20. Форми і види перекладу.

1. За формою переклад переділяють на усний і письмовий.

Усний переклад використовують для обміну інформацією під час особистого контакту фахівців під час укладання контрактів, на виставках, міжнародних науково-технічних конференціях, симпозіумах, на лекціях, під час доповідей тощо. На відміну від письмового перекладу усний роблять негайно, не маючи можливості послуговуватися довідковою літературою.

Усний переклад може бути послідовним або синхронним.

Послідовний переклад - це усний переклад повідомлення з однієї мови іншою після його прослуховування. Важливо, щоб переклад здійснювався у паузах після логічно завершених частин, щоб був зрозумілий контекст.

Синхронний переклад робить перекладач-професіонал одночасно з отриманням усного повідомлення.

2. За способом перекладу розрізняють буквальний і адекватний переклад.

Буквальний переклад називають також дослівним, у такому перекладі можуть зберігатися порядок слів та граматичні конструкції, невластиві мові, якою перекладають, наприклад: Ваш проект самый интересный.-Ваш проект самий цікавий (треба - найцікавіший). Я считаю, что Вы правы.-Ярахую, що Ви праві (треба-Я вважаю, що Ви маєте рацію).

Адекватний переклад точно передає зміст оригіналу, його стиль, і відповідає усім нормам літературної мови.

3. За змістом виділяють такі основні різновиди перекладу:

o суспільно-політичний, який передбачає усне чи письмове відтворення засобами іншої мови суспільно-політичних матеріалів: виступів та заяв політичних діячів, інтерв'ю, матеріалів брифінгів, прес-конференцій, дипломатичних документів, наукових праць з політології, соціології тощо;

o художній, тобто переклад творів художньої літератури (поезія, проза, драма). Художній переклад дає змогу кожному народові долучитися до скарбів світової літератури, а також сприяє популяризації національної культури.

o науково-технічний (технічний) - переклад, який використовують для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами.

Повний переклад наукового тексту здійснюють за такими етапами: читання всього тексту з метою усвідомлення змісту; поділ тексту на завершені за змістом частини, їх переклад; стилістичне редагування повного тексту .

Реферативний переклад - 1) письмовий переклад заздалегідь відібраних частин оригіналу, що складають зв'язний текст; 2) виклад основних положень змісту оригіналу, що супроводжується

Анотаційний переклад - це стисла характеристика оригіналу, що є переліком основних питань, іноді містить критичну оцінку. Такий переклад дає фахівцеві уявлення про характер оригіналу (наукова стаття, технічний опис, науково-популярна книга), про його структуру (які питання розглянуто, у якій послідовності, висновки автора), про призначення, актуальність оригіналу, обґрунтованість висновків тощо. Обсяг анотації не може перевищувати 500 друкованих знаків.

Автоматизований (комп'ютерний) переклад

21. Калькування елементів близькоспоріднених мов.

Якщо розглядати кальки з близькоспоріднених мов ( в українській з російської як мови міжнародного спілкування ), де маємо цілий ряд спільних дериваційно-мотивуючих одиниць, то є всі підстави розглядати лексичне калькування як один з різновидів лексичної деривації. До лексичного калькування повністю підходить загальна теорія словотворення з її терміносистемою та деякими уточненнями. Характерно, що калькування викликане власне білінгвізмом: кожний елемент плану змісту обов’язково повинен мати два способи вираження ( для першої і для другої мов ). Тобто для двомовних осіб слово складається з трьох елементів: значення і двох звукових уявлень. Якщо існує тільки одне, то має бути заповнене і друге за аналогією. Специфіка калькування як способу словотворення полягає в тому, що формальні і смислові відносини між дериватами еквівалентні. Починається калькування з аналізу, тобто розщеплення слова на складові елементи, але паралельно з цим зразу ж відбувається і синтез дериваційно-мотивуючих одиниць у новій єдності, у новій мовній тканині. Синтез нерозривно пов’язаний з аналізом. Синтез і аналіз – фундаментальні процеси, до яких зрештою зводяться всі види розумової діяльності. Своєрідне розшифрування слова і його відтворення як діалектичної єдності аналізу і синтезу – два протилежних, але невіддільних моменти процесу калькування. Слід пам’ятати, що правила калькування, як і багато інших правил, діють не механічно, а вибірково, що калькування має творчий характер. Саме творчість мобілізує всі словотворчі ресурси рідної мови, навіть її потенційні можливості для створення в разі потреби структурно-семантичного відповідника, тобто кальки, яка за своєю зовнішньою формою нічим не відрізняється від автохтонної лексики.

          Ступінь смислової відповідності між калькою і об’єктом калькування перебуває у прямій залежності від прозорості словотворчої структури, тобто від мотивованості останнього. Чим прозоріше словотворча структура і мотивованість об’єкта калькування, тим точнішу кальку від нього можна утворити.

          Залежно від того, які засоби використовують для вираження дериваційного значення похідного слова, розрізняють дві основні групи способів словотворення: афіксальні і безафіксні. Залежно від того, скільки твірних основ бере участь у словотворенні, виділяють прості слова і складні. Кальками можуть бути прості і складні слова (композити, юкстапозити, абревіатури). Більшість простих слів утворена шляхом афіксації: а) префіксації (надподаток – сверхналог, співзаявник – созаявитель) ; б) суфіксації (споживач – потребитель, дізнавач – дознаватель); в) комбінованої афіксації (прошарок – прослойка, підсклянок – підстаканник).

          При калькуванні враховується не тільки дериваційне значення суфіксів, а й їх експресивно – стилістичний потенціал, яким визначається сфера функціонування відповідних похідних. Так історично склалося, що суфікс – тель в українській мові в основному зберігає книжний характер і не має такої продуктивності, як у російській мові. Слова цього словотвірного типу в українській мові мають виразне стилістичне забарвлення, що відносить їх до книжної сфери вживання (визволитель, вихователь, засідатель, правитель тощо). У російській мові з допомогою суфікса – тель оформляються деривати із загальним словотвірним значенням (носій процесуальної ознаки, особа і предмет). При калькуванні лексем даного словотвірного типу відношення еквівалентності встановлюються з допомогою суфікса -ч, -ач або –ник: споживач – потребитель, випробувач – попытатель, винищувач – истребитель, відбивач – отражатель; обмежник – ограничитель, запобіжник і застережник – предохранитель, тощо.

(Словотвір (також деривація) — розділ мовознавчої науки, що вивчає структуру слів і способи їх творення. )