Зміст

Зміст 2

Вступ 3

1. Торгівля як сфера обміну та комерційної діяльності підприємства, її функції та умови реалізації 5

2. Функціональна структура сфери торгівлі в сучасних умовах 15

3. Законодавчо-правове регулювання торговельної діяльності суб’єктів комерційної діяльності 24

4. Аналіз стану торгівлі, як сфери комерційної діяльності та перспективи її розвитку 33

Висновки і пропозиції 44

Список використаної літератури 46

Вступ

Торгівля як сфера національної економіки за своєю формою і змістом належить до складних соціально-економічних систем і виконує життєво важливі завдання і функції.

Торгівля посідає особливе місце в структурі національної економіки та в системі економічних відносин. Вона опосередковує товарно-грошовий обмін у величезних розмірах — більше ніж 450 млрд грн щороку, формує не менш як 12% ВВП і, безперечно, є важливим чинником економічного зростання. Крім того, торгівля відіграє неабияку роль у реалізації соціальної політики, ринкової орієнтації національної економіки, формуванні конкурентного середовища.

Для торгівлі як соціально-економічної системи характерна низка функцій.

Провідною функцією торгівлі є обмін результатів праці (продукції, послуг) на гроші, тобто реалізація виробленої споживчої вартості. При цьому масштаби, структура обміну стають дедалі складнішими за рахунок складності величезних мас товарів, продукції, послуг, у тому числі іноземного походження.

Друга важлива функція торгівлі — доведення товарів зі сфери виробництва у сферу споживання. Сутність аналізованої функції необхідно розглядати з позиції прискореного доведення товарів до сфери споживання з максимальним збереженням їх споживних властивостей. У такому ракурсі дана функція набуває особливої актуальності в умовах роздробленості і географічної розосередженості товаровиробників і споживачів.

Надзвичайно важливою в нових умовах функцією торгівлі є функція активного впливу на виробництво і споживання. Ідеться про підпорядкування виробничих програм підприємств потребам і вимогам ринку, реалізації маркетингових стратегій товаровиробників, а також про активний вплив торгівлі на структуру споживання, організацію післяпродажного обслуговування.

У зв'язку з цим можна очікувати прагнення товаровиробників заручитися гарантією з боку торгівлі відносно збуту продукції з тим, щоб знизити ризик і небезпеку банкрутства. Відповідно подорожчають послуги торгівлі, розшириться апарат товарного обігу, з'являться принципово нові функціональні організації в торговельній сфері.

Таким чином, функції торгівлі не тільки суттєво ускладнюватимуться, вони набуватимуть якісно нового змісту, їх реалізація стане неможливою в рамках існуючих організаційних форм, оскільки вони не вписуються в систему обігу товарів та послуг, характерну для ринкової економіки.

Все вище викладене зумовлює актуальність даної курсової роботи.

Мета роботи полягає у дослідженні сутності торгівлі як сфери обміну та комерційної діяльності підприємства, її функцій та умов реалізації.

Виходячи з мети, завданнями курсової роботи є:

• визначити поняття торгівлі, як сфери комерційної діяльності підприємства,

• розглянути функціональну структуру торгівлі в сучасних умовах,

• зробити аналіз стану торгівлі, як сфери комерційної діяльності,

• обґрунтувати перспективи розвитку торгівельної діяльності на сучасному етапі.

Структура роботи: Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаної літератури.

1. Торгівля як сфера обміну та комерційної діяльності підприємства, її функції та умови реалізації

Торгівля виникла на відповідному етапі розвитку суспільства, а саме тоді, коли окремі виробники почали виготовляти продукції більше, ніж їм було потрібно для своїх власних потреб. Попередником торгівлі був натуральний обмін продуктами праці, який виник ще в надрах первіснообщинного ладу. Однак цей обмін мав спочатку випадковий характер і виникав лише тоді, коли окремі общини чи племена мали в цьому потребу.

