2. Теоретичні питання

1. Правове забезпечення безпеки життєдіяльності.

2. Структурно-функціональна схема державного управління безпекою.

3. Небезпечні та шкідливі фактори середовища проживання.

4. Негативні фактори у побуті.

5. Хімічні та біологічні фактори небезпеки та їх вплив на організм людини.

6. Основні показники рівнів небезпеки регіону, в якому знаходиться ВНЗ.

7. Радіаційна небезпека, джерела небезпек в Україні.

8. Соціальні небезпеки (СНІД, наркотики та наркоманія).

9. Визначення потенційно-небезпечних об’єктів і територій.

10. Психофізіологічні фактори небезпеки.

11. Загальні засади моніторингу НС та порядок його здійснення.

12. Небезпечні геологічні процеси і явища в Україні та їх вражаючі фактори.

13. Небезпечні гідрологічні процеси і явища та вражаючи факторі, які ними формуються.

14. Регіональний комплекс природних загроз.

15. Надзвичайні ситуації кримінального характеру та захист від них.

16. Надання першої медичної допомоги при переохолодженні, обмороженні, тепловому та сонячному ударах, термічних та хімічних опіках.

17. Фактори техногенних вибухів, що призводять до ураження людей, руйнування будівель, споруд, технічного устаткування і забруднення навколишнього середовища.

18. Ризик. Управління ризиком. Концепція індивідуального, групового (соціального), прийнятного (допустимого) ризику.

19. Фази радіаційних аварій за характером дії та масштабами.

20. Основні шкідливі та небезпечні чинники при роботі з персональними комп'ютерами.

21. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини.

22. Іонізуючі випромінювання, їх джерела (природні, штучні). Біологічна дія іонізуючих випромінювань на організм людини.

23. Способи психологічного опору паніці. Виживання у вуличному натовпі. Основні правила поведінки при виявленні підривного пристрою та захопленні заручників.

24. Основні психологічні особливості людини з точки зору безпеки життєдіяльності (увага, види уваги та їх характеристика, пам'ять, види пам'яті та їх характеристика, емоції, мислення, воля).

25. Методи кількісного аналізу та оцінки ризику.

26. Організація та будова системи управління безпекою та захистом у НС на підприємстві.

27. Порядок надання населенню інформації про наявність загрози або виникнення НС, правила поведінки та способи дій в цих умовах.

28. Організація життєзабезпечення населення у НС та надання гуманітарної допомоги потерпілим.

29. Етапи розвитку пожежі.

30. Перша допомога при радіаційних ураженнях. Симптоми радіаційного ураження. Профілактика гострої променевої хвороби. Радіопротектори.

31. Взаємодія людини з природним середовищем.

32. Основи забезпечення пожежної безпеки підприємства.

33. Дії населення при небезпечних явищах (снігових заносах, бурях, ураганах, смерчах і пожежах).

34. Дії населення при небезпечних явищах (землетрусі та у натовпі).

35. Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров'я. Вплив негативних факторів на здоров'я людини.

3. Практичні завдання

3.1. Практичне завдання з визначення граничних токсодоз Теоретичні відомості

У промисловості використовуються різноманітні хімічні речовини. Значна їх частина становить серйозну небезпеку для людини при впливі через органи дихання, слизові оболонки, шкіру, шлунково-кишковий тракт.

Небезпечна хімічна речовина (НХР) – це хімічна речовина, дія якої може привести до загибелі, гострого або хронічного захворювання людей та завдати шкоди навколишньому середовищу.

Токсичність – це здатність НХР вражати людину.

Для кількісної характеристики токсичності НХР використовується поняття – токсодоза Д. Токсодози поділяються на: Д_гр – гранична, Д_вр – вражаюча, Д_см – смертельна. Токсодозу розраховують за формулою:

, (мгхв/л) (3.1.1)

де С – концентрація парів НХР у повітрі, (мг/л);

t – тривалість експозиції НХР, (хв).

Гранично припустима токсодоза (ГПК) – така доза (концентрація), при якій симптоми отруєння ще не наступають.

Вона регламентує допустимий ступінь забруднення НХР повітря і використовується для дотримання необхідних умов безпеки на виробництві. Ця концентрація визначена як макси­мально припустима, яка при постійній дії на людину протягом робочого дня (8 годин) не може викликати через тривалий проміжок часу патологічних змін або захворювань, що визначаються за допомогою сучасних методів діагностики. Вона не може використовуватися для оцінки небезпеки аварійних ситуацій у зв'язку з дуже низьким інтервалом дії НХР.

Середня гранична (токсодоза РС⁵⁰) – доза, яка викликає початкові симптоми ураження НХР у 50% уражених людей. Це мінімальна ефективна концентрація (найменша кількість речовини, яка може викликати відчутний фізіологічний ефект).

Середня вражаюча (токсодоза ІС⁵⁰) – доза, яка призво­дить до виходу з ладу 50% уражених людей.

Середня смертельна (токсодоза LС⁵⁰) – доза, яка призводить до загибелі 50% людей або тварин при 2-4-годинній інгаляційній дії НХР.

При загальній дії токсичний ефект з'являється після попадання НХР в кров через шкіру (шкіряна резорбційна токсичність), органи дихання (інгаляційна токсичність) або шлунково-кишковий тракт (пероральна токсичність). Відповідно, при оцінці токсичності необхідно враховувати як характер і ступінь токсичності, так і спосіб попадання НХР в організм лю­дини.

За ступенем токсичності при інгаляційному (через органи дихання) і пероральному (через шлунково-кишковий тракт) шляхах попадання в організм хімічні речовини поділяють на шість груп (табл. 3.1.1), а за ступенем дії на організм людини – на чотири класи (табл. 3.1.2).

Таблиця 3.1.1