- •1. Сучасні проблеми українського термінознавства.
- •2. Терміни, професіоналізми та їх ознаки.
- •3. Загальнонаукова, міжгалузева та вузькоспеціальна термінологія.
- •4. Кодифікація та стандартизація термінів.
- •5. Алгоритм укладання термінологічного стандарту.
- •6. Типи термінологічних словників.
- •7. Словники в професійному мовленні.
- •8. Структурні особливості словникових статей різних типів.
- •9. Українські електронні фахові словники.
- •10. Розвиток наукового стилю української літературної мови.
- •11. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки.
- •12. Науковий мовний етикет.
- •13. Оформлення результатів наукової діяльності.
- •14. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •15. Анотування і реферування наукових текстів.
- •16. Основні правила бібліографічного опису.
- •17. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.
- •18. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги вак України до наукової статті.
- •19. Рецензія, відгук.
- •20. Форми і види перекладу.
- •21. Калькування елементів близькоспоріднених мов.
- •22. Вибір синонімів під час перекладу.
- •23. Переклад термінів.
- •24. Особливості редагування наукового тексту.
- •25. Специфіка комп"ютерного перекладу.
- •Функції мови у суспільстві
- •8. Ідентифікаційна:
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні
- •Поняття національної, державної та літературної мови
- •Типологія мовних норм
- •Види лінгвістичних словників
- •Український правопис: основні принципи
- •Комунікативні ознаки культури мови
- •Поняття про мовний та мовленнєвий етикет
- •Стандартні етикетні ситуації
- •Стилістична система української мови
- •Основні ознаки функціональних стилів української мови
- •35 І 36 разом!!!
- •Науковий стиль у стильовій системі української мови
- •Функції спілкування
- •Основні закони спілкування
- •Гендерні та національні особливості спілкування
- •Вербальні та невербальні засоби спілкування
- •Види, типи і форми спілкування
- •Моделі ділового спілкування
- •Основні частини риторики
- •Основні закони риторики
- •Види публічного мовлення
- •Сучасні типи презентації
- •Мистецтво аргументації
- •Прийоми впливу на слухачів
- •Структура риторичного виступу
- •Особливості усного спілкування
- •Функції та види бесід
- •Стратегії поведінки під час ділової бесіди
- •Приготування усного фахового виступу
- •Види дискусії
- •Ділове листування
- •Довідково-інформаційні документи: протокол, прес-реліз, звіт, службова записка, довідка
- •Документація з кадрово-контрактних питань: автобіографія, резюме
- •Документація з кадрово-контрактних питань: заява, особовий листок
- •Документація з кадрово-контрактних питань: трудова угода, контракт
Функції мови у суспільстві
Мова – це засіб спілкування, мислетворення, інтелектуального та естетичного освоєння світу, нагромадження і збереження людського досвіду, а також умова подальшого поступу усього людства.
Основні функції мови:
1. Комунікативна: Мова – засіб обміну інформацією, універсальний засіб спілкування. Спілкування дає життя самій мові, адже мова, якою ніхто не спілкується – мертва мова;
2. Мислетворча: Мова – засіб людського мислення: творення, оформлення і вираження думки. Мислення внутрішнє мовлення. Кожний момент діяльності зумовлюється думкою і її носієм;
3. Номінативна: Мова є засобом називання усіх предметів, ознак, дій, кількості, усього навколишнього світу, реальних та ірреальних сутностей;
4. Пізнавальна: Мова – засіб пізнання світу, енциклопедія людського досвіду усіх попередніх поколінь;
5. Культурологічна: Мова – носій культури, засіб нагромадження суспільно-історичного, культурного надбання народу. Через мову можна глибше пізнати традиції і здобутки чужої культури;
6. Експресивна: Мова є засобом вираження внутрішньо о світу, емоцій людини;
7. Етична: Мова є засобом дотримання певних норм поведінки, моральних правил;
8. Ідентифікаційна:
Мова є засобом ототожнення в межах певної спільноти, вона консолідує націю.
Мовне законодавство та мовна політика в Україні
Мовна політика - це система заходів (політичних, юридичних, адміністративних), спрямованих на регулювання мовних відносин в державі, зміну чи збереження мовної ситуації в державі.
Мовна політика є частиною національної політики, органічною складовою певного політичного курсу держави. Національна комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права розробила концепцію державної мовної політики.
Концепція державної мовної політики - це система засадничих нормативних постанов, які ґрунтуються на компетентному оцінюванні мовної ситуації в Україні, і якими мають керуватися органи державної влади та органи місцевого самоврядування у своїй практичній діяльності, регулюючи суспільні відносини в мовній царині.
Мовна ситуація - "ситуація взаємодії різних мов чи різних форм існування однієї мови в певній державі з огляду на їхню функціональну специфіку й ареал поширення"
Пріоритетом мовної політики в Україні є утвердження і розвиток української мови - головної ознаки ідентичності української нації, яка історично проживає на території України, становить абсолютну більшість її населення, дала офіційну назву державі.
Правовою основою для здійснення державної мовної політики в Україні є Конституція України (ст. 10), Закон України "Про мови в Українській PCP", "Рішення Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України.
У рішенні Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення статті 10 Конституції України подано визначення державної мови: "Під державною (офіційною) мовою розуміється мова, якій державою надано правовий статус обов'язкового спілкування у публічних сферах суспільного життя".