки, слова та їхні форми, сталі звороти, моделі речень, тексти) для передавання певного змісту, до якого можуть входити, крім думок, почуття і волевиявлення.
Щоб бути зразковим, фахове мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками:
змістовністю (розкриття суті висловлювання);логічністю (послідовне викладення думки); точністю (відбір мовних засобів, що найбільше відповідають висловлюваному змісту); правильністю (дотримання норм літературної мови);доречністю та доцільністю (використання мовних засобів відповідно до мети висловлювання та умов спілкування);емоційністю (збудження почуттів).
Невербальні засоби спілкування - це система немовних знаків, що слугують засобами для обміну інформацією між людьми.
Ділове спілкування стає тим ефективнішим, чим краще в ньому пов'язуються всі засоби (і вербальні, і невербальні) із дотриманням ділового етикету. Так, люди, особливо під час першої зустрічі, звертають увагу на зовнішній вигляд одне одного. Тому одяг ділової людини має бути охайним, відповідати конкретній ситуації. Що і як одягати на зустріч залежить від того, відбудеться вона вдень чи ввечері, влітку чи взимку, буде офіційною чи дружньою. Звичайно недоречними на діловій зустрічі будуть відкрита сукня, сильні парфуми, надто яскравий макіяж.
Вітаючись, треба трохи нахилити голову, почекати, що і як співрозмовник відповість на вітання, а потім, посміхнувшись, підійти до нього, не забуваючи про необхідність дотримуватись відповідної дистанції. Господар повинен спочатку запропонувати присісти гостю, а потім сідає сам. Якщо господар хоче, щоб гостю було зручно, він пропонує йому самому обрати місце, куди сісти. Гість сам обере для себе найзручнішу дистанцію. Бажано, щоб співрозмовник при цьому не сидів спиною до дверей та інших людей, бо це може викликати в нього тривогу.
Завершуючи розмову, бажано встати, спокійно попрощатися. Доречно відзначити позитивні результати, що були досягнуті під час бесіди, виказати надію на продовження зустрічей. Щоб підкреслити особливу пошану до людини, варто зустріти її біля дверей, а після завершення розмови провести до дверей.
Отже, розвиваючись та оволодіваючи різними засобами спілкування (як вербальними, так і невербальними), людина самовдосконалюється і підвищує культуру своєї поведінки і спілкування.
Види, типи і форми спілкування
Моделі ділового спілкування
До структури спілкування можна підійти по-різному, у даному випадку буде охарактеризована структура шляхом виділення в спілкуванні трьох взаємозалежних сторін: комунікативної, інтерактивної та перцептивної. Комунікативна сторона спілкування (чи комунікація у вузькому сенсі слова) складається в обміні інформацією спілкуються між індивідами. Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між людьми, що спілкуються індивідами (обмін діями). Перцептивна сторона спілкування означає процес сприйняття і пізнання один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння. Вживання цих термінів умовне, іноді в аналогічному змісті вживають і інші: спілкуванні виділяють три функції - інформаційно-комунікативна, регуляційних-комунікативна, афективно-комунікативна.