Торгівля як галузь господарської діяльності має розгорнуту мережу оптових і роздрібних підприємств, забезпечує зберігання, транспортування і реалізацію товарної продукції предметів споживання. Оскільки більшість предметів особистого споживання проходить через торгівлю, то рівень її розвитку характеризує обсяг і структуру споживання. Торгівля інформує і впроваджує в споживання нові товари, виробництво яких тільки починається, які для споживача є ще невідомими або незвичними. Таким чином, розвиток торгівлі, будучи обумовленим рівнем і темпами розвитку виробництва товарів, в свою чергу, здійснює вплив на промисловість, сільське господарство з одного боку, і на споживання людей — з іншого. Важливе значення торгівлі в тому, що вона сприяє особистій матеріальній зацікавленості людей у підвищенні продуктивності праці, в збільшенні виробництва, в повнішому задоволенні потреб.

В умовах функціонування ринку рівень розвитку товарно-грошових відносин визначається рівнем розвитку виробництва 1 торгівлі. Товарний обіг обумовлений, перш за все, наявністю товарно-грошових відносин і є формою товарного обміну. Оскільки процес суспільного відтворення складається з чотирьох моментів (виробництво, розподіл, обмін і споживання), а також здійснення між ними відповідних економічних відносин, важливим є розгляд обміну, який охоплює й торгівлю.

Обмін у широкому значенні, як взаємозв'язок між людьми за результатами діяльності є обов'язковою умовою функціонування суспільного виробництва при наявності суспільного розподілу праці й можливий при добре розвинутих товарно-грошових відносинах. Товарний обмін з допомогою торгівлі посідає основне місце в системі економічних зв'язків в умовах ринкових відносин. Потреба товарно-грошових відносин обумовлена, перш за все, суспільним розподілом праці, господарською відокремленістю виробників. Розглядаючи торгівлю в системі товарно-грошових відносин, важливо виділити:

1) зовнішні форми;

2) матеріальну основу;

3) соціально-економічну природу;

4) зміст;

5) границі (межі функціонування товарно-грошових відносин);

6) характер функціонування;

7) місце товарно-грошових відносин у системі споживання.

При докорінних змінах усього економічного ладу суспільства, в тому числі природи і ролі товарно-грошових відносин, зовнішні форми цих відносин у більшості випадків займалися тим же, що і досі. Основні форми ринкових товарно-грошових відносин — це купівля-продаж, починаючи з робочої сили як товару і закінчуючи продажем інтелектуальної власності. Соціально-економічна природа відносин проявляється у змісті, тобто характеристиці товару, вартості, грошах, ціні, прибутку, відсотках рентабельності. Разом із цим, ці взаємовідносини мають багато спільних рис, притаманних товарно-грошовим відносинам і торгівлі зокрема.

Товарно-грошові відносини самі по собі визначають соціально-економічну природу способу виробництва, характер власності на засоби виробництва і результати господарювання.

У ринкових умовах товарно-грошові відносини сприяють реалізації дії закону вартості, закону попиту і пропозиції, інших економічних законів, які сприяють розвитку виробничої, торгової діяльності з метою орієнтації на споживача. У цьому розумінні соціально-економічна природа товарно-грошових відносин в умовах функціонування ринку орієнтована на кінцевого споживача, а це можливо тільки через торгівлю.

Зміст товарно-грошових відносин визначається способом господарювання (рівнем розвитку економіки) з допомогою грошей. Тривалий час дія товарно-грошових відносин, торгівля недооцінювалися, а іноді гальмувалися. В умовах ринку недооцінювання товарно-грошових відносин, торгівлі призводить до розпаду економічного механізму функціонування держави. Ігнорування важливості й активного впливу на підвищення зацікавленості людей через торгівлю знижує ефективність виробництва, послаблює госпрозрахунок, викликає низку інших небажаних наслідків. Здорове функціонування товарно-грошових відносин, торгівлі сприяє створенню таких умов господарювання, при яких результати цілком залежать від якості роботи кожного і колективу разом, від уміння й ініціативи керівників.

