
- •Методичні вказівки
- •Методичні вказівки
- •1. Основні положення
- •Номер теоретичного питання і практичних завдань
- •2. Теоретичні питання
- •3. Практичні завдання
- •3.1. Практичне завдання з визначення граничних токсодоз Теоретичні відомості
- •Характеристика хнр за ступенем токсичності
- •Клас небезпеки хнр за ступенем дії на організм людини
- •3.1.1. Приклад розв’язання завдання з визначення граничних токсодоз
- •3.2. Практичне завдання з визначення ефективної дози опромінення Теоретичні відомості
- •Коефіцієнт відносної біологічної ефективності wr
- •Ваговий коефіцієнт ризику тканин (органів) Wт для розрахунку ефективної еквівалентної дози Dеф
- •3.2.1. Приклад розв’язання завдання з визначення ефективної еквівалентної дози
- •Варіанти завдань щодо визначення ефективної еквівалентної дози опромінення
- •3.3 Практичне завдання з визначення індивідуального ризику Теоретичні відомості
- •3.3.1. Приклад розв’язання завдання з визначення індивідуального ризику
- •3.4. Практичне завдання з визначення фактичної швидкості затоплення населеного пункту при зливових дощах Теоретичні відомості
- •3.4.1. Приклад розв’язання завдання з визначення фактичної швидкості затоплення населеного пункту при зливових дощах
- •Варіанти завдань з визначення фактичної швидкості затоплення населеного пункту
- •3.5 Практичне завдання з визначення біоритмічного стану особи Теоретичні відомості
- •3.5.1. Приклад розв’язання завдання з визначення біоритмічного стану особи
- •Література
- •«Безпека життєдіяльності» (для студентів всіх напрямів підготовки денної форми навчання)
Характеристика хнр за ступенем токсичності
Клас токсичності |
ГДК в повітрі, (мг/м3) |
Середні смертельні |
|
Концентрація, (мг/л) |
Доза при внутрішньому надходженні, (мг/кг) |
||
Надзвичайно токсичні |
0,1 |
<1 |
<1 |
Високотоксичні |
0,1-1 |
1-5 |
1-50 |
Сильно токсичні |
1,1 -10 |
6-20 |
51-500 |
Помірно токсичні |
Теж |
21-80 |
501-5000 |
Малотоксичні |
> 10 |
81-160 |
5001-15000 |
Не токсичні |
- |
> 160 |
>15000 |
Таблиця 3.1.2
Клас небезпеки хнр за ступенем дії на організм людини
Клас небезпеки |
Характеристика класу небезпеки |
ССК, (мг/м3) |
1 |
Речовини надзвичайно небезпечні |
<500 |
2 |
Речовини високо небезпечні |
501-5000 |
3 |
Речовини помірно небезпечні |
5001-50000 |
4 |
Речовини мало небезпечні |
> 50001 |
Примітка: ССК – середня смертельна токсодоза LС50, яка призводить до загибелі 50% людей або тварин при 2-4-годинній інгаляційній дії.
Для
визначення граничної токсичної дози
(
),
що призводить до появи початкових ознак
ураження виробничого персоналу і
зниженню його працездатності,
використовують залежність, отриману
із формули для розрахунку глибини
забруднення. Глибина забруднення НХР
для умов відкритої місцевості, інверсії
та не обвалованої ємності розраховується
за формулою [1]:
,
(м) (3.1.2)
де Q – кількість НХР, що перейшла в первинну або вторинну хмару забруднення, (кг);
U – швидкість вітру, (м/с);
– гранична
токсична доза, (
).
