Техніка та технологія

Продуктово-товарні стратегії визначають, що саме передбачається виготовляти на підприємстві. Вони ж визначають галузеву належність підприємства, задають вимоги до техніки і технології виготовлення продукції певного типу. Отже, кількість, структура та види обладнання й устаткування визначаються галуззю, продукцією, передбаченою до виготовлення продуктовими стратегіями, а також технологією переробки ресурсів у готову продукцію.

Підприємства для визначення можливостей забезпечення технікою та технологією найчастіше використовують їхню вартісну форму — основні фонди (і в цілому існує зв’язок з інвестиційними стратегіями). У практиці обліку виробничі фонди поділяються на складові: будівлі, споруди, силове устаткування, передавальне обладнання, робочі механізми та апарати, інструменти і приладдя, господарський інвентар, транспорт, — стосовно яких приймаються рішення про напрямки використання коштів.

Існує тісний зв’язок між забезпеченням технікою та виробничими стратегіями (див. підрозд. 8.6). Так, потреби в окремих видах обладнання, машинах і механізмах у натуральному вираженні визначаються окремо для:

• капітального будівництва та реконструкції підприємства;

• заміни застарілого обладнання на основному, допоміжному та обслуговувальному виробництві;

• комплектації продукції машинобудування;

• науково-дослідних робіт тощо.

Потреба в машинах та обладнанні залежить від таких чинників:

• обсягів запланованих робіт (згідно з продуктово-товарними стратегіями);

• комплектації обладнання згідно з планом;

• створення комплексів машин;

• створення або реконструкції виробництва, розширення діючих потужностей;

• заміни обладнання відповідно до нової технології на основі наукових досліджень і розробок;

• темпів розвитку виробництва.

Потребу в обладнанні П_ОБ для розширення підприємства згідно з визначеними темпами приросту обсягів виробництва (виконання планових обсягів робіт) можна визначити за такою формулою:

П_ОБ =  Н_Ч · О_ПЛ / Ч_ДСДК_ВОК_ВН, (8.8)

де Н_Ч — норма часу на виготовлення одиниці продукції (виконання одиниці робіт);

О _ПЛ — плановий обсяг виробництва;

Ч_Д — кількість днів у плановому періоді;

С — кількість змін роботи у плановому періоді;

Д — тривалість робочої зміни;

К_ВО — коефіцієнт використання обладнання з урахуванням ремонту та налагодження;

К_ВН — середній коефіцієнт виконання норм.

Від значення, обчисленого за формулою, віднімається кількість наявного обладнання, що дає змогу приймати рішення про закупівлю (за додатного результату) або про продаж (за від’єм­ного значення) обладнання чи інших технічних засобів. Розрахунок можна проводити за окремими видами обладнання та загалом по обладнанню.

Наявні техніка та технологія можуть відігравати подвійну роль:

1) у разі їх технічної відсталості — обмеження подальшого розвитку підприємства;

2) у разі їх прогресивності — конкурентної переваги.

Цілі цього типу ресурсних стратегій, як правило, такі:

• забезпечення конкурентоспроможною технікою та технологією, потужність яких відповідає особливостям та обсягам ринків;

• оптимізація потреб в основних фондах;

• забезпечення необхідного рівня якості та конкурентоспроможності продукції;

• підвищення сукупної продуктивності та рівня використання фондів.

Залежно від ситуації підприємство обирає різні за змістом і розмахом змін стратегії щодо технічного переоснащення, де важ­ливу роль відіграють витрати конверсії, а також можливості підприємства до самоінвестування та залучення інвестицій із зовніш­нього середовища.

1 «Стратегічний фокус» для багатопрофільного підприємства — пріоритетний напрямок його розвитку, визначений у загальних стратегіях і за допомогою аналізу «портфеля» підприємства на основі багатоваріантних розрахунків з урахуванням обмежень за ресурсами і часовими характеристиками. Найчастіше пов’язаний з профілем виробничого потенціалу та конкурентними перевагами підприємства.

1 «Поставляючі» та «одержуючі» СЗГ визначаються згідно з етапами виробничого або управлінського процесу. Перші надають певні послуги, поставляють деталі або вузли, другі — використовують послуги або напівфабрикати у своїй діяльності.

1 Центрована диверсифікація не викликає істотних змін у виробничо-збутовому потенціалі, тому її переваги та недоліки є пом’якшеним варіантом спорідненої диверсифікації.

1 У цьому коефіцієнті враховуються також темпи зниження кількості даного виду продукту згідно з продуктовою стратегією.

307

Розділ 8. Сутність стратегії та стратегічний набір