Стратегія розвитку економіки включає в себе подальше вдосконалення товарно-грошових відносин, поновлення змісту, форм і методів впливу на подальший розвиток торгівлі. У зв'язку з цим, з метою підвищення ефективності виробництва, вдосконалення розподілу, обміну й споживання, важливо повніше використовувати товарно-грошові відносини відповідно до притаманних їм властивостей у ринковій економіці. У зв'язку з цим вимагає посилення режим економії, заходи з підвищення ефективності виробництва, вдосконалення обміну і споживання, більш повного використання механізму товарно-грошових відносин. Виходячи з цього, в торгівлі вимагає подальшого вдосконалення контроль гривнею за кількістю й якістю роботи, підвищення купівельної спроможності грошової одиниці, а це можливо тільки через налагодження системи товарно-грошових відносин і торгівлі.

Виходячи зі сказаного, місце торгівлі в економічному розвитку держави визначається, з одного боку, тими функціями, які вона виконує, а з іншого, тими зв'язками, в яких вона перебуває.

Основна роль торгівлі визначається, перш за все, тим, що вона виступає зв'язковою ланкою між виробництвом і споживанням, тим самим здійснюючи активний вплив як на виробництво, так і на споживання. Виконання цього завдання особливо зростає в сучасних умовах, коли радикально змінюється ставлення до проблеми розширення товарного виробництва. Для успішного вирішення цього завдання торгівля повинна постійно вдосконалювати свою роботу з вивчення купівельного попиту з тим, щоб на цій основі грамотно і економічно обґрунтовано складати замовлення на виробництво, кваліфіковано вирішувати питання комерційної роботи з їх закупівлі й продажу.

Досить вагому роль відіграє торгівля в налагодженні економічних зв'язків між адміністративними районами. Розподіл праці між економічними районами, спеціалізація виробництва сприяє найбільш повному використанню можливостей кожного з них. Однак у таких умовах виникає потреба багатостороннього обміну товарами між окремими районами, що і здійснює торгівля.

Торгівля відіграє важливу роль у здійсненні вимог економічного закону розподілу праці. Отримання грошової заробітної плати є першим етапом процесу розподілу праці. Матеріальна зацікавленість працівників суспільства забезпечується і стимулюється у тому випадку, якщо вони мають можливість обміняти свої грошові доходи на потрібні їм предмети споживання. Цей обмін здійснює торгівля. Таким чином торгівля є необхідною ланкою у здійсненні розподілу по праці.

Торгівля тісно пов'язана з грошовим обігом, з бюджетом та кредитною системою. Зв'язок між товарним обертанням і грошовим обігом визначається тим, що вартість товарів вимірюється в грошовому вимірі, і з їх допомогою здійснюється обертання товарів.

Торгівля забезпечує народне господарство готовими грішми і чим швидше реалізується товар, тим скоріше починається процес відтворення.

Торгівля тісно пов'язана з касовим планом Держбанку. Близько 90% усіх грошових надходжень дає торгівля. Розвиток торгівлі через товарооборот є важливою умовою прискорення грошового обігу й забезпечення стійкості грошової одиниці.

З бюджетом торгівля пов'язана через податкову систему.

Торгівлі належить важливе місце в системі ринкових відносин, оскільки вона реалізує основну частину предметів споживання, що випускаються промисловістю і сільським господарством. Через торгівлю реалізується близько 70% товарів народного споживання. Так, за 2011 р. через канали торгівлі реалізовано 60% продукції сільського господарства, 65% продукції легкої промисловості і більше 85% продукції харчової промисловості.

Реалізуючи основну частину виготовлених предметів споживання, торгівля завершує процес кругообороту засобів (коштів), що витрачені на виробництво цих товарів. Функціонуючи в системі ринкових відносин, торгівля відіграє важливу роль в придбанні продуктів інших галузей народного господарства для власних потреб і наданні послуг іншим галузям господарювання. Таким чином, можна зробити висновок, що торгівля відіграє важливу роль в економіці держави.

Торгівля як самостійна галузь народного господарства відіграє важливу роль у розвитку всієї економіки.