Використання формули (3.1.2) має вищезазначені обмеження, а отже, і залежність для розрахунку також буде мати ці обмеження і не буде універсальною. Ця залежність має такий вид:
,
. (3.1.3)
Для універсалізації залежності (3.1.3) і для можливості її використання для будь-яких випадків потрапляння НХР в атмосферу рекомендовано ввести поправочні коефіцієнти. Універсальна залежність розрахунку граничної токсичної дози має такий вид:
,
(3.1.4)
де Г – глибина (радіус) зони токсичного забруднення, (м);
Км – коефіцієнт місцевості (за табл. 3.1.3);
Таблиця 3.1.3
Значення поправочного коефіцієнта місцевості (Км) для визначення граничної токсодози
Відкрита місцевість |
Міська забудова |
Лісові масиви |
1 |
3,5 |
3,5 |
Ксвса– коефіцієнт ступеня вертикальної стійкості атмосфери (за табл. 3.1.4);
Таблиця 3.1.4
Коефіцієнт ступеня вертикальної стійкості атмосфери (Ксвса)
Інверсія (Г) |
Ізотермія (Д) |
Конвекція (А) |
1 |
1,5 |
2 |
Кзм – коефіцієнт зменшення глибини поширення хмари НХР при виливі «у піддон» або «в обвалування» (за табл. 3.1.5);
Таблиця 3.1.5
Коефіцієнт зменшення (Кзм) глибини поширення хмари НХР при виливі (викиді) «у піддон», «обвалування»
Найменування НХР |
Висота обвалування, м |
||
1 |
2 |
3 |
|
Хлор |
2,1 |
2,4 |
2,5 |
Аміак |
2,0 |
2,25 |
2,35 |
Сірковий ангідрид |
2,5 |
3,0 |
3,1 |
Сірководень |
1,6 |
1,6 |
1,6 |
Соляна кислота |
4,6 |
7,4 |
10,0 |
Хлорпікрин |
5,3 |
8,8 |
11,6 |
Формальдегід |
2,1 |
2,3 |
2,5 |
Примітки: 1. Якщо приміщення, де зберігається НХР, герметично зачиняються і обладнані спеціальними вловлювачами, то відповідний коефіцієнт збільшується в 3 рази. 2. У випадку проміжних значень висоти обвалування існуюче значення висоти обвалування округлюється до найближчого.
а – коефіцієнт частки НХР, що перейшла у первинну або вторинну забруднюючу хмару (за табл. 3.1.6).
Таблиця 3.1.6
Значення коефіцієнту а для визначення токсодози
Фазовий стан НХР |
Значення коефіцієнту а |
Стиснутий газ |
1 |
Зріджений газ |
0,35 |
Рідина з температурою кипіння до +20С |
0,22 |
Рідина з температурою кипіння вище +20С |
0,03 |
При перебуванні людей в будинках значення граничної токсичної дози Дгр необхідно зменшити в 2 рази.
Концентрація і ГДК використовуються для оцінки хімічної небезпеки у щоденних умовах, а токсодози – в аварійних (надзвичайних) ситуаціях.
Вражаючі та граничні токсодози найбільш розповсюджених НХР наведено в табл. 3.1.7.
Таблиця 3.1.7
Вражаючі та граничні токсодози найбільш розповсюджених НХР
НХР |
Вражаюча токсодоза Двр, (мгхв/л) |
Гранична токсодоза Дгр, (мгхв/л) |
Хлор |
1 |
0,6 |
Фосген |
1,2 |
0,2 |
Синильна кислота |
1,2 |
0,6 |
Сірчистий ангідрид |
24 |
1,8 |
Аміак |
60 |
18 |
Для визначення ступеня вертикальної стійкості повітря використовують табл. 3.1.8.
Порівнюючи
з
,
робиться висновок про стійкість об'єкта
до хімічного забруднення. Об'єкт стійкий,
якщо
≥
.
Таблиця 3.1.8
Графік орієнтованої оцінки ступеня вертикальної стійкості повітря
Швидкість вітру U, м/с |
День |
Ніч |
||||
ясно |
напівхмарно |
хмарно |
ясно |
напівхмарно |
хмарно |
|
0,5 |
|
|
|
|
|
|
0,6-2,0 |
|
|
||||
2,1-4,0 |
|
|
|
|
||
Більше 4,0 |
|
|
|
|
Примітки:
І
нверсія
(Г) —
такий стан приземного шару повітря, за
якого температура поверхні ґрунту
менше, ніж температура повітря на висоті
до 20 м від поверхні.
І
зотермія
(Д)— такий стан приземного
шару повітря, за якого температура
поверхні ґрунту орієнтовно дорівнює
температурі повітря на висоті до 20 м
від поверхні.
Конвекція (А) — такий стан приземного шару повітря, за якого температура ґрунту більше, ніж температура повітря на висоті до 20 м від поверхні.