Загальна структура плану з формування та використання кадрового потенціалу (управління персоналом)

Персонал-стратегія існує на підприємстві у вигляді плану (програми), який має такі розділи:

1. Добір, оцінювання і розставлення персоналу.

1.1. Добір, оцінювання і розставлення кадрів управління: підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації; формування резерву керівників (різного рівня); поточне оцінювання та атестація; робота з консультантами та молодими спеціалістами тощо.

1.2. Добір, оцінювання і розставлення робочих кадрів (підготовка та перепідготовка).

2. Заходи щодо підвищення ефективності використання персоналу.

3. Заходи щодо стабілізації кадрів.

4. Заходи щодо мотивації персоналу.

5. Соціально-психологічні заходи щодо формування стратегіч­ної поведінки та високого рівня морально-психологічного клімату.

1.3. Розвиток менеджменту персоналу (стабілізація або скороченню підсистеми управління персоналу).

Залежно від змісту розробленої стратегії та темпу організації можуть по-різному організовуватися підсистеми управління персоналом у великій організації (див. рис. 8.65).

Рис. 8.65. Приклад організації підсистеми управління персоналом

(Управление организацией / Под ред. А. Г. Поршнева и др. 2-е изд. — М.: Инфра-М. — 1998, с. 377)

Стратегія матеріально-технічного забезпечення

Залежно від особливостей підприємства в більшому або меншому ступені деталізації розробляється організаційне оформлення підсистеми матеріально-технічного забезпечення (за окремими видами ресурсів).

Виокремлення підфункції матеріально-технічного забезпечення¹ у самостійну та створення відповідної підсистеми дає змогу розв’язувати такі проблеми:

• удосконалення процесів управління процесами матеріально-технічного забезпечення;

• створення ефективного механізму управління запасами;

• налагодження ефективної системи зв’язків з наявними та потенційно можливими постачальниками окремих видів ресурсів;

• створення механізму стимулювання раціонального використання, заміни окремих ресурсів і комплексного використання вторинних ресурсів.

Управління матеріальним забезпеченням — це відображення фізичного розподілу та руху матеріальних потоків. Ця функція сприяє просуванню необхідних ресурсів до місця виробництва, при цьому всі складові набирають конкретної форми: потреби переводяться в замовлення, замовлення — в договір поставок, де чітко визначено умови, обсяги, ціни, терміни тощо. Процес організації закупок ресурсів унаочнює рис. 8.66.

Для прийняття рішень щодо змін у системі матеріально-технічного забезпечення може використовуватися матриця, представлена на рис. 8.67. В залежності від характерних особливостей переважної кількості постачальників змінюється система відносин між ними, яка потім певним чином організаційно оформлюється в інтеграції різних типів (див. підрозд. 11.5).

Стратегія матеріально-технічного забезпечення (як функціо­нальна стратегія) — це тип забезпечувальної стратегії, яка спря­мована на керований розвиток і вдосконалення ресурсного по­тенціалу підприємства (кількісного та якісного нагромадження виробничого потенціалу); існує у вигляді довгострокової стратегічної програми (або плану з виокремленням підрозділів, які стосуються управління окремими ресурсними стратегіями щодо МТР), сформованої з метою створення конкурентоспроможної виробничо-управлінської системи.

Рис. 8.66. Процес організації закупівлі ресурсів

Переваги товарів, що постачаються	Високий	Вибраний постачальник з групи конкурентів	Стратегічне партнерство
	Низький	Постійний постачальник товарів на вигідних для покупця умовах	Постачальник великих партій стандартних товарів
		Низький	Високий
		Ступінь впливу на прибутковість підприємства-покупця

Рис. 8.67. Матриця характеру відносин підприємства-покупця та постачальника

Наведемо приклади стратегій матеріально-технічного забезпечення та постачання.

1. Залучення нових внутрішніх джерел задоволення потреб у МТР;

2. Використання нових зовнішніх джерел;

3. Заміна матеріалів або постачальників;

4. Впровадження прогресивних норм витрат ресурсів;

5. Організація централізованого постачання;

6. Організація децентралізованого постачання.

7. Розвиток / скорочення підсистеми МТП .

8. Впровадження елементів або логістики в цілому тощо.

Сучасною тенденцією розвитку системи матеріально-техніч­ного постачання є впровадження принципів логістики у діяль­ність підприємств. Наукові дослідження щодо можливостей втілення у виробництво ідеї інтеграції постачально-виробничої-розподільчої системи довели ефективність цієї господарської практики, що отримала назву «логістики». В залежності від обраного «вузького» або «широкого» підходу до побудови логістичної підсистеми, до неї включаються всі елементи, які здійснюють постачання товарів від постачальника до споживача, або окрім названих елементів — ще й операції з аналізу ринку постачальників (ЗСР), споживачів (СЗГ), координацію попиту та пропозиції на ринках, а також збалансовування інтересів учасників процесу товарообігу.