
- •1. Сучасні проблеми українського термінознавства.
- •2. Терміни, професіоналізми та їх ознаки.
- •3. Загальнонаукова, міжгалузева та вузькоспеціальна термінологія.
- •4. Кодифікація та стандартизація термінів.
- •5. Алгоритм укладання термінологічного стандарту.
- •6. Типи термінологічних словників.
- •7. Словники в професійному мовленні.
- •8. Структурні особливості словникових статей різних типів.
- •9. Українські електронні фахові словники.
- •10. Розвиток наукового стилю української літературної мови.
- •11. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки.
- •12. Науковий мовний етикет.
- •13. Оформлення результатів наукової діяльності.
- •14. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •15. Анотування і реферування наукових текстів.
- •16. Основні правила бібліографічного опису.
- •17. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.
- •18. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги вак України до наукової статті.
- •19. Рецензія, відгук.
- •20. Форми і види перекладу.
- •21. Калькування елементів близькоспоріднених мов.
- •22. Вибір синонімів під час перекладу.
- •23. Переклад термінів.
- •24. Особливості редагування наукового тексту.
- •25. Специфіка комп"ютерного перекладу.
- •Функції мови у суспільстві
- •8. Ідентифікаційна:
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні
- •Поняття національної, державної та літературної мови
- •Типологія мовних норм
- •Види лінгвістичних словників
- •Український правопис: основні принципи
- •Комунікативні ознаки культури мови
- •Поняття про мовний та мовленнєвий етикет
- •Стандартні етикетні ситуації
- •Стилістична система української мови
- •Основні ознаки функціональних стилів української мови
- •35 І 36 разом!!!
- •Науковий стиль у стильовій системі української мови
- •Функції спілкування
- •Основні закони спілкування
- •Гендерні та національні особливості спілкування
- •Вербальні та невербальні засоби спілкування
- •Види, типи і форми спілкування
- •Моделі ділового спілкування
- •Основні частини риторики
- •Основні закони риторики
- •Види публічного мовлення
- •Сучасні типи презентації
- •Мистецтво аргументації
- •Прийоми впливу на слухачів
- •Структура риторичного виступу
- •Особливості усного спілкування
- •Функції та види бесід
- •Стратегії поведінки під час ділової бесіди
- •Приготування усного фахового виступу
- •Види дискусії
- •Ділове листування
- •Довідково-інформаційні документи: протокол, прес-реліз, звіт, службова записка, довідка
- •Документація з кадрово-контрактних питань: автобіографія, резюме
- •Документація з кадрово-контрактних питань: заява, особовий листок
- •Документація з кадрово-контрактних питань: трудова угода, контракт
Види лінгвістичних словників
Лінгвістичні бувають одномовні та перекладні. Одномовні поділяються на тлумачні, міжслівних зв’язків, діалектні , історичні, довідково-лінгвістичні. У перекладних словниках представлено переклади слів та фразеологізмів з однієї мови на іншу. Найпоширеніші двомовні, хоча є і багатомовні. Серед одномовних найбільш вагомими є тлумачні словники, в яких пояснюється значення слів, подаються основні мовні характеристики.
У словниках іншомовних слів уміщуються слова, запозичені з різних мов.
Термінологічні словники містять визначення слова–терміна і відомості про використання його в певній системі знань.
Словники мови окремих письменників служать для систематизації й пояснення слів, уживаних письменником у його творах.
У діалектних словниках зібрана лексика територіальних діалектів, з’ясовується значення і характер поширення діалектних слів.
У словниках синонімів, антонімів, омонімів, паронімів розкриваються змістові і стилістичні зв’язки між словами та притаманні словам певних груп.
Орфографічні словники подають нормативне написання слів, мають велике значення для розвитку культури писемного мовлення.
Орфоепічні містять інформацію про літературну вимову та наголос слів.
Етимологічні розкривають походження слів, їх первинне значення, історичний розвиток.
Фразеологічні вміщують насамперед цілісні звороти, пояснюють значення стійкого сполучення слів, особливості походження.
Український правопис: основні принципи
Принцип — це те, що лежить в основі правопису (від латинського principium — основа). Відповідно до цього визначають такі принципи: фонетичний; історичний (традиційний);морфологічний;смисловий (диференційний).
Фонетичний — написання слова точно відображає його літературну вимову.
Морфологічний — написання слова розходиться з його звучанням. Значущі частини (морфеми) у споріднених словах або граматичних формах того самого слова вимовляються по-різному, але пишуться однаково.
Традиційний (історичний) — написання слова не можна пояснити ні вимовою, ні аналізом морфем. Слова пишуться так, як прийнято за усталеною традицією:яблуко (біл. ябльїк, рос. яблоко)щока (біл. шчака, рос. щека);Приклади: левада, лимон, кишеня; фізика, факт, формула, фея (запозичені); хвилина, хвіртка, хвороба, хвастун (українські); журі, тонна, бароко, Гюго, Голландія; митець (хоч мистецтво), натхнення (хоч надихати).
Смисловий (диференційний) — написання однозвучних слів залежить від їхнього значення. Наприклад:написання великої чи малої літери:Любов (ім’я ) — любов (почуття);Орел (місто) — орел (птах);написання слів разом чи окремо:з гори (з пагорба) — згори (зверху);на пам’ять подарувати (прийменник + іменник) — напам’ять вивчити (прислівник );про те ( прийменник + займенник ) — проте (сполучник).
У жодній мові правопис не базується виключно на якомусь одному принципі. Так, в основу української орфографії покладено фонетичний і морфологічний принципи, за якими пишеться більшість слів і словосполучень. Традиційною можна вважати англійську орфографію, яка відображає вимову ХV-ХVІ ст. Визначальним для російської мови є морфологічний, а для білоруської — фонетичний принцип.