В основу поділу народного господарства на галузі покладено суспільний розподіл праці. Під галуззю народного господарства розуміють сукупність підприємств і організацій, які характеризуються однорідністю функцій, які вони виконують, і займають відповідне місце в системі розширеного відтворення.

Всі галузі народного господарства діляться на галузі матеріального виробництва і невиробничу сферу. До галузей матеріального виробництва відносять також і торгівлю, матеріально-технічне постачання, заготівлю, громадське харчування. Пояснюється це тим, що в усіх цих ланках і формах товарного обігу основну частку займають трудові операції виробничого характеру. Це дороблення, фасування, пакування, сортування, транспортування, зберігання. Будучи галуззю матеріального виробництва, торгівля бере участь у створенні валового внутрішнього продукту.

Торгівля як галузь народного господарства здійснює просування товарів від виробника до споживача і виконує операції, пов'язані з продовженням процесу виробництва в сфері обігу.

Як галузь народного господарства торгівля характеризується низкою економічних показників, це:

1) величина товарообороту (роздрібного, оптового);

2) чисельність підприємств роздрібної та оптової мережі;

3) чисельність зайнятих працівників;

4) рівень продуктивності праці;

5) середня заробітна плата;

6) рівень витрат обертання;

7) рівень рентабельності.

Як галузь народного господарства, торгівля відрізняється від інших галузей господарювання характером функцій, що виконуються, і місцем, яке вона займає в системі розширеного відтворення.

Торгівля як самостійна галузь народного господарства відіграє важливу роль у розвитку всієї економіки, у вирішенні завдань матеріального і культурного забезпечення людей.

Під поняттям "функція" слід розуміти коло питань, які відносять до господарської діяльності, що вирішуються тільки цією галуззю народного господарства. Функції торгівлі й товарного обігу в цілому розкриті різними економістами досить глибоко.

Перш за все, тут виділяють функцію з реалізації вартості, потім функцію з продовження процесу виробництва в сфері товарного обертання. Деякі економісти ділять функції на притаманні їй і не притаманні. До притаманних, перш за все, відносять зміну форми вартості (товарну на грошову) і зміну форми власності. До непритаманних функцій відносять продовження процесу виробництва у сфері обігу (сортування, комплектування, пакування). Проміжне місце займає функція збереження і транспортування товарів. Ці функції часто називають чужими або гетерогенними.

Найбільш складні форми прояву мають притаманні функції торгівлі й товарного обертання.

Оскільки сам товар поєднує вартість і суспільну споживчу вартість, з допомогою якої задовольняється потреба в товарі, виділяється конкретна і абстрактна праця. Абстрактна праця створює вартість товару, а конкретна праця — споживчу вартість. У зв'язку з цим функції товарного обертання і торгівлі роздвоюються. По-перше, проходить задоволення індивідуальних потреб, які виступають у формі платоспроможного попиту окремих споживачів з допомогою обміну товару на гроші, тобто реалізації товарів, а саме реалізації виготовленої продукції як споживчої вартості. До цієї функції можна також віднести вивчення купівельного попиту, рекламу товарів, вплив на постачальників з метою виробництва необхідних товарів, формування товарного асортименту з урахуванням особливостей попиту населення. По-друге, здійснюється зміна форм вартості, тобто при обміні відшкодовуються затрати суспільної праці. Це здійснюється внаслідок реалізації виготовлених товарів як вартостей. До цієї функції можна віднести такі операції: встановлення цін на товари, касові операції, перевірку правильності оплати товарів, здійснення обліку тощо.

Коли товар є єдністю споживчої вартості й вартості, ці функції товарного обертання здійснюються в загальній єдності. Однак з появою грошей відбувається виокремлення цих функцій як самостійних.

З виокремленням торгівлі як галузі її основною функцією є найбільш повне задоволення наявних потреб (як індивідуальних, так і колективних). Потреби при наявності товарно-грошових відносин виступають у вигляді попиту, а виробництво — у вигляді пропозиції.

Таким чином, зв'язок між попитом і пропозицією, в якому попит виступає як мета, а пропозиція — як засіб досягнення цієї мети, є конкретною формою дії основного економічного закону в сфері обігу. Функції торгівлі не можуть бути визначені без урахування цих особливостей.

Другою функцією торгівлі, пов'язаною з відшкодованістю, що знаходить своє відображення в законі вартості, є компенсація суспільне необхідних затрат на виробництво товарів. Вона служить засобом досягнення мети як у торгівлі, так і у виробництві, оскільки метою виробництва в ринкових умовах стає реалізація продукції.

Функції торгівлі й товарного обертання завжди мають, крім економічного, ще й великий соціальний зміст. Як економічні, так і соціальні особливості функцій торгівлі обумовлені виробничими взаєминами суспільного ладу. А тому, коли йде мова про функції торгівлі, треба звернути увагу на їх специфічні особливості, які обумовлені ринковими умовами.

Слід відзначити, що у функціях торгівлі реалізуються розподільчі відносини. Суспільство завжди здійснює дві форми розподілу — платну і безоплатну. Саме платна форма розподілу притаманна торгівлі. Якщо розглядати фонд споживання, то близько 90% його розподільчої частини припадає на торгівлю. У функціях товарного обігу й торгівлі знаходять своє відображення економічні інтереси як виробничника, так і споживача.

Товарний обіг повинен відшкодовувати затрати виробництва на випуск товарів. Це можливо, якщо виготовлена продукція відповідає конкретним потребам, і затрати на її виготовлення не перевищують суспільне необхідних, тобто дотримуються інтереси споживачів.

Суспільству необхідно задовольнити потреби людей відповідно до їх грошових доходів і відшкодування затрат для забезпечення безперервності суспільного відтворення. Складність цих процесів полягає в тому, що інтереси виробничників і споживачів не завжди збігаються. Матеріальна зацікавленість породжує прагнення при менших затратах отримувати більші прибутки, і виробники іноді надають перевагу вартості у шкоду споживчій вартості.

Споживачі зацікавлені в найбільш повному задоволенні своїх потреб при найменших затратах. Таким чином, економічні інтереси виробничників і споживачів часто не співпадають. Виходячи з цього, важливим завданням торгівлі є врахування цих обставин і забезпечення поєднання інтересів як однієї, так й іншої сторони. Може виникнути питання, які інтереси є більш вагомими, важливими. Безперечно, інтереси споживача, оскільки він визначає доцільність виробництва. У ринкових умовах уся система управління повинна бути спрямована на більш повне задоволення потреб споживача. Це пов'язано з тим, що без задоволення інтересів споживача неможливо відшкодовувати здійснені затрати, тобто задоволення інтересів виробничника.

Функціонування торгівлі ускладнюється ще тим, що як самостійна галузь господарювання вона повинна здійснювати діяльність рентабельно. Між величиною затрат на організацію товарного обігу і рівнем виконання функцій торгівлі існує пряма залежність. Це породжує протиріччя між господарськими інтересами торгівлі й інтересами суспільства.

Важливою функцією торгівлі є забезпечення тісного зв'язку виробництва і розподілу, з одного боку, і доведення товарів (обмін) і забезпечення потреб (споживання) — з іншого. Для успішного виконання цих функцій торгівля вивчає попит населення, закладає його в основу складання замовлень для виробництва.

Доведення товарів від виробництва до споживача пов'язано з такими процесами, як транспортування товарів, зберігання, комплектування асортименту, доробка тощо. Хоча всі ці процеси мають місце в торгівлі, їх не можна вважати невід'ємною частиною функції доведення товарів до споживача. Зі зростанням товарного обігу і поглибленням суспільного розподілу праці виникає потреба частину перелічених видів роботи здійснювати не в торгівлі. В першу чергу, це стосується транспортування, пакування, сортування, розфасовування. Виконання цих робіт за місцем виробництва дає можливість зекономити суспільну працю в народному господарстві.

Таким чином, торгівля, виконуючи свої функції, виступає важливою ланкою ринкових відносин, є не тільки товаропровідним механізмом, але водночас і споживачем відповідної частини сукупного суспільного продукту, і посідає провідне місце в народногосподарському комплексі